Справа: № 810/127/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
15 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Епель О.В.,
Карпушової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Пласт» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області , управління Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надміру сплачених коштів,
У січні 2016 року позивач, Приватне акціонерне товариство «Пласт», звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Шишацького відділення Головного управління ДФС у Полтавській області Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції щодо повернення Приватного акціонерному товариству «Пласт» помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16 735 209,23 грн.;
- стягнути з Державного бюджету у Шишацькому районі Полтавської області на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» суму помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16 735 209,23 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено:
визнано протиправною бездіяльність Шишацького відділення Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області щодо повернення Приватному акціонерному товариству «Пласт» помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16735209 грн. 23 коп.
стягнуто з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 37748700, банк ГУ ДК СУ у Полтавській області, МФО 831019) на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» (код ЄДРПОУ 25168700) суму помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16 735 209 (шістнадцять мільйонів сімсот тридцять п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 23 коп;
стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Шишацького відділення Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» понесені витрати по сплаті судового збору (квитанція від 05.01.2016 № 30) у розмірі 251028 (двісті п'ятдесят одна тисяча двадцять вісім) грн. 14 коп.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Відповідач мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» суми помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16 735 209 (шістнадцять мільйонів сімсот тридцять п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 23 коп. з прийняттям у цій частині нової постанови. Крім того, абз. 4 резолютивної частини постанови суду першої інстанції необхідно змінити, зазначивши, що понесені витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, за період серпень - грудень 2014 позивач здійснив оплату за користування надрами до Державного бюджету: за серпень 2014 року - 30 вересня 2014 року на суму 9641039, 26 грн.; за вересень 2014 року - 30 жовтня 2014 року на суму 9535088,72 грн.; за жовтень 2014 року - 28 листопада 2014 року на суму 8089782,64 грн.; за листопад 2014 року - 30 грудня 2014 року на суму 3519622,05 грн.; за грудень 2014 року - на суму 4294713,01 грн. Загальна сума за вказаний період склала 35 080 245,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30 вересня 2014 року № 609, № 22, від 30 жовтня 2014 року № 5, від 28 листопада 2014 року № 234, від 30 грудня 2014 року № 414, від 27 лютого 2015 року № 634, від 30 березня 2015 року № 832, від 28 травня 2015 року № 1129, від 30 квітня 2015 року № 991, від 30 червня 2015 року № 1206 та від 30 липня 2015 року№ 1384.
07 грудня 2015 року позивач звернувся із заявою до Шишацького відділення Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про повернення помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань № 769, в якій зазначив, що помилково здійснив переплату з плати за користування надрами за серпень-грудень 2014 року за ставками, які діяли на дату набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» №1621-VII від 31 липня 2014 року та продовжували діяти після цієї дати до кінця 2014 року, при тому що мав сплачувати за вказаний період за ставками, встановленими пп. 263.9.1 п.263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим просив перерахувати йому кошти, які були помилково та надмірно сплачені, у розмірі 16 735 209, 23 грн.
16 грудня 2015 року Шишацьке відділення Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області листом № 395/8/16-30-15-01-22 повідомило позивачу, що на підставі поданих позивачем податкових декларацій за серпень-грудень 2014р. в ІС «Податковий блок» в картці особового рахунку (КОР) позивача по платежах «Рентна плата за користування надрами для видобування природного газу» та «Рентна плата за користування надрами для видобування газового конденсату» у вересні-грудні 2014- січні 2015р. було проведено нарахування податкових зобов'язань. Станом на 01 грудня 2015 року за його даними переплата рахується у сумі 442062,72 грн. (2 та 3 квартали 2015р.), переплата в розмірі 16735209,23 грн. не обліковується.
Згідно з довідкою, виданою Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1-23 від 05 січня 2016 року, станом на 05 січня 2016 року Приватне акціонерне товариство «Пласт» не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Шишацького відділення Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області щодо повернення Приватному акціонерному товариству «Пласт» помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16735209 грн. 23 коп., вірно виходив з наступного.
Відповідно до підпункту 21 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» №1621-VII від 31 липня 2014 року внесено зміни, у розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України: доповнено підрозділом 91 такого змісту: « 1.Тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI «Плата за користування надрами» цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах для газу природного будь-якого походження: з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000м. - ставка 55%; з покладів, які повністю або частково залягають на глибині понад 5000м. - ставка 28%)».
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» №1621-VII від 31 липня 2014 року цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон було опубліковано у газеті «Голос України» №1462 серпня 2014 року.
Станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» №1621-VII підпункт 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України діяв у такій редакції: «Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах для газу природного будь-якого походження: з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000м. - ставка 28%; з покладів, які повністю або частково залягають на глибині понад 5000м. - ставка 15%.»
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підпункт 21 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» №1621-VII від 31 липня 2014 року, яким внесено зміни до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не скасовував підпункт 263.9.1. пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, тобто станом на вересень-грудень 2014р. діяли норми Податкового кодексу України, які встановлювали різні ставки податку плати за користування надрами.
