Справа: № 366/1076/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Тетервак Н.А.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
15 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Гром Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Іванківського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_3 у відновленні виплати пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області відновити ОСОБА_3 виплату раніше призначеної пенсії, відповідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - з 15 жовтня 2015 року;
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року адміністративний позов - задоволено частково:
визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_3 у відновлення виплати раніше призначеної пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 19 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року;
зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області відновити ОСОБА_3 виплату раніше призначеної пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 19 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 15 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року прийняттям у цій частині нової постанови, якою позовні вимоги за період з 15 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року - задовольнити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працює в управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, присвоєно 14 ранг державного службовця(наказ №19/к від 01 квітня 2010 року).
З 01 квітня 2008 року позивач перебуває на обліку у відповідача та отримувала пенсію по інвалідності (3 група), відповідно до Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З квітня 2015 року позивачу припинено виплату пенсії.
Як вбачається з листа начальника управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області від 12 квітня 2016 року, 06 квітня 2016 року позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою, проте виплату пенсії припинено з 01 квітня 2015 року на підставі Закону України №213 від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»,зокрема до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить, що у разі, якщо особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від часу призначення), працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених вказаними спеціальними законами, станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата їй пенсії, призначеної відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не проводиться.
Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, то з цієї дати норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів (в тому числі Закону України «Про державну службу»), є скасованими.
Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді зокрема державного службовця, на призначення їй пенсії за Законом України «Про державну службу», припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.
З 01 червня 2015 року на позивача не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, оскільки з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами.
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII внесено зміни до ст.. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наступного змісту: у частині першій статті 47 абзаци другий і третій викласти в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».
Колегія суддів звертає увагу, що ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII), пов'язує тимчасове припинення виплати пенсій певним категоріям осіб з роботою на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII), тимчасове припинення виплати пенсій певним категоріям осіб було пов'язане з правом на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених вказаними спеціальними законами.
Там, сторонами не заперечується, що позивач працює в управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, присвоєно 14 ранг державного службовця(наказ №19/к від 01 квітня 2010 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Проте, в оскаржуваній постанові зазначено, що позовні вимоги підлягають задоволенню починаючи з 19 жовтня 2015 року, оскільки адміністративний позов надійшов до суду першої інстанції 19 квітня 2016 року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з ч. 9 ст.. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Так, адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - було направлено поштою.
Як вбачається з інформації про стан пересилання поштових відправлень (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/), поштове відправлення з кодом 0720101316303 (а.с.26) 16 квітня 2016 року було передано у ОПЗ «Іванків 1».
Відповідно до ч. 1 ст.. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Системний аналіз вищевказаних обставин та норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що позивач не пропустила строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім зазначеного, судова колегія звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до вимог ч. ст.. Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Натомість, суд першої інстанції відмовив у задоволення позовних вимог за період з 16 жовтня року по 18 жовтня 2015 року.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування постанови суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 15 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року прийняттям у цій частині нової постанови, якою позовні вимоги за період з 15 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року - задовольнити.
Постанова Іванківського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року була прийнята у порядку скороченого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції розглядав справу у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Іванківського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року - задовольнити частково.
Постанову Іванківського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року - скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 15 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року.
Прийняти у цій частині нову постанову наступного змісту:
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_3 у відновлення виплати раніше призначеної пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області відновити ОСОБА_3 виплату раніше призначеної пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року.
У решті постанову Іванківського районного суду Київської області від 29 квітня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 15.06.2016
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: Н.В. Безименна,
Л.М. Гром
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Безименна Н.В.