Справа: № 826/1246/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
14 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Гром Л.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ОІЛ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ОІЛ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ОІЛ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 року №100260005/2015/210001/2;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260005/2015/00011 від 25.12.2015 року;
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2015 року між ТОВ "ЛЮКС ОІЛ" з однієї сторони та "PROFIT ENERGO" Sp. z o.o., укладено контракт на поставку товару №16/11-15/Lux від 16.11.2015 року та додаток №1 до вказаного договору, за умовами яких позивачем придбано товар - флюїд нафтовий ароматичний на умовах поставки DAP ст. Словечно - кордон Білорусь - Україна у відповідності до Інкотермс.
З метою митного оформлення товару позивачем подано митному органу наступні документи: митну декларацію №100260005/2015/200533 від 25.11.2015 року; накладну УМВС №01256235 від 19.11.2015 року; накладну УМВС №01256236 від 19.11.2015 року; накладну УМВС №01256237 від 19.11.2015 року; накладну УМВС №01256236 від 19.11.2015 року; рахунок - фактуру (інвойс) №19 від 18.11.2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №4 від 25.11.2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №16/11-15/Lux від 16.11.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 16.11.2015 року; договір про надання послуг митного брокера №04/12-ЛО від 04.12.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2719 від 19.11.2015 року; декларацію про походження товару від 25.11.2015 року; паспорт якості №25 від 18.11.2015 року, митну декларацію №100260005/2015/200655 від 14.12.2015 року.
За результатами перевірки поданих документів, відповідачем встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
На підставі цього відповідачем запропоновано позивачу подати додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації.
Зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 року №100260005/2015/210001/2 слідує, що ТОВ "ЛЮКС ОІЛ" подано у встановлений законодавством термін наступні документи: копії митних декларацій країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами; витяг із інформативного бюлетеня про стан ринку нафтопродуктів на 01.12.2015 року.
Як зазначено відповідачем, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями декларантом подані не були.
У зв'язку з цим Київською міською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 року №100260005/2015/210001/2 та, як наслідок, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260005/2015/00011 від 25.12.2015 року.
Вважаючи такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, товариство з метою відновлення своїх порушених прав звернулось з відповідним позовом до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Митним кодексом України, Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ст. 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 ст. 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто, частиною 3 ст.53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз наведених норми свідчить, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Положення ст. 54 Митного кодексу України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Зокрема п. 1 ч. 5 ст. 54 встановлено право органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до пунктів 12, 13 ст. 58 Митного кодексу України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Крім того, за наявності таких обґрунтувань та підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість сумнівів, як передбачено ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів, має витребувати у декларанта додаткові документи, передбачені цим пунктом для підтвердження чи спростування такого впливу.
При цьому слід зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів витребує додаткові документи, зокрема, якщо подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначене положення закону кореспондується з правами органу доходів і зборів, закріплених ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України.
Так, згідно п. 2 зазначеної норми, у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Частиною 18 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:
- вартість операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
- митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 62 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості);
- митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 63 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості на основі додавання вартості).
При цьому, відповідно до ч. 20 ст. 58 Митного кодексу України порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при декларуванні товару не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) на ціну спірного товару.
В судовому засіданні також встановлено, що позивачем було надано перелік документів, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а також надано додаткові документи, які декларант має право надати, але не зобов'язаний. Подання позивачем певних додаткових документів за власним бажанням, не є перешкодою для витребування відповідачем інших додаткових документів, що передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема позивачем надано прайс-лист продавця щодо цін на імпортований товар та експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ПК-7 від 19.01.2015 про підтвердження контрактних цін на тютюнову сировину, однак зазначені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості, при тому, що сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) пов'язані між собою особи. Позивачем не вжито жодних заходів щодо доведення митному органу наявності або відсутність впливу взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) на ціну спірного товару, а саме не надано інформаціі, яка могла б бути використана для порівняння відповідно до ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що з огляду на суперечність поданих декларантом документів та наявністю інформації щодо іншої ціни на товар, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган провів процедуру консультацій та проінформував позивача, які з наданих товариством документів не дозволяють визначити митну вартість за ціною договору.