Згідно ст. 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Відповідно до п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Згідно із п. 7.4. ст. 7 Податкового кодексу України, елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно з п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, крім передбаченого Законом України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» №1621-VII від 31 липня 2014 року не є законом, яким вносились зміни виключно до Податкового кодексу України, як це встановлено у ст. 2 та п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України. Зміни ставок плати за користування надрами для окремих видів корисних копалин запроваджувались шляхом доповнення «Перехідних положень» Податкового кодексу України новим підрозділом, при тому, що норми пп. 263.9.1. п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України є нормами, які відповідно до ст. 26 Податкового кодексу України визначали основні ставки плати за користування надрами, діяли протягом вересня-грудня 2014р.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» №1621-VII від 31 липня 2014 року набув чинності у серпні 2014 року, тобто застосовувався без дотримання п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України та ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір надміру сплачених позивачем грошових зобов'язань за серпень-грудень 2014р. склав 16 735 209, 23 грн.
Податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Так, Податковим кодексом України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутня заборгованість з податків, зборів, що контролюються органами державної податкової служби.
Відповідно до п. 43.4. ст. 43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Згідно п. 43.5 ст. 43 Податковим кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно п. 5 Порядку взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.
З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не підготував висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету та не подав його для виконання управлінню ДКУ у Шишацькому районі Полтавської області.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.
При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених податкових зобов'язань не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.
У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.
Водночас колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати податковий орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 37748700, банк ГУ ДК СУ у Полтавській області, МФО 831019) на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» (код ЄДРПОУ 25168700) суму помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16 735 209 (шістнадцять мільйонів сімсот тридцять п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 23 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова колегія дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача, з урахуванням вимог чинного законодавства України є зобов'язання Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Пласт» сум надмірно сплачених грошових зобов'язань та подати його для виконання управлінню Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (№21-1465а15), від 24 листопада 2015 року (№21-3669а15), від 12 листопада 2014 року (№21-20121а14).
Згідно з ч. 2 ст.. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про неможливість відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (№21-1465а15), від 24 листопада 2015 року (№21-3669а15), від 12 листопада 2014 року (№21-20121а14).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у частині стягнення з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 37748700, банк ГУ ДК СУ у Полтавській області, МФО 831019) на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» (код ЄДРПОУ 25168700) суму помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16 735 209 (шістнадцять мільйонів сімсот тридцять п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 23 коп. та прийняти у цій частині нову постанову, якою зобов'язати Миргородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Пласт» сум надмірно сплачених грошових зобов'язань та подати його для виконання управлінню Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області.
Крім зазначеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у абз. 4 резолютивної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року зазначено таке: «Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Шишацького відділення Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» понесені витрати по сплаті судового збору (квитанція від 05.01.2016 № 30) у розмірі 251028 (двісті п'ятдесят одна тисяча двадцять вісім) грн. 14 коп.».
Згідно з ч. ст.. Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Проте, відповідно до п. 1.12 Положення про Шишацьке відділення Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, затвердженого наказом Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області №16 від 05 червня 2015 року, Шишацьке відділення є структурним підрозділом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області без права юридичної особи.
Згідно зі ст.. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити абз. 4 резолютивної частини постанови суду першої інстанції необхідно змінити, зазначивши, що понесені витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.
Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» суми помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16 735 209 (шістнадцять мільйонів сімсот тридцять п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 23 коп. з прийняттям у цій частині нової постанови. Крім того, абз. 4 резолютивної частини постанови суду першої інстанції необхідно змінити, зазначивши, що понесені витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.
Згідно з ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року Миргородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області відстрочено сплату судового збору на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року до розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суду судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання адміністративного позову до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 251 028 грн. 14 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 05 січня 2016 року (а.с.2, Т.1).
Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року становить 276 130 грн. 95 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Керуючись ст. 160, 198, 201, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у частині стягнення з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 37748700, банк ГУ ДК СУ у Полтавській області, МФО 831019) на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» (код ЄДРПОУ 25168700) суму помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 16 735 209 (шістнадцять мільйонів сімсот тридцять п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 23 коп - скасувати.
Прийняти у цій частині нову постанову, якою зобов'язати Миргородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Пласт» сум надмірно сплачених грошових зобов'язань та подати його для виконання управлінню Державного казначейства України у Шишацькому районі Полтавської області.
Змінити абз. 3 резолютивної части5ни постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, виклавши у наступній редакції:
«Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Пласт» (ЄДРПОУ: 25168700) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 251 028 (двісті п'ятдесят одна тисяча двадцять вісім) грн.. 14 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (ЄДРПОУ: 39740766, вул.. Кашинського, 26, м. Миргород, Полтавська обл..).».
У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - залишити без змін.
Стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (ЄДРПОУ: 39740766, вул.. Кашинського, 26, м. Миргород, Полтавська обл..) судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у розмірі 276 130 (двісті сімдесят шість тисяч сто тридцять) грн. 95 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанову може бути оскаржено протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 15.06.2016.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: О.В. Епель,
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Карпушова О.В.