Справа: № 826/26189/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
15 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Гром Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Комунального підприємства "Тернопільводоканал" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Тернопільводоканал" до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2015 року позивач, Комунальне підприємство «Тернопільводоканал», звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому, з урахуванням уточнень, просило:
- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незарахування на рахунок КП «Тернопільводоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;
- зобов'язати ДФС України зарахувати на рахунок КП «Тернопільводоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти на загальну суму 4 415 849,90 грн., в тому числі: 2 056 577,26 грн. відповідно до договору № 3 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 від 03.07.2015, 1 852 190,64 грн. відповідно до договору № 23 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 913) від 30 листопада 2015 року, та 507 082,00 грн. відповідно до договору № 30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 913) від 03 липня 2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року адміністративний позов - задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незарахування на рахунок комунального підприємства «Тернопільводоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, в рахунок субвенції державного бюджету місцевим бюджетам у сумах 1 852 190,64 грн. і 507 082 грн. з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет;
- зобов'язано Державну фіскальну службу України зарахувати шляхом збільшення суми поповнення електронного рахунку комунального підприємства «Тернопільводоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у сумі 2 359 272,64 грн., в тому числі: 1 852 190,64 грн. відповідно до договору № 23 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2015 року № 913) від 30 листопада 2015 року, та 507 082,00 грн. відповідно до договору № 30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 913) від 03 липня 2015 року;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги - задовольнити.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги - задовольнити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Тернопільводоканал» отримало субвенції в сумах: 2 056 577,26 грн. згідно з договором № 3 від 03 липня 2015 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375; 1 852 190,64 грн. згідно з договором № 23 від 30 листопада 2015 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 913)(а.с. 45 - 46); 507 082 грн. згідно з договором № 30 від 23 грудня 2015 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 913)(а.с. 47 - 48).
Відповідні суми коштів (суми субвенцій з державного бюджету) були направлені позивачем на погашення заборгованості з податку на додану вартість. На підтвердження чого позивач надав суду копію платіжного доручення КП «Тернопільводоканал» № 9 від 31 липня 2015 року на суму 2 056 577,26 грн. (а.с. 92) з призначенням платежу "погаш. подат. заборг. (з урах. пені) по податку на дод. вартість п. 8 і п. 9 ст. 11 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» згідно Договору № 3 від 03 липня 2015 року до пост. КМУ № 375 від 04 червня 2015 року», копію виписки по особовому рахунку підприємства в УДКСУ у м. Тернополі (а.с. 91) та копію реєстру платіжних доручень підприємства з бюджетного рахунку єдиного казначейського рахунку за 31 липня 2015 року (а.с. 93).
У зв'язку з незарахуванням сум субвенцій, отриманих комунальним підприємством в липні, листопаді та грудні 2015 року, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (що засвідчується витягами з системи електронного адміністрування ПДВ № 15342136 від 15 вересня 2015 року, № 9347234 від 09 листопада 2015 року, № 14361614 від 14 січня 2016 року, а.с. 9 - 10, 23), та як наслідок виникненням перешкод у реєстрації податкових накладних споживачами послуг, позивач звернувся із письмовими зверненнями до контролюючих органів з питання надання пояснень з причини затримки в реалізації порядку електронного адміністрування податку на додану вартість в частині зарахування коштів субвенцій.
Листом від 02 березня 2016 року № 368/10/19-00-15-01/12/2050 ГУ ДФС у Тернопільській області у відповідь на лист від 29 січня 2016 року № 243/16 повідомило КП «Тернопільводоканал» про те, що суми ПДВ, сплачені за результатами проведених розрахунків, відповідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню», не відображено в системі електронного адміністрування ПДВ та, відповідно, не враховано в суму поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку, в межах проведених розрахунків з ПДВ на суму зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав. Дані обставини виникли у зв'язку з тим, що станом на 01 березня 2016 року до Державної казначейської служби України не надійшли від Центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, коригуючи реєстри, у зв'язку з відсутністю регламенту (порядку) коригування раніше направлених реєстрів сум податку на додану вартість до Державної казначейської служби України.
ДФС України своїм листом від 29 лютого 2016 року № 4478/6/99-99-15-01-03-15 повідомила КП «Тернопільводоканал» про те, що на виконання вимог п. 2001.3 ст. 2001 Податкового кодексу України ДФС отримано з Державної казначейської служби України на паперових носіях зведену інформацію про суб'єктів господарювання щодо зарахування до бюджету сум ПДВ в межах розрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню». Зазначена інформація включає дані по КП «Тернопільводоканал» в сумі 2 359 272,64 грн. На сьогоднішній день ДФС, ДКСУ та Мінфіном проводиться робота у напрямку забезпечення безумовного виконання вимог Кодексу та врахування таких сум у системі електронного адміністрування ПДВ.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до п. 2001.1 ст. 2001 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2001.3 ст. 2001 Податкового кодексу України, у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами.
Відповідно до п. 2001.4 ст. 2001 Податкового кодексу України, (у редакції Закону України від 16.07.2015 № 643-VII), на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, зокрема з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.
Згідно п. 2001.5 ст. 2001 Податкового кодексу України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.
