16 червня 2016 року Справа № 922/6650/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),
суддівВасищака І.М., Грека Б.М
розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від позивача: Бережок С.І. від відповідача: Басарт Л.А.
на рішенняГосподарського суду Харківської області від 09.02.2016 року
та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року
у справі№ 922/6650/15
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу"
простягнення 481 032, 14 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (далі відповідач) про стягнення пені в сумі 170 660,84 грн.; 3% річних в сумі 26 799, 15 грн.; інфляційні витрати в сумі 283 572, 15 грн. та судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1669/14-ТЕ-32 від 25.12.2013 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.02.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що для застосування санкцій передбачених п. 7.2 спірного договору та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплату основного зобов'язання було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків, які є чинними на момент розгляду справи, і відповідно до п. 17 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
25 листопада 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 1669/14-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) (а.с. 17), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 виключно.
На виконання умов Договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 173 578,06 грн., що підтверджуються відповідними актами приймання - передачі природного газу (а.с. 25-31).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, що підтверджується довідкою про операції (а.с. 34) та реєстром прийнятих платежів. На час звернення до суду, борг по оплаті газу був відсутній, але несвоєчасна оплата стала підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" в п. 24 статті 14 та в п. 2 статті 16 передбачено виділення субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.
Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затверджені постановою КМ України, від 29.01.2014, № 30.
На виконання цих нормативних актів, між позивачем та відповідачем разом з уповноваженими органами виконавчої влади та Державної казначейської служби був укладений договір №405/30 від 25.09.2014 року (а.с. 55) про організацію взаєморозрахунків на суму 1372322,64 грн., згідно з п. 7 якого, відповідачем сплачується заборгованість за спожитий природній газ по договору від 25.11.2013 року №1669/14-ТЕ-32, в розмірі 1 316 082,64 грн. за рахунок субвенції.
Як вбачається з матеріалів справи, умови вищевказаного Договору були виконані сторонами належним чином, 13.10.2014 року відповідач погасив заборгованість за природний газ в сумі 1 316 082,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4/4 від 13.10.2014 року (а.с. 61).
Крім того, між позивачем та відповідачем разом з уповноваженими органами виконавчої влади та Державної казначейської служби був підписаний договір №1642/30 від 26.12.2014 року (а.с.58) про організацію взаєморозрахунків на суму 302 951,00 грн., згідно з п.7 якого, відповідачем сплачується заборгованість за спожитий природній газ по договору від 25.11.2013 року №1669/14-ТЕ-32, в розмірі 302 951,00 гри. за рахунок субвенції.
Умови зазначеного Договору були виконані сторонами належним чином, 30.12.2014 року відповідач погасив заборгованість за природний газ в сумі 302951,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11/4 від 29.12.2014 року (а.с. 62).
До матеріалів справи залучені спільні протокольні рішення №76 від 20.01.2015 року (а.с. 64) та № 286 від 16.02.2015 року (а.с. 66), предметом яких є проведення та організація взаєморозрахунків між позивачем, відповідачем, ГУДКСУ в Харківській області та Департаментом фінансів Харківської облдержадміністрації за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
На виконання вищевказаних домовленостей по договору від 25.11.2013 року №1669/14-ТЕ-32 сплачено платіжним дорученням № 1/3 від 21.01.2015 року (проведено банком 28.01.2015 року) 313 076 грн. (а.с. 63) та платіжним дорученням № 2/3 від 17.02.2015 року (проведено банком 24.02.2015 року) 228 555,50 грн. (а.с. 65).
Позивач вважає, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого газу в обумовлений сторонами строк не виконав, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача пеню в сумі 170660,84 грн., 3% річних в сумі 26799,15 грн. та інфляційні втрати в сумі 283572,15 грн.
Суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що вказаними вище договорами про організацію взаєморозрахунків визначено порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості за спожитий природний газ, згідно з договором від 25.11.2013 року №1669/14- ТЕ-32.
Згідно з п. 13 договорів про організацію взаєморозрахунків, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором .
Підпунктом 2 п. 10 договорів про організацію взаєморозрахунків передбачено, що сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
В п. 15 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчують, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Суди обґрунтовано прийшли до висновків про те, що укладаючи договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору. Матеріали справи свідчать про те, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Оскільки сторонами були змінені умови щодо порядку та строків оплати, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 Договору та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, підстав немає.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.02.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року прийняті у справі № 922/6650/15 залишити без змін.
Головуючий С.В.Бондар
Судді І.М.Васищак
Б.М.Грек