Справа №2-а-2455/11
19 травня 2011 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Черкашина М.С. розглянувши у приміщенні суду в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі про перерахунок основної і додаткової пенсії по інвалідності ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, -
27 квітня 2011 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про перерахунок основної і додаткової пенсії по інвалідності ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є інвалідом третьої групи по захворюванню, пов'язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, першої категорії і перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Білопільському районі. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 50 цього Закону передбачено, що інвалідам третьої групи, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю призначається в розмірі - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри пенсій для інвалідів, відносно яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не можуть бути меншими: по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Позивачка вважає, що розмір пенсії, яка нараховується і сплачується їй відповідачем з 26 жовтня 2010 року і до цього часу значно менший, ніж встановлено спеціальним Законом. А тому вона звернулась із позовом до суду, в якому просить зобов'язати відповідача провести перерахунок основної і додаткової пенсії та стягнути з управління Пенсійного фонду України у Білопільському районі недоплачену в період часу із 26 жовтня 2010 року пенсію, а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Білопільському районі вподальшому обраховувати його пенсію відповідно до ст. ст. 49, 50, 51, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Представник відповідача надіслав до суду письмове заперечення проти позову, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи по захворюванню, пов'язаному із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. На обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Білопільському районі позивач перебуває і одержує пенсію по інвалідності та щомісячну додаткову пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідач вважає, що посилання позивача на ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо призначення особам, віднесеним до категорії 1, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, зокрема, інвалідам третьої групи - 50 % мінімальної пенсії за віком, а також на ст. 54 цього Закону, згідно якої розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із захворювання, пов'язаним із Чорнобильською аварією, не може бути нижче, зокрема, по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком - є необґрунтованими, виходячи із наступного. Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" не дає визначення терміну і розміру мінімальної пенсії за віком, а ч. 5 ст. 54 цього Закону визначає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного із Чорнобильською катастрофою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету міністрів України №1 від 3 січня 2002 року було передбачено, що розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. З 1 липня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", розмір пенсії (без урахування надбавок, підвищень додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) у інвалідів третьої групи - одержувачів пенсій по інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим ніж 980 грн. Таким чином, на думку управління Пенсійного Фонду України у Білопільському районі, при вирішенні питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС необхідно керуватись вищезазначеними Постановами. Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при цьому не може бути застосований, оскільки згідно ч. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Ухвалою Конституційного суду України від 19 травня 2009 року по справі №2-25/2009 було роз'яснено: "непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, що, на думку відповідача, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем". У 2008 році нарахування пенсії позивачці проводилось відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якого основний розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема, по третій групі інвалідності 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Що стосується додаткової пенсії, то ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", була викладена в такій редакції, згідно якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема, інвалідам 1 групи - 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення Закону України «Про Державний бюджету України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення. Разом з тим, рішення про відновлення дії вищезазначених законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених законами України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №530 від 28 травня 2008 року "Про деякі питання соцзахисту окремих категорій громадян", якою чітко визначено розміри щомісячної додаткової пенсії та розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою. Разом із цим, відповідач у своєму запереченні також зазначає, що він діяв у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Крім того, рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 13.09.2010 року № 2-1130 зобов»язано управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок та виплату основної і додаткової пенсій позивачці відповідно до ст.ст. 49,50,51,54 Закону № 796, виходячи із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону № 1058 за період із 16.04.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року по день винесення постанови, тобто по 13.09.2010 року включно та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених. Рішення законної сили не набрало, оскільки управлінням було подано апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Судом зокрема встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 078229, виданим Сумською обласною державною адміністрацією 05 листопада 1997 року, експертним висновком центральної міжвідомчої експертної комісії № 226 від 04 вересня 1997 року, а також випискою із акту огляду МСЕК серії АВ № 033929 від 08 жовтня 1997 року(а. с. 6-8).
На обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Білопільському районі як одержувач пенсії по інвалідності позивачка перебуває, проти чого відповідач не заперечував.
Право позивачки на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється, а тому на підставі ст. 72 КАС України доказуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по третій групі інвалідності, як 6 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлено, що інвалідам третьої групи призначається щомісячна додаткова пенсія у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо перерахунку її основної і додаткової пенсії з 04 жовтня 2010 року, оскільки у 2010 році та 2011 році діють норми ст. ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції 06.06.1996 року, згідно яких вихідним критерієм для обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, було визнано мінімальну пенсію за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення ст. ст. 49, 50, 51, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ні зупинені, ні змінені не були.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно рахувати пенсію для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок із Чорнобильською катастрофою, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на взяті державою зобов'язання, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Offise (Case 47/74 van Duyn v. Home Offise), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку пенсії позивачу.
Судом встановлено, що всупереч зазначеним вище вимогам позивачці нараховується пенсія згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Отже, позивачка вправі отримувати пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком .
Таким чином, проведення відповідачем розрахунку пенсії позивачці згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України є безпідставним і таким, що звужують обсяг передбачених законом прав позивачки, а тому позовні вимоги з приводу зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії підлягають задоволенню за період із 26 жовтня 2010 року по день винесення постанови, тобто 19 травня 2011 року.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, враховуючи положення ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основної і додаткової пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії позивачки ОСОБА_1 згідно ст. ст. 49, 50, 51, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період із 26 жовтня 2010 року по день винесення постанови, тобто 19 травня 2011 року, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача в подальшому обраховувати її пенсію відповідно до ст. ст. 49, 50, 51, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин. Виходячи із положень ст. 17 КАС України компетенція судів щодо вирішення адміністративних справ не поширюється на вирішення питань щодо правовідносин, які виникнуть у сторін в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 19, 22, 92 Конституції України, Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про Державний бюджет України на 2010 рік, ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 99, 159, 160, 162, 183-2 КАС України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основної і додаткової пенсії згідно ст. ст. 49, 50, 51, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_1 згідно ст. ст. 49, 50, 51, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період із 26 жовтня 2010 року по день винесення постанови, тобто 19 травня 2011 року включно та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Білопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя -