номер провадження справи 30/44/16
13.06.2016 Справа № 908/1186/16
Суддя Кагітіна Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 8852,15 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Дунаєнко О.О., довіреність №5 від 05.01.2016 р.;
від відповідача - не з'явився;
До господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство "Водоканал" з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8852,15 грн. за безоблікове водокористування за договором № 9381/1 від 01.05.2010р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 9381/1 від 01.05.2010р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації. За результатами технічного обстеження водопроводу відповідача, яке проводилось 26.09.2013р., встановлено факт водоспоживання засобом обліку марки Січ-15х, № 481130, який не пройшов чергову держповірку, у зв'язку з чим позивач згідно п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначив відповідачу обсяги водоспоживання та водовідведення розрахунковим способом за період з 10.07.2013 р. по 06.08.2013 р. в сумі 8852,15 грн., про що складено акт від 26.09.2013 р. № 66 та виписано акт-рахунок від 26.09.2013р. № 9381/1 на оплату 8852,15 грн. Відповідач суму заборгованості за актом-рахунком не сплатив, тому позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2016 р. порушено провадження у справі № 908/1164/16, присвоєно справі номер провадження №30/44/16, розгляд якої призначено на 23.05.2016 р.
Ухвалою від 23.05.2016 р. відкладено розгляд справи на 13.06.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних документів.
В судовому засіданні 13.06.2016р. був присутній представник позивача, за його клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не направив у судове засідання свого представника, причин неявки не повідомив.
Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалами суду від 29.04.2016 р. та від 23.05.2016 р., які завчасно надсилались на адресу відповідача, зазначену в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (пров. Квітучий, буд. 36, м. Запоріжжя, 69065), відповідач з реєстру не виключений, що підтверджується витягом з цього реєстру. Надіслана відповідачу ухвала від 29.04.2016 р. повернулась до суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання. Ухвала від 23.05.2016 р. до суду не поверталась.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 13.06.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01.05.2010 р. комунальним підприємством "Водоканал" (далі - водоканал, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - абонент, відповідач у справі) укладено договір № 9381/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.
За умовами п. 1.1 договору водоканал забезпечує абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: АДРЕСА_2, прим. Х підвалу, VІ першого поверху (літ. А-5) - офіс: магазин.
Пункт 3.2.1 договору встановлює обов'язок абонента своєчасно оплачувати йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з договором та нормативними документами, вказаними у п. 1.1 договору.
Пунктом 3.2.3 договору передбачено, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений водоканалом термін або розміщенні абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням «Правил користування...», «Правил експлуатації...» водопостачання абонента вважається безобліковим, а втрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 «Правил користування...», починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Відповідно до п. 5.1 договору основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за питну воду послуги стічних вод виписуються абоненту представником водоканалу при наявності особистого посвідчення 11-13 числа кожного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених у акті, абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х робочих днів з дня виписки акта-рахунку абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок водоканалу суму, вказану в акті-рахунку. Якщо абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається абоненту поштою. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та приймання стічних вод. У відповідності до п. 2 договору договір укладено на строк з 01.05.2010 р. по 31.12.2013 р. з пролонгацією на наступний рік, якщо жодна сторона за місяць до закінчення строку дії договору письмово не заявить про припинення його дії.
Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду справи судом.
Як вбачається з акту технічного обстеження водопроводу від 29.04.2010 р., абонент - ФОП ОСОБА_1 (відповідач) споживає питну воду від мережі житлового будинку від двох вводів діаметром 15мм. На вводі №1 (підвал) встановлений водомір типу Січ-15х №481130, держповірка І квартал 2010 року. Водомір був опломбований раніше пломбою з відтиском А12206, пломба збережена. На вводі №2 (І поверх) встановлений водомір типу Js1,5 №4107078, держповірка І квартал 2010 року. Водомір був раніше опломбований пломбою з відтиском А12264. Пломба збережена. У зв'язку зі зміною володільця приміщення, пломби, які раніше знаходилися на збереженні у ТОВ «Континет Р», передаються на збереження представнику абонента.
06.08.2013 р. КП «Водоканал» отримано лист відповідача вх. №13153 щодо надання припису на держповірку засобу обліку.
26.09.2013 р. представниками КП «Водоканал» та відповідача складено акт технічного обстеження водопроводу №65, в якому зафіксовано, що на вводі №1 (підвал) встановлено засіб обліку типу Січ діаметром 15мм, №481130, державна повірка І квартал 2010 року. Засіб обліку припломбовано до трубопроводу пломбою А-12206. Термін держповірки засобу обліку закінчився. У зв'язку з отриманням листа відповідача вх. №13153 від 06.08.2013 р. було надано припис щодо встановлення на вводі №1 резервного, робочого, держповіреного засобу обліку. Акт підписано представниками позивача та відповідача.
