01 червня 2016 року м. Київ К/800/47007/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013
у справі № 820/4202/13-а Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (далі - КПСПРБА "Шляхрембуд")
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС (далі - ОДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, позов КПСПРБА "Шляхрембуд" задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПІ форми "Р" від 29.01.2013 № 0001801532 та від 15.04.2013 № 0000931530, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 103 583,33 грн. та за результатами адміністративного оскарження застосовано додатково штрафні (фінансові) санкції з цього податку - 20 716,67 грн. відповідно.
У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 82 866,66 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (далі - ПК), згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 29.01.2013 № 0001801532 та від 15.04.2013 № 0000931530 відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті документальної невиїзної перевірки КПСПРБА "Шляхрембуд" від 11.01.2013 № 36/15.3-10/3359182, про заниження позивачем суми ПДВ за квітень - червень 2012 року на вказану вище суму внаслідок неправомірного формування податкового кредиту по нікчемних операціях із ТОВ "Рест-Профі" та ТОВ "Інтако". Цей висновок обґрунтований посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо характеру діяльності ТОВ "Рест-Профі", ТОВ "Інтако". Так, згідно з актами податкових перевірок ТОВ "Рест-Профі", ТОВ "Інтако" (акт перевірки ТОВ "Рест-Профі" від 12.06.2012 № 517/2305/35860329; акт перевірки ТОВ "Рест-Профі" від 31.07.2012 № 666/2305/35860329, акт перевірки ТОВ "Інтако" від 10.08.2012 № 788/22-417/36371642) зазначені контрагенти позивача не мають матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо); не є виробниками товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), які згідно з первинними документами були передані позивачу, а встановити виробника цих ТМЦ по ланцюгу постачання неможливо; за місцезнаходженням відсутні.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК).
Витрати господарюючого суб'єкта з метою ведення податкового обліку, зокрема з ПДВ повинні бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними документами бухгалтерського і податкового обліку, які визначені правовими нормами.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть відображатися в податковому обліку.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат. Платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/чи витрати за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки та злагодженість дій між ними.
Суди встановили, що КПСПРБА "Шляхрембуд" на договірних засадах придбало у ТОВ "Рест-Профі", ТОВ "Інтако" ТМЦ, асортимент, кількість, та ціна одиниці яких за умовами договорів визначена у специфікаціях. Постачальниками ТМЦ, які на час вчинення операцій з поставки мали податкову та господарську правосуб'єктність, на адресу позивача виписані рахунки, податкові та видаткові накладні, а позивачем згідно з платіжними дорученнями оплачено придбаний товар. Придбані ТМЦ були використанні позивачем під час реалізації зобов'язань перед ТОВ "Востокпроектреконструкція" згідно з договорами субпідряду від 11.05.2012 № 1/9, № 2/10, що підтверджено актами прийому виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів, актами передачі будівельних матеріалів, розрахунками № 1-2, локальними кошторисами.
Встановивши з дотриманням вимог статей 69, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України обставини щодо операцій з поставки ТМЦ від ТОВ "Рест-Профі", ТОВ "Інтако" на користь КПСПРБА "Шляхрембуд", їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентами податкового законодавства чи-то сприяння їм в цьому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев