Справа: № 825/548/16 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
14 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Межевича М.В.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа: Державне підприємство "Центр сертифікації насіння та садивного матеріалу" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа: Державне підприємство "Центр сертифікації насіння та садивного матеріалу", в якому просила:
- визнати протиправними дії Міністерства аграрної політики та продовольства України - відмову в розгляді звернення у встановленому законом порядку та не переправлення звернення щодо оформлення приватизації житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5;
- зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України розглянути звернення щодо приватизації житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в порядку, встановленому чинним законодавством, або направити його на розгляд за належністю відповідному органу чи посадовій особі з повідомленням про дане рішення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Міністерства аграрної політики та продовольства України з письмовою заявою в якій просила оформити передачу в приватну спільну часткову власність житловий будинок (разом з господарськими будівлями та спорудами), що вона займає разом із малолітніми дітьми на умовах найму (а.с. 13-15).
Листом від 19 лютого 2016 року за №37-27-4-16/2248 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило позивача, що листом від 01.09.2015 року №37-27-4-16/14562 Мінагрополітики надавало ОСОБА_3 вичерпний перелік документів, які підприємство (ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу") має надати Міністерству відповідно до вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", для розгляду питання про передачу житлового будинку у комунальну власність. Відповідач також повідомив, що зазначений пакет документів до Мінагрополітики не надходив.
Разом з тим, відповідач зазначив, що передача в приватну власність житлового будинку не належить до компетенції Мінагрополітики, а з питань приватизації, або передачі у комунальну власність житлової будинку позивачці необхідно звертатись безпосередньо до ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (а.с. 20).
Вважаючи дій відповідача протиправними, а звернення такими, що не було розглянуто належним чином та з порушенням ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" не було направлено за належністю відповідному органу чи посадовій особі в п'ятиденний термін, позивачка звернулася з відповідним позовом до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до частини 1, 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Порядок розгляду звернень громадян визначений у розділі ІІ зазначеного Закону.
Статтею 15 Закону закріплено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно з статтею 20 вказаного закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як вбачається із матеріалів справи, Мінагрополітики в листі від 19 лютого 2016 року за №37-27-4-16/2248 повідомило ОСОБА_3, що відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.
Крім того, відповідач зазначив, що листом від 01.09.2015 року №37-27-4-16/14562 надало ОСОБА_3 вичерпний перелік документів, які ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" має надати Міністерству відповідно до вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", для розгляду питання про передачу житлового будинку у комунальну власність, проте, зазначений пакет документів до Мінагрополітики не надходив. Необхідною передумовою передачі житлового будинку у приватну власність є передача житлового фонду у комунальну власність, в порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Також, Мінагрополітики вказало, що передача в приватну власність житлового будинку не належить до компетенції Міністерства та роз'яснило, що з питань приватизації, або передачі у комунальну власність житлової будинку позивачці необхідно звертатись безпосередньо до ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".
Таким чином, суд вважає, що Міністерство аграрної політики та продовольства України у листі від 19 лютого 2016 року за №37-27-4-16/2248 надало позивачці відповідь по суті порушених питань у заяві від 25.01.2016 року в межах повноважень та у спосіб і строк передбачений чинним законом.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41,160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Межевич М.В.
Повний текст виготовлено: 15 червня 2016 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Межевич М.В.
Костюк Л.О.