ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16 червня 2016 р. Справа № 909/454/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, провулок Вишневий, 25,м. Коломия
до відповідача: Управління освіти Коломийської міської ради, м.Коломия вул. Кобринського, 10, 78200,
про стягнення заборгованості в сумі 26400, 00 грн.
за участю:
Від позивача:ОСОБА_1 (паспорт №СЕ633457 від 31.01.13)- приватний підприємець
Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №22/01-17/05 від 03.02.16)- юрисконсульт;
В судовому засіданні 16.06.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, заявлено позов до Управління освіти міської ради м. Коломия вул. Кобринського, 10, м. Коломия про стягнення 26400 грн. заборгованості за надані послуги відповідно до договору №19 від 07.10.2015року. з них: сума основного боргу в розмірі 21400грн; моральна шкода - 5000грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на Договір про надання послуг за №19 від 07.10.2015року та актом виконаних робіт № 19 від 07.10.2015року.
Відповідач в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 5000грн. моральної шкоди, в частині стягнення основного боргу позов визнає. Свої доводи відповідач виклав у поданому відзиві на позов № 1083/01-19/05 від 15.06.2016року ( вх. 8644/16 від 16.06.2016року.)
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд встановив.
07.10.2015 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням освіти міської ради м. Коломия вул. Кобринського, 10, м. Коломия (надалі - виконавець/позивач) було укладено договір №19 про надання послуг щодо лабораторно-вимірювальних робіт електрообладнання об"єктів управління освіти вартістю 21400грн.
Відповідно до п. 1.1. договору за завданням замовника виконавець зобов'язується виконати наступні роботи: лабораторно-вимірювальних роботи електрообладнання об"єктів управління освіти ( згідно переліку).
Відповідно до п.3.2 договору за виконані робти замовник зобов"язується оплатити виконавцю кошти безготівковим шляхом, згідно з підписаним актом приймання-здачі виконаних робіт.
Факт надання послуг засвідчується підписаним уповноваженими представниками сторін актом виконаних робіт №19 від 07.10.2015року.
Доказів погашення заборгованості представник відповідача не надав, існувавння даного боргу підтвердив.
Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з позивача моральну шкоду у розмірі 5000грн.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір № 19 від 07.10.2015року є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до п. 3.2 договору оплата здійснюється замовником згідно з підписаним актом прийняття-здачі виконаних робіт.
Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надані послуги відповідачу на загальну суму 21400грн, що підтверджується актом виконаних робіт № 19 від 07.10.2015року .
Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 21400грн, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000грн. моральної шкоди.
Згідно ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини крім випадків, встановлених частиною цієї статті. При цьому доведенню підлягають обставини, які вказують на наявність безпосередніх винних дій відповідача, що призвели до спричинення їй моральної шкоди у заявленій сумі. Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995р.”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)”, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов”язковому з”ясуванню при вирішенню спору про відшкодування моральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв”язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина.
Вказані обставини стороною позивача не доведені, отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже до стягнення підлягає 21400грн. заборгованості, в частині стягнення 5000грн. моральних збитків - відмовити.
Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, ст.ст. 207, 208, 509, 526, 530 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, т.ст. 83-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1, м.Коломия до Управління освіти Коломийської міської ради, м. Коломия про стягнення заборгованості в сумі 26400, 00 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Управління освіти Коломийської міської ради (вул. Кобринського, 10, м. Коломия, Івано-Франківська область,( код ЄДРПОУ 02143442) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, провулок Вишневий, 25,м. Коломия (код НОМЕР_1) - 21400 грн. (двадцять одна тисяча чотириста грн.00коп.) заборгованості та 1117,56грн. (одна тисяча сто сімнадцятьгрн.56коп.) судового збору. Видати наказ.
В частині стягнення з Управління освіти Коломийської міської ради, м. Коломия 5000,00 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.06.16
СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.