Справа № 826/19948/15
15 червня 2016 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Хрімлі О.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року, звернулося з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року залишено без руху. Надано апелянту 30-денний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.
Апеляційна скарга не відповідала вимогам, визначеним ст. 187 КАС України, а саме: апелянтом не додано оригіналу документу про сплату судового збору чи за наявності пільг щодо його сплати - відповідних доказів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху 05 травня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Між тим, в установлений 30-денний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги, з огляду на таке.
25 травня 2016 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні про звільнення від сплати судового збору обставин про відсутність станом на час звернення до суду з апеляційною скаргою коштів для сплати судового збору.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», як зазначає у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2014 року № 36722122, від 15 квітня 2014 року № 38331796, від 29 липня 2014 року № 39942890, від 25 вересня 2015 року № 51554263).
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 05 лютого 2016 року «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Крім того, звільнення окремих суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про судовий збір» згідно із Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, не відповідає п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, згідно з яким основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що відображено також у п. 3 ч. 1 ст. 7 КАС України, оскільки таке звільнення може розцінюватися, як надання окремим учасникам судового процесу процесуальних переваг перед іншими. Саме з цим законодавець пов'язує закріплення на законодавчому рівні обов'язку сплати судового збору для суб'єктів владних повноважень та виключення їх з переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про звільнення від сплати судового збору.
Отже, відповідачем не виконано вимоги ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, а саме: не додано оригіналу документу про сплату судового збору чи за наявності пільг щодо його сплати - відповідних доказів.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 КАС України, застосовуються правила статті 108 Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Керуючись ст.ст. 108, 187, 189 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року повернути особі, яка її подала.
Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя Хрімлі О.Г.