номер провадження справи 10/52/16
15.06.2016 Справа № 908/1366/16
Розглянувши у відкритому судовому засідання справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до відповідача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
про зобов'язання продовжити договір оренди землі
суддя: Алейникова Т.Г.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2, на підставі довіреності від 16.05.2016 р. ;
ОСОБА_3, на підставі довіреності від 16.05.2016 р. ;
від відповідача - Луцик Т. В., на підставі довіреності № 01/02-17/02136 від 01.04.2016 р.;
До господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа - підприємць ОСОБА_1, м. Запоріжжя із позовною заявою до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про зобов'язання продовжити договір оренди землі № 040526100280 від 16.05.2005 р.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 18.05.2016 р., справу 908/1366/16 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.
Ухвалою господарського суду від 20.05.2016 р. порушено провадження у справі № 908/1366/16. Справі присвоєно номер провадження № 10/52/16, її розгляд призначено на 01.06.2016 р.
Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2016 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання 01.06.2016 р. не з'явився, відзив не направив, ніяких клопотань до суду не надав.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.
У зв'язку із неявкою у судове засідання відповідача, для отримання всіх необхідних документів для розгляду справи по суті, судом було відкладено розгляд справи на 15.06.2016 р. о 09:30 год.
Представник позивача 15.06.2016 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві. Представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2016 р. проти позову заперечував, до суду надав відзив на позовну заяву.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 15.06.2016 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.05.2005 року між Запорізькою міською радою (далі по тексту - Орендодавець, Відповідач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - Орендар, Позивач) було укладено Договір №040526100280 оренди земельної ділянки (далі по тексту - Договір оренди). Умовами Договору оренди визначено, що Орендодавець відповідно до Рішення Запорізької Міської ради двадцятої сесії четвертого скликання № 423/158 від 28.01.2005 року (Рішення Міськвиконкому №423/158 від 28.10.2004 року) надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2. розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно пункту 14 Договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для розташування кафе з літнім торговельним майданчиком та виконання благоустрою прилеглої території.
Невід'ємним елементом благоустрою вказаної вище орендної земельної ділянки, згідно креслення розпланування № 2012.05.-02-01 ГП має постати будівля громадського багатофункціонального центру з благоустроєм зеленої зони та дитячим майданчиком, зонами відпочинку для всіх вікових категорій. Па сьогоднішній день, зазначений громадський багатофункціональний центр в м. Запоріжжі є єдиним та унікальним, мета якого масове озеленення прилеглої території та комфортний відпочинок дітей та дорослих.
Пунктом 8 Договору оренди визначений строк у 10 років на який укладався даний Договір.
Відповідно до п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено загальний принцип свободи договору.
Приписи ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі по тексту - Закон України) визначають поняття оренди землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Стаття 116 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх вповноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Позивач протягом строку дії Договору оренди виконував зобов'язання, визначені в ньому належним чином, в повному обсязі, без будь-яких нарікань або зауважень з боку Відповідача.
Позивач зазначає, що станом на дату подання даного позову ФОП ОСОБА_1 продовжує добросовісно сплачувати орендну плату у грошовій формі за користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Як зазначалось вище. Договір оренди був укладений строком на 10 років.
Разом з тим, п.8 Договору оренди, передбачає, що після закінчення строку Договору Позивач має переважне право поновлення його на новий строк.
Зазначений принцип зафіксовано також ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Чинна редакція статті 33 Закону України передбачає декілька можливих варіантів реалізації Орендарем права на поновлення дії договору оренди землі в разі закінчення строку, на який він укладався. Зі змісту зазначеної статті таким варіантом права є або письмове повідомлення Орендодавця або фактичне продовження користування земельною ділянкою в умовах відсутності заперечення Орендодавцем.
Для реалізації цього права орендар має право повідомити про це орендодавця у строк, визначений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії останнього.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий Орендарем пакет документів, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо продовження договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Пунктом 6 ст. 33 Закону України зазначено, що у разі якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одною місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які рули передбачені договором.
У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Разом з тим. статтею 188 ГК України, передбачено, якщо сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Позивач неодноразово звертався до Міської ради з заявою продовжити Договір № 040526100280 оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2. розташованої за адресою АДРЕСА_1. Проте до теперішнього часу відповіді від Відповідача на заяву про поновлення договору оренди землі не отримано.
Статтею 764 ЦК Кодексу визначено: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2004 р. № 423/158 «Про передачу в оренду ПП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування кафе з літнім торговельним майданчиком» передано в оренду ПП ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,2000 га по АДРЕСА_1 для розташування кофе з літнім торговельним майданчиком.
На виконання зазначеного рішення між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано за №040526100280 від 16.05.2005 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис. Земельній ділянці присвоєно кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Згідно п. 8 зазначеного договору оренди землі, договір укладається на десять років.
16.05.2015 р. строк дії договору оренди №040526100280 від 16.05.2005 р. закінчився.
З 2014 року на адресу виконавчого комітету Запорізької міської ради надходили звернення ФОП ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі, укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1
Позивач зазначає, що Запорізька міська рада залишила листи щодо поновлення договору оренди землі №040526100280 від 16.05.2005 без розгляду, однак, ці відомості не відповідають дійсності, з огляду на наступне.
Так, на лист ФОП ОСОБА_1 від 02.07.2014, управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради було надано відповідь від 17.07.2014 р. №3210, згідно якої, ФОП необхідно надати до управління з питань земельних відносин міської ради певний перелік документів. Та, окрім того, було зазначено, що у разі знесення дерев по АДРЕСА_1 ФОП необхідно звернутися до управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради для визначення відновної вартості зелених насаджень у відповідності до Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 №1045 та сплатити відповідні кошти у місцевий бюджет.
