14 червня 2016 р. Справа № 903/257/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль", с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Губин", м. Луцьк
про стягнення 88166,25грн.
Суддя Шум М. С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 08.09.2015р.)
від відповідача: н/з.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агроль", с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Губин", м. Луцьк та просить суд стягнути 83027,57грн., в т.ч. 73145,17грн пені, 9882,40грн. 3% річних.
До початку розгляду справи по сутті від позивача надійшла заява № 06/06/16-01 від 06.06.2016р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 77708,02грн пені, 10458,23грн. 3% річних.
Збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст. 22 ГПК України.
А тому судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Відповідач письмових пояснень не подав, суми позову не оспорив, явку свого представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки не навів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
21 серпня 2015 року між ТзОВ "Агроль" та ТзОВ "Птахофабрика "Губин" укладено договір поставки № 211/8-Ж (далі договір), відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних: № Ar-0000081 від 23.09.2015р. на суму 81037,00грн., № Ar - 0000083 від 30.09.2015р. на суму 167700,00грн., Ar - 0000076 від 16.09.2015р. на суму 837060,00грн., Ar - 0000075 від 15.09.2015р. на суму 832860,00грн., Ar - 0000074 від 14.09.2015р. на суму 917280,00грн., Ar - 0000071 від 09.09.2015р. на суму 923472,00грн., Ar - 0000069 від 08.09.2015р. на суму 910328,00грн., Ar - 0000068 від 07.09.2015р. на суму 825104,00грн., Ar - 0000066 від 01.09.2015р. на суму 391944,00грн., Ar - 0000065 від 03.09.2015р. на суму 375175,00грн., Ar - 0000061 від 27.08.2015р. на суму 535995,00грн.
Згідно п. 2.2. договору термін оплати товару становить 14 календарних днів з урахуванням дня виписки видаткової накладної. Якщо останній день відтермінування платежу припадає на вихідний чи святковий день то кошти повинні бути зараховані на розрахунковий рахунок постачальника до 17:00 годин дня, наступного за вихідним чи святковим.
Однак, як з'ясовано в судових засіданнях відповідач не завжди вчасно проводив оплату отриманого товару, чим фактично порушував взяті на себе зобов'язання, які в силу ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України є обов'язковим для виконання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В пункті 4.4 договору сторони передбачили, що за прострочення термінів оплати поставленого товару, зазначеного в п. 2.2. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.
Статтею 625 ЦК України регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ” по пені та відсотках, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача: 10458,23грн. - 3% річних та 77708,02грн. пені.
28.12.2015р. відповідачу була направлена вимога № 28/12/15 про сплату заборгованості.
Відповідач, вимогу позивача залишив без відповіді та без задоволення, у встановленому порядку суму позову не оспорив.
Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростували заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Губин", (м. Луцьк, вул. Ковельська 2, код 31603002) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль", (81053, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, код 30765316) 77708,02грн. пені, 10458,23грн. 3% річних та 1378,00грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Повний текст рішення
складено 15.06.2016
Суддя М. С. Шум