Відповідно ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з положеннями глави 9 Митного кодексу України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
В даному випадку, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано, оскільки декларантом документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості, так як не показано, що вартість товарів є близькою до однієї з операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно та відповідає одному із критеріїв зазначеному в п. 1-3 ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, необхідному для визначення митної вартості товарів за першим методом при продажу товарів між пов'язаними особами.
Тобто у відповідності до норм ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст. 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.59 і ст. 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.
Оскільки позивачем належні документи для підтвердження митної вартості надано не було, що дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.ст. 57, 64 Митного кодексу України, з урахуванням раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей, суд визнає, що відповідачем обґрунтовано та доведено неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та зазначено у своєму рішенні номер та дату митної декларацій, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність коригування Чернігівською митницею митної вартості задекларованого товару.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 03.03.2015 по справі № 21-17а15.
За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є подання декларантом документів для підтвердження митної вартості, які містять розбіжності та не містять всіх складових, що підтверджують заявлену митну вартість.
Зокрема, відсутні в наданих рахунках відомості про виробника товару, зазначені в експортних митних деклараціях Республіки Білорусь; в графі 21 експертних МД та рахунку від 25.11.2015 року №4 відсутні відомості про номери транспортних засобів, які зазначені в рахунку від 18.11.2015 року №19. Інформація в рахунку від 18.11.2015 року №19 не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме, відсутні відомості про факт продажу товару виробником ООО "Сигма - Поставы" підприємству ООО "Росхим Трейд (Республіка Білорусь), зазначеному в рахунку як продавець (покупцем товару є "Global Tyre Company" Великобританія).
Київська міська митниця ДФС України вказує на те, що в контракті від 16.11.2015 року продавцем товару є "PROFIT ENERGO" Sp. z o.o., Польща, а в інвойсі контрактоотримувача від 25.11.2015 року №4 зазначений відмінний продавець "PROFIT ENERGO LLC".
Суд першої інстанції враховував пояснення ТОВ "ЛЮКС ОІЛ" щодо розбіжності найменування продавця товару в контракті та інвойсі, та зазначив, що вони не надавалися митному органу, а тому відповідач не міг знати та не повинен був знати, що в контракті організаційно-правова форма підприємства вказана польською мовою, в інвойсі англійською. Текст контракту та текст інвойсу складений англійською мовою з перекладом на російську.
Таким чином, контролюючим органом правомірно розпочато процедуру консультацій та витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за МД №100260005/2015/200655.
Посилання позивача на висновок Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" №4.3/1095 від 25.12.2015 року є безпідставними, так як належних та допустимих доказів його подання митному органу до суду не надано. У картці відмови зазначений документ, як такий, що був поданий відповідачу для митного оформлення не вказаний.
Крім того, 16.11.2015 року між ТОВ "ЛЮКС ОІЛ" з однієї сторони та "PROFIT ENERGO" Sp. z o.o., укладено контракт на поставку товару №16/11-15/Lux від 16.11.2015 року та додаток №1 до вказаного договору, за умовами яких позивачем придбано товар-флюїд нафтовий ароматичний на умовах поставки DAP ст. Словечно - кордон Білорусь - Україна у відповідності до Інкотермс.
Згідно п. 6 додатку №1 до контракту від 16.11.2015 покупець здійснює оплату за товар: флюїд нафтовий ароматичний наступним чином: з моменту отримання відповідного інвойсу здійснюється попередня оплата в розмірі 45% від загальної суми товару, без ніяких утримань, вирахувань, зустрічних вимог і заліків, що складає 46 350 доларів США (п. 6.1); оплата 55% від загальної суми товару на протязі 10 банківських днів по факту його поставки покупцю, без ніяких утримань, вирахувань, зустрічних вимог і заліків, що складає 56 650 доларів США.
Відповідно до п. 10.2 вказаного контракту зміни, доповнення, специфікації і інші доповнення і/чи доповнення до даного договору мають силу лише у випадку, якщо вони складені в письмовій формі і підписані сторонами.