Крім того, 26.09.2013 р. представниками КП «Водоканал» в присутності відповідача було складено акт технічного обстеження водопроводу №66, в якому зафіксовано, що абонент споживає питну воду від мережі житлового будинку (від стояків). На вводі №1 абонента встановлений прилад обліку марки Січ-15х №481130, держповірка І квартал 2010 року. Водомір припломбований до трубопроводу пломбою А-12206. Пломба збережена. Строк держповірки сплив. Відповідно до п. 5.14 Правил користування усі засоби обліку у встановлені строки підлягають періодичній повірці. У разі тривалості повірки більше одного місяця об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 Правил користування. Об'єм води по безобліковому водоспоживанню по вводу діаметром 15мм становить 854,784 м.куб. Розрахунковий період становить з 10.07.2013 р. по 06.08.2013 р. (28 днів). Абонент від підпису акту відмовився. 26.09.2013р. представниками КП «Водоканал» та абонента складено акт технічного обстеження водопроводу №66а, яким зафіксовано, що на вводі №1 після держповірки встановлено водомір марки КВ-1,5 №194828, держповірка 26.09.2013 р. Прилад опломбований. На підставі акту технічного обстеження водопроводу №66 від 26.09.2013 р. КП «Водоканал» було виконано розрахунок вартості безобліково спожитої води за період з 10.07.2013 р. по 06.08.2013 р. (28 діб) та виставлено відповідачу акт-рахунок №9381/1 від 26.09.2013 р. на оплату 8852,15 грн.
Акт технічного обстеження №66 від 26.09.2013 р. та акт-рахунок №9381/1 від 26.09.2013 р. були надіслані відповідачу поштою 08.10.2013 р., що підтверджуєтсья фіскальним чеком від 08.10.2013 р. №3093 та описом вкладення від 08.10.2013 р.
Оскільки відповідач не оплатив нараховану йому за актом-рахунком №9381/1 від 26.09.2013 р. суму у розмірі 8852,15 грн., то позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 8852,15 грн. як заборгованості за безоблікове водокористування, що є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Зобов'язання, згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
В п. 1.1 договору сторони погодили, що вони керуються Законом України «Про питну воду та питне постачання» від 10.01.2002 р. №2918-111, діючими «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України», затвердженими наказом Держжиткомгоспа України від 1 липня 1994 №65, «Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 р. № 37, «Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів», зареєстрованого Міністерством Юстиції України 26 квітня 2002 р. № 402/6690, «Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя», затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради № 167 від 29.05.2003 р., «Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків» від 20.12.1993 р., ГОСТом на воду питну 2874-82, ДБН 360-92, СНІП 2.04.02-84, «Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України» КДП 204-12 Укр 242-95.
Пункт 9.3 договору встановлює, що у випадку прийняття компетентними органами нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим договором, прийняття рішень щодо змін порядку розрахунків між суб'єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.
Так, станом на час проведення технічного обстеження водопроводу відповідача 16.08.2013 р., порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення регулювався Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (далі - Правила користування № 190), пунктом 1.1 яких встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
З огляду на зазначене, Правила користування № 190 є обов'язковими для застосування та виконання, як учасниками правочину, так і судом під час розгляду спору, оскільки положення попередніх Правил від 01.07.1994 р. втратили чинність та не регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до п. 5.1 Правил користування № 190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Пунктом 5.4 вказаних Правил № 190 визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Відповідно до п. 5.14 Правил користування № 190 усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.
Суд погоджується з позицією позивача, що при виконанні зобов'язань за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, з метою обліку спожитої води, визначення її вартості, учасники правочину використовують покази засобу обліку води, який повинен відповідати встановленим нормам.
Ч. 2 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" унормовано, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.
Показчиком 2012 "Засоби вимірювальної техніки, занесені до державного реєстру України" затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України міжповірчий термін лічильників холодної та гарячої води кристальчастих типу Січ-15м-х, результати вимірів яких використовуються під час розрахунків в сфері побутових та комунальних послуг, встановлено 3 (три) роки.
Як слідує з акту технічного обстеження водопроводу від 29.04.2010р., держповірка водоміру Січ-15х проведена у І кварталі 2010 року. Отже, термін повірки вказаного приладу обліку сплив у І кварталі 2013 року.
Разом з тим, пунктом 9.2.11 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України №30 від 05.07.1995 р., в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, встановлено, що контроль за наявністю і станом обладнання засобів вимірювальної техніки для обліку відпущеної води, а також за дотриманням термінів їх періодичної повірки здійснюється працівниками абонентського відділу виробника.
В даному випадку відповідно до договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 9381/1 від 01.05.2010 р. виробником є Комунальне підприємство «Водоканал» - позивач у справі.
Відповідно до п. 3.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з центрального водопостачання та водовідведення, погоджених головою Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємства, головою Антимонопольного комітету України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 р. за № 1468/21780, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, повинні здійснювати своєчасне забезпечення контрольно-вимірювальних інструментів і приладів, а також відповідних приладів обліку, повірки або державної метрології атестації засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд.