Згідно з договорами про організацію взаєморозрахунків № 3 від 03 липня 2015 року, № 23 від 30 листопада 2015 року та № 30 від 23 грудня 2015 року, позивачу в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375, були виділені субвенції з державного бюджету місцевому бюджету в сумах 2 056 577,26 грн., 1 852 190,64 грн. і 507 082 грн. на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Сторонами не заперечується фактична сплата позивачем сум коштів в оплату заборгованості по податку на додану вартість.
Суд першої інстанції зазначає, що згідно з п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2015 року № 1177), у разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами.
Інформація про проведення таких розрахунків з податку надається Казначейством до ДФС у розрізі платників податку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків.
На підставі інформації про проведення розрахунків, отриманої від Казначейства, ДФС формує та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації надсилає Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків.
У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство зменшує залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, та повідомляє про це ДФС.
ДФС на підставі інформації про зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації збільшує суму поповнення електронного рахунка такого платника податку на суму такого зменшення.
Відповідно до письмових поясненнях відповідача, у грудні 2015 року та в січні 2016 року ДФС України отримала від Казначейства інформацію про проведені розрахунки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375. Відповідно до довідок про надходження від погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що сплачується підприємствами електро-енергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, та нараховані сум податку на додану вартість, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеній пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», у таких підприємств згідно статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 15 грудня 2015 року та 29 грудня 2015 року, направлених третьою особою на адресу ДФС України разом із супровідними листами № 9-08/1150-31934 від 17 грудня 2015 року і № 9-08/1231-33108 від 30 грудня 2015 року, Казначейство підтвердило факт зарахування в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375, позивачу податку на додану вартість у сумах 1 852 190,64 грн. і 507 082 грн.
Інформація про надходження коштів в результаті проведених розрахунків у сумі 2 056 577,26 грн. по договору про організацію взаєморозрахунків № 3 від 03 липня 2015 року до ДФС України від Казначейства не надійшла.
18 січня 2016 року з урахуванням отриманої інформації щодо зарахованих у грудні 2015 року сум з податку на додану вартість за результатами проведених розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375, ДФС України сформувала коригуючі реєстри на суми зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, в поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку (по типу 8). Дані коригуючі реєстри в електронному вигляді були направлені Казначейству відповідно до порядку інформаційного співробітництва для відпрацювання, формування транзакцій типу 12 та направлення їх до ДФС для відображення в СЕА, про що ДФС України додатково повідомила Казначейство своїм листом від 18 січня 2016 року № 716/5/99-99-23-01-16.
Листом від 21 січня 2016 року № 10-08/151-1122 Казначейство повідомило, що за даними АС «Є-Казна» (електронне адміністрування ПДВ), МФО 899998, інформація щодо обробки коригуючих реєстрів, зазначених в листі ДФС України, відсутня.
Судом першої інстанції встановлено, що у листі 21 січня 2016 року № 10-08/151-1122 відсутня інформації про перелік платників податків, відносно яких ДФС України направлялися електронні коригуючи реєстри.
На виконання норми п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, починаючи з 11 грудня 2015 року Казначейство надавало ДФС інформацію (за формою та порядком узгодженим з фахівцями фіскальної служби) щодо зарахованих за попередній день сум з ПДВ за результатами проведених розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375. ДФС коригуючи реєстри з ознакою коригування типу 9 «оновлення документу в картотеці за реєстром» не надавалися.
Отже, суд першої існтанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано шляхом збільшення суми поповнення електронного рахунку КП «Тернопільводоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника на суми коштів (1 852 190,64 грн. і 507 082 грн.) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого і водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, суди повинні застосовувати нормативно-правові акти у тій редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України та зобов'язання Державної фіскальної служби України зарахувати на рахунок КП «Тернопільводоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у розмірі 2 056 577,26 грн. відповідно до договору № 3 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 від 03 липня 2015 року, суд першої інстанції застосував п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 у редакції, що не була чинною станом на дату укладення зазначеного договору.
Відповідно до ч. 1 ст.. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України та зобов'язання Державної фіскальної служби України зарахувати на рахунок КП «Тернопільводоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у розмірі 2 056 577,26 грн. відповідно до договору № 3 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 від 03 липня 2015 року.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адімінстративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у частині відмови у задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України та зобов'язання Державної фіскальної служби України зарахувати на рахунок КП «Тернопільводоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у розмірі 2 056 577,26 грн. відповідно до договору № 3 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 375 від 03 липня 2015 року. Суд апеляційної інстанції приймає у цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги - задоволняє.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати.
Прийняти у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо незарахування на рахунок Комунального підприємства "Тернопільводоканал" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, в рахунок субвенції державного бюджету місцевим бюджетам у сумі 2056577,26 грн. з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет та зобов'язання Державної фіскальної служби України зарахувати шляхом збільшення суми поповнення електронного рахунку Комунального підприємства "Тернопільводоканал" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у сумі 2056577,26 грн., відповідно до договору №3 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 04 червня 2015 року - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незарахування на рахунок Комунального підприємства "Тернопільводоканал" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, в рахунок субвенції державного бюджету місцевим бюджетам у сумі 2056577,26 грн. з подальшим спрямуванням коштів.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зарахувати шляхом збільшення суми поповнення електронного рахунку комунального підприємства "Тернопільводоканал" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у сумі 2056577,26 грн., відповідно до договору №3 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 04 червня 2015 року.
У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 16.06.2016
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
Л.М. Гром
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Безименна Н.В.