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в процесі розгляду справи встановлено відсутність банківських платіжних документів щодо сплати 45% від загальної суми товару від загальної суми товару, без ніяких утримань, вирахувань, зустрічних вимог і заліків, що складає 46 350 доларів США.
Посилання позивача на платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №14 від 27.11.2015 року суд не прийняв, посилаючись на наступне.
Загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті визначені Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, що затверджено постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №10/15601 (далі - Положення №216).
Згідно п. 2.1 розділу 2 Положення №216 платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такі реквізити: код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 N 1024; назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах"; номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери); дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника (назви країни і міста); повне або скорочене найменування платника, що збігається з найменуванням платника, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є) і документ, що посвідчує особу (серія, номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання)], його місцезнаходження (назви країни і міста); номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів; цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129) (далі - Класифікатор); суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою); суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами; найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися); найменування та місцезнаходження банку бенефіціара; комісійні - зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника; призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави); код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує); код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує); ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті); підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки; резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів (п. 2.2 розділу 2 Положення №216).
Водночас, найменування та місцезнаходження банку бенефіціара, найменування бенефіціара, номер його рахунку в платіжному дорученні в іноземній валюті мають відповідати реквізитам, що зазначені в документах, які подаються до уповноваженого банку разом з платіжним дорученням в іноземній валюті для здійснення уповноваженим банком валютного контролю за правомірністю переказу іноземної валюти з рахунку платника (п. 2.3 розділу 2 Положення №216).
Згідно поданого позивачем платіжного доручення вбачається, що в ньому відсутні заповнені наступні графи: місцезнаходження бенефіціара, його рахунок, найменування та місцезнаходження банку бенефіціара, в призначені платежу відсутня повна іформація про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів, підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки.
Крім того, в силу приписів п. 3.2 розділу 3 Положення №216 відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.
На наявному в матеріалах справи платіжному доручені відсутні будь-які відмітки банку про виконання платіжного доручення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення ТОВ "ЛЮКС ОІЛ" оплати за товар флюїд-нафтовий ароматичний у відповідності до вимог п. 6 додатку №1 до контракту від 16.11.2015 року.
Разом з тим, на момент здійснення митного оформлення позивачем не надано банківські платіжні документи. У переліку документів, які перелічені в картці відмови банківських платіжних документів не зазначено, як і не зазначено товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ОІЛ" у позовній заяві серед документів, що були подані відповідачу останнім для проведення митного оформлення.
Отже, оскільки митницею було виявлено, що вартість такого товару була позивачем занижена, у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості товарів за першим методом при продажу товарів.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів є правомірними, а тому скасуванню не підлягають, оскільки Київською міською митницею ДФС на законних підставах було застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості товару, за встановленого факту не надання позивачем додаткових документів, які б підтверджували повні відомості щодо складових митної вартості між пов'язаними особами, де ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Таким чином позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 року №100260005/2015/210001/2 задоволенню не підлягають.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 52 Митного кодексу України обов'язок щодо доведення правильності заявленої митної вартості покладається на декларанта або на уповноважену ним особу, які зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Стаття 53 Митного кодексу України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ОІЛ" про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то судова колегія також повністю погоджується із доводами суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як свідчить обґрунтування карток відмови, в них зазначено причина відмови у митному оформлення (випуску) товарів, а також порядок оскарження зазначеної картки. При цьому, у картках відмови вказано повний перелік документів, якими посадові особи митниці керувались при їх прийнятті.
Отже, Київською міською митницею ДФС було доведено правомірність винесеного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Крім того, позивачем не доведено обґрунтованість визначення митної вартості товару за основним методом, оскільки декларантом документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості та не доведено, що вартість товарів є близькою до однієї з операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно та відповідає одному з критеріїв зазначеному в п. 1-3 ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, необхідному для визначення митної вартості товарів за першим методом при продажу товарів між пов'язаними особами, за встановленого факту не надання відповідачу документів в повному обсязі при продажу товарів між пов'язаними особами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ОІЛ" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Гром Л.М.
Повний текст виготовлено: 15 червня 2016 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Гром Л.М.