Таким чином, контролювати термін повірки та вчиняти дії щодо періодичної повірки засобу обліку води покладено на суб'єктів господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, тобто на позивача. На підприємства, організації та фізичних осіб покладений обов'язок своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п. 3.2.3 договору, в якому сторони узгодили, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений Водоканалом термін або розміщенні абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням "Правил користування…", "Правил експлуатації…" водопостачання Абонента вважається безобліковим, а витрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 "Правил користування…", починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Разом з тим, "Правила користування…" та "Правил експлуатації…", які зазначені в цьому пункті, на момент проведення водоканалом перевірки та складення акту від 04.09.2013р., втратили чинність, а зміни до вказаного пункту 3.2.3 договору сторонами не вносились.
Діючі на момент перевірки Правила користування № 190 та інші норми законодавства не містили норми, яка передбачає, що виробник у разі не проведення споживачем вчасно повірки засобу обліку води має проводити розрахунок витрат води згідно з п. 3.3 Правил користування №190, оскільки розрахунок витрат води згідно із зазначеним пунктом правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Позивач не довів, що використання неповіреного засобу обліку є порушенням правил експлуатації водолічильних вузлів, за яке згідно діючого законодавства можливе застосування розрахунку обсягу води розрахунковим способом.
Тому позивач безпідставно посилається на пункт п. 3.2.3 договору у якості підстави для визначення обсягу води розрахунковим способом.
Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постановах від 01.10.2015 р. у справі №909/1093/14 та від 23.12.2015 р. у справі №908/3025/15.
Відповідно до п.5.1 договору основним документом на оплату є акт-рахунок.
Позивач здійснив розрахунок вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період (з 10.07.2013 р. по 06.08.2013 р.) від дати останнього акту-рахунку № 34829 від 09.07.2013 р. за липень 2013 р.
Вказаний акт не містить даних про факт проведення уповноваженими представниками позивача контрольної перевірки технічного стану водопровідних мереж абонента, виявлення/встановлення будь-яких порушень, зокрема, порушення міжповірочного інтервалу встановленого приладу обліку, зазначення терміну усунення виявлених порушень, натомість вказаний акт свідчить про вартість наданих відповідачу послуг у липні 2013 р. Тобто зазначений акт є саме актом на оплату, а не актом, що фіксує безоблікове користування водою.
Пунктами 3.3, 3.4 Правил користування № 190 передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Згідно з п. 3.2 Правил користування № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Отже, самовільне водоспоживання - це користування питною водою з міського водопроводу без дозволу Виконавця та/або без оформлення необхідних документів (в т.ч. без реєстрації у Виконавця в якості Споживача, ухилення чи відмова від укладення договору на надання послуг з водопостачання тощо). Самовільне приєднання до систем водопостачання - приєднання до мереж централізованого комунального водопостачання, здійснене без письмового дозволу Виконавця.
Аналіз пункту 3.3 Правил користування № 190 свідчить про надання Водоканалу права здійснення розрахунку витрат води у разі встановлення факту безоблікового водокористування абонентом або самовільного приєднання до систем водопостачання.
Позивач доказів самовільного приєднання відповідача до системи водопостачання або самовільного водокористування та наявності правових підстав застосування положень пунктів 3.3, 3.4 Правил користування не довів.
В актах технічного обстеження водопроводу від 26.09.2013 р. №65 та №66 зазначено, що пломба на засобі обліку збережена. Даний факт позивачем не заперечується. Таким чином, механічних або інших втручань в роботу лічильника не здійснювалося, що, в свою чергу, спростовує факт безоблікового споживання води абонентом.
Пунктом 5.14 Правил користування № 190, на який посилається позивач у якості підстави для визначення обсягу втрат води розрахунковим способом, встановлено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.
Тобто положеннями вказаного пункту законодавець передбачив відповідальність підприємств, організацій та фізичних осіб саме за перевищення тривалості повірки приладу, а не за порушення строків подачі ними засобів вимірювальної техніки на повірку, що має місце в даному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. у справі №908/5707/14, від 28.05.2015 р. у справі №908/5606/14 та від 23.12.2015 р. у справі №908/3025/15.
В даному випадку позивач визначив у якості спірного періоду, за який проведено нарахування води розрахунковим способом, не період проведення повірки, а інший період (до виявлення факту використання лічильника з порушенням строку повірки). Крім того, новий держповірений прилад обліку був встановлений на водопровідному вводі №1 відповідача в день проведення перевірки - 26.09.2013 р., що підтверджується актом технічного обстеження водопроводу №66а. Тому тривалість повірки приладу обліку не перевищувала одного місяця.
За таких обставин норма 5.14 Правил користування №190, на яку посилається позивач у якості підстави позову, неправомірно застосована позивачем для визначення обсягу води розрахунковим способом за спірний, вказаний у позові, період.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд повинен виходити з того, чи є ці вимоги правомірними.
За положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8852,15 грн. за безоблікове водокористування є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Водоканал" (м.Запоріжжя) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Запоріжжя) відмовити повністю.
Суддя Л.П.Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.06.2016 р.