Справа № 754/2237/16-а Головуючий у 1-й інстанції Буша Н.Д. Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.
16 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Хрімлі О.Г.,
суддів Епель О.В.,
Карпушової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно з довідкою № 281/295д від 16 вересня 2014 року з розрахунку 70 % суми заробітної плати, включивши до складу заробітної плати для перерахунку пенсії суму компенсації за невикористану відпустку (704,04 грн.) та грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 268 (12 613,05 грн.) з 30 травня 2015 року.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 09 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3, згідно з довідкою № 281/295д від 16 вересня 2014 року з розрахунку 70 % суми заробітної плати, включивши до складу заробітної плати для перерахунку пенсії суму компенсації за невикористану відпустку (704,04 грн.) та грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 268 (12 613,05 грн.) з 30 листопада 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч. 8 ст. 183-2 КАС України, апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії згідно з довідкою № 281/295д від 16 вересня 2014 року з розрахунку 70 % суми заробітної плати, включивши до складу заробітної плати для перерахунку пенсії суму компенсації за невикористану відпустку (704,04 грн.) та грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 268 (12 613,05 грн.).
Листом Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва № 7377/09/Д-119н від 30 листопада 2015 року відмовлено позивачу в проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що такі виплати не включаються в заробіток для обчислення пенсії державного службовця.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 70 % суми заробітної плати.
Згідно з довідкою про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», № 281/295д від 16 вересня 2014 року, виданою Міністерством оборони України, підтверджено, що до складових заробітної плати позивача, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, входили й інші виплати, які складались з індексації заробітної плати, грошової винагороди, компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану відпустку та грошова винагорода входять до структури заробітної плати державного службовця.
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
За змістом ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених законодавчих норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, від 28 травня 2013 року у справі № 21-97а13, від 03 червня 2014 року у справі № 21-134а14.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що, з урахуванням меж перегляду судом апеляційної інстанції, позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії є частково обґрунтованими та засновані на нормах права.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду міста Києва від 09 березня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.