До того ж, додатковою відповіддю від 03.06.2015 р. № 3210/02-03 було повідомлено Позивача про необхідність надати до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради листи районної адміністрації по Шевченківському району Запорізької міської ради та постійної комісії по екології Запорізької міської ради щодо погодження поновлення договору оренди землі.
26.02.2016 р. на адресу управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від Позивача надійшов лист з проханням повідомити щодо закінчення строку дії договору оренди землі № 040526100280 від 16.05.2005 р.
На зазначений лист, управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради було надано відповідь, що договір оренди землі № 040526100280 від 16.05.2005 р. укладений строком до 16.05.2015 р.
22.03.2016 р. на адресу виконавчого комітету міської ради надійшов лист від Позивача щодо продовження дії договору оренди землі №040526100280 від 16.05.2005 р.
На зазначений лист, управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради було надано відповідь від 01.04.2016 р. № 804/02-03, згідно якої до управління необхідно надати відповідний перелік документів.
В свою чергу, слід зазначити, що мешканці міста Запоріжжя виступили проти будівництва кафе в сквері по АДРЕСА_1, зазначене підтверджується неодноразовими зверненнями - скаргами.
За інформацією районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в її провадженні знаходяться багаточисельні скарги щодо незгоди мешканців прилеглих житлових будинків із будівництвом кафе на земельній ділянці з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
В своєму запереченні відповідач звертає увагу суду, що, виконавчим комітетом міської ради постійно здійснюється моніторинг місцевої преси та телевізійних каналів. Так 05.06.2014 р. у газеті «Субота плюс» №23 (798) було опубліковано статтю під назвою «У Запоріжжі замість дерев «росте» ресторан». З зазначеної статті вбачається, що у Шевченкіському районі забудовники планують побудувати ресторан по АДРЕСА_1, поміж будинків НОМЕР_3 та НОМЕР_4. Для початку забудови необхідно здійснити вирубку 12 дерев, у тіні яких, на лавочках відпочивають пенсіонери та діти. До того ж, на адресу міськвиконкому неодноразово надходили колективні звернення мешканців будинків НОМЕР_3 та НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 щодо заборони встановлення комерційних будівель біля житлових будинків НОМЕР_3 та НОМЕР_4 та надання майданчику між домами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 статусу скверу.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Зі змісту статті 12 Земельного кодексу України, вбачається, що розпорядження землями територіальних громад, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.
За частиною 1 статті 124 Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту другого статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
За приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
З огляду на наведені приписи чинного законодавства у спірних відносинах сторін щодо оренди земельної ділянки комунальної власності, власником якої є територіальна громада міста Запоріжжя, Запорізька міська рада від імені останньої здійснює правомочності власника земельної ділянка та вправі передавати її в оренду, зокрема, позивачеві у справі, на підставі та умовах визначених рішенням ради прийнятим на її пленарному засіданні.
Оренда землі, згідно приписів Закону України «Про оренду землі» - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Правові засади оренди землі регулюються ЗКУ, ЦКУ, Законом «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Так, відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально; типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Тобто, однією з істотних умов договору є, зокрема, строк дії договору оренди.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
В свою чергу, повідомивши відповідача про намір продовжити дію договору оренди землі, позивач не виконав вимоги частини 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо додання проекту додаткової угоди. ФОЛ ОСОБА_1 жодних проектів додаткових угод на адресу міської ради не надавав.
Як зазначено у правових позиціях Верховного Суду України щодо застосування земельного законодавства, викладених у постановах, прийнятих за результатами розгляду господарських, цивільних та адміністративних справ у 2008-2015роках (упорядковано Вищим господарським судом України, лист від 01.04.2015 №07.01-11/493), для застосування частини першої ст. 33 ЗУ « Про оренду землі» необхідно встановити наступні юридичні факти:
- орендар належно виконує свої обов'язки за договором;
- орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;
- до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;
- орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.
Як вже було зазначено вище, за приписами ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.
Так, п. 8 Договору оренди землі від 16.05.2005 року сторони погодили, що договір укладено строком на десять роки.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Сторони п. 33 Договору погодили, що підставою припинення договору є, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.
Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. За відсутності такого рішення зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або ж його поновити неможливо, оскільки це суперечить вимогам законодавства, так як відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Міська рада при здійсненні повноважень власника землі є вільною у реалізації права розпоряджатись землею та вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому права користуватись землею, в порядку встановленому законом.
Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформляється відповідним рішенням.
Колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 11.09.2014 у справі № 914/533/14 зазначає, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.
Таким чином, спірний договір оренди припинився з підстав, передбачених ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та пунктом 33 Договору оренди землі, даний договір не підлягає поновленню за рішенням суду, а є припиненим в силу відповідної вказівки закону (імперативної норми).
Окрім того, згідно із ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Також цивільне законодавство передбачає загальний принцип свободи договору (п. 3 ст. 3 ЦК України) і не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу, як зобов'язання примусового укладення договору (додаткової угоди).
Зважаючи на те, що відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України необхідною умовою укладання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, передбаченої Конституцією України. Відтак порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, суд вважаємо заявлені вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.06.2016 р. проти позову заперечував, до суду надав письмовий відзив.
Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про зобов'язання продовжити договір оренди землі № 040526100280 від 16.05.2005 р.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи не містять обґрунтованих доказів для задоволення позовних вимог.
Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на позивача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про зобов'язання продовжити договір оренди землі № 040526100280 від 16.05.2005 р. відмовити.
Суддя Т.Г. Алейникова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України - 16.06.2016 р.