Справа № 730/381/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Луговець О.А.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
15 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мамчура Я.С.,
за участю секретаря Нагорної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області (далі - відповідач) про:
- визнання неправомірним рішення відповідача від 28.04.2016 р. про відмову у здійсненні позивачу перерахунку пенсії;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 у редакціях, чинних на момент призначення пенсії, в розмірі 80% від заробітної плати, відповідно до довідки Борзнянської районної ради від 28.04.2016 р. № 4 про заробітну плату.
Постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в Борзнянському районі Чернігівської області та є інвалідом ІІ групи.
01.05.2007 р. позивачу була призначена пенсія по інвалідності за Законом України «Про державну службу» у розмірі 80 % заробітної плати начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, яку він отримував до 22.11.2010 р.
З 23.11.2010 р. у зв'язку з обранням позивача на посаду голови Борзнянської районної ради Чернігівської області йому були припинено виплату пенсії державного службовця і розпочато виплату пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку він отримував до 24.04.2016 р.
24.04.2016 р. позивача було звільнено із займаної посади, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про поновлення йому виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» та із заявою про перерахунок його пенсії у розмірі 80% від заробітної плати, вказаної у довідці про заробітну плату голови Борзнянської районної ради Чернігівської області станом на 24.11.2015 р., доданій позивачем до його заяви.
На підставі рішення УПФУ в Борзнянському районі Чернігівської області з 25.04.2016 р. позивачу було поновлено виплату пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про державну службу» без зміни її розміру.
Рішенням від 28.04.2016 р. № 1307/04 відповідачем було відмовлено ОСОБА_2 у проведення перерахунку його пенсії з урахуванням заробітної плати голови Борзнянської районної ради Чернігівської області у зв'язку із відсутністю правових підстав для цього.
Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача неправомірним, звернулась до суду з даним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок його пенсії на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у редакції, яка була чинною на момент призначення йому пенсії, тобто станом 01.05.2007 р., і у відповідача не було правових підстав для відмови у здійсненні такого перерахунку.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII у редакціях, чинних станом на 01.05.2007 р. та 24.04.2016 р. (далі - Закон № 3723-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова № 865), постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною станом на травень 2007 року, передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У п. 4 Постанови № 865 у редакції, чинній станом на травень 2007 року, було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
На підставі Постанови № 1013 зазначений пункту Постанови № 865 було виключено.
Згідно зі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній станом на квітень 2016 року, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на травень 2007 року було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось і в редакції, зокрема станом на квітень 2016 року, воно не регламентує ані права особи на перерахунок її пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно на момент призначення позивачу пенсії державного службовця, тобто станом на 01.05.2007 р., статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ було передбачено можливість перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям і пунктом 4 Постанови № 865 передбачались умови такого перерахунку, але на момент поновлення позивачу пенсії державного службовця після звільнення з посади голови райради, тобто станом на 24.04.2016 р., законодавство змінилось, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено в іншій редакції, яка не закріплює такого механізму підвищення пенсії і жодною постановою КМУ також не визначено, ані порядку (механізму) перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані умов його здійснення.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що у відповідача на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки від 28.04.2016 р. про заробітну плату не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі поданої ним довідки, а у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, колегія суддів відзначає, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яка була йому поновлена з 25.04.2016 р., і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення йому пенсії, як він просить у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи апелянта щодо зміни законодавства.
Водночас, апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 р. № 213 і відхиляє такі доводи, оскільки зазначена правова норми не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Втім, це не впливає на правильність висновків УПФУ в Борзнянському районі Чернігівської області щодо відсутності правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючого державного службовця (посадової особи органу місцевого самоврядування).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області задовольнити, а постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області - задовольнити.
Постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2016 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 16 червня 2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Мамчур Я.С
Карпушова О.В.