Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/5094/15-ц
Провадження №: 2/332/133/16
05 травня 2016 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Шалпегіної О.Л.
при секретареві Кравець І.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи Шиян Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про позбавлення батьківських прав,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про позбавлення батьківських прав.
Позивач у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що від шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Ще під час подружнього життя відповідач не брав участі у вихованні доньки, зловживав спиртними напоями, вчиняв сварки та скандали у стані сп'яніння. У лютому 2011 р. вона забрала доньку та пішла від чоловіка. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2011 р. шлюб між ними було розірвано. Аліменти на утримання дитини відповідач сплачує на підставі рішення суду від 26.09.2011 р. Розпорядженням голови районної адміністрації від 22.08.2011 р. відповідачеві було встановлено графік побачень ОСОБА_3 з малолітньою донькою - ОСОБА_6 у присутності матері. Але, вказане розпорядження відповідач не виконує, до дитини не навідується, не телефонує, не цікавиться станом її здоров'я, успіхами у навчанні та розвитку, не поздоровляє з днем народження, не приносить дарунків. Вказане призвело до того, що донька забула рідного батька. Після випадку, який стався у 2011 році, коли відповідач залишив двох неповнолітніх дітей - свою доньку від першого шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 самих вдома, закрив їх у будинку та поїхав на футбол, вона перестала довіряти йому дитину. Позивач фактично утворила сім'ю з іншим чоловіком - ОСОБА_8, з ним має спільну дитину, ОСОБА_6 вважає цього чоловіка своїм батьком, він піклується про неї, між ними склались теплі стосунки. З урахуванням викладеного та посилаючись на вимоги ст. 164 СК України, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що дійсно від шлюбу з позивачем вони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу позивач почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою, тому він ініціював питання встановлення графіку побачень з дитиною. Так, розпорядженням голови районної адміністрації по Шевченківському району від 22.08.2011 р. був встановлений графік його побачень з малолітньою донькою щонеділі у присутності позивача. Але, вказане рішення позивач не виконує та продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною: не відповідає на його телефонні дзвінки, не відчиняє двері, коли він приїздить на побачення з дитиною. 06.11.2015 р., коли в нього був скорочений день на роботі, позивач відмовила йому у побачені з дитиною. Вже після пред'явлення цього позову, відповідач дозволила одне побачення, під час якого ОСОБА_6 була заляканою, увесь час дивилась на реакцію матері, навіть коли він подарував їй рюкзак зі шкільним приладдям. Також відповідач зазначив, що працює на ПАТ «Запоріжсталь», сплачує аліменти на утримання доньки, має на утриманні та виховує неповнолітню доньку від першого шлюбу, є почесним донором. Вказані обставини спростовують доводи позивача про зловживання ним спиртними напоями. Також відповідач заявив, що має бажання спілкуватись з донькою, дбати про неї та її добробут. Категорично заперечує проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про позбавлення його батьківських прав, просить суд відмовити у їх задоволені. Вважає, що цей позов було ініційоване позивачем з метою безперешкодного вивозу дитини за межі України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району вважала, що позов, пред'явлений ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки відповідач фактично самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов'язків, після встановлення графіку побачень не робив спроб спілкування з дитиною, вихованням доньки не займається, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не підтримує родинний зв'язок. Під час спілкування з дитиною на засіданні комісії було встановлено, що неповнолітня ОСОБА_6 не знає, хто є її рідним батьком, називала батьком ОСОБА_9, з любов'ю та теплотою розповідала про нього. Останній також був присутній на засіданні комісії, проявляв турботу до дитини. Враховуючи викладене, 16.02.2016 р. районною адміністрацією по Заводському району Запорізької міської ради було складено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свідок ОСОБА_10 під час розгляду справи пояснила, що підтримує з позивачем дружні стосунки, а відповідача знає як її колишнього чоловіка, часто приїздила до них у гості. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що відповідач зловживав алкоголем, у