14 червня 2016 р. Справа № 876/119/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.
за участю секретаря Кулик Т. Б.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 10 квітня 2014 року про відмову в зміні способу і порядку виконання судового рішення по справі № 154/985/14а,6а/154/3/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі за заявою відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції,
Відділ державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції (надалі - ВДВС) звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Володимир-Волинського міського суду від 23 червня 2009 року в адміністративній справі № 2а/1075 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Володимирі-Волинському про стягнення невиплачених сум пенсії, компенсації за втрату частини пенсії за віком у зв'язку з порушенням строків її виплати, зобов'язання щодо здійснення щомісячного перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відшкодування моральної шкоди.
Просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у місті Володимир-Волинський Волинської області нарахувати та виплатити позивачу за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, а починаючи з 22 травня 2008 року нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум, з зобов'язання на стягнення з управління Пенсійного фонду України у місті Володимир-Волинський Волинської області в користь позивача, не виплачену пенсію в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дня припинення виплати.
Ухвалою Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 10 квітня 2014 року у задоволенні вказаного подання відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою заяву задоволити.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що без зміни способу виконання вказане судове рішення неможливо виконати повністю. Крім того зазначає, що судом першої інстанції не було залучено представника Секретаріату у справах Європейського суду з прав людини та проігноровано положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року №846(12)13-13.
Сторони явку своїх представників не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає розглядати справу в їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Володимир-Волинського міського суду від 23 червня 2009 року в адміністративній справі № 2а/1075 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Володимирі-Волинському про стягнення невиплачених сум пенсії, компенсації за втрату частини пенсії за віком у зв'язку з порушенням строків її виплати, зобов'язання щодо здійснення щомісячного перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відшкодування моральної шкоди стверджується, що суд зобов'язав управління Пенсійного фонду України у місті Володимир-Волинський Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, а починаючи з 22 травня 2008 року нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Державним виконавцем ВДВС за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження № 23725912.
Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 263 КАС передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Встановлені вище обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум соціальної допомоги буде здійснена управлінням ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.
Посилання відділу ДВС на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 10 квітня 2014 року про відмову в зміні способу і порядку виконання судового рішення по справі № 154/985/14а,6а/154/3/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
Улицький В. З.
Повний текст ухвали складено 15 червня 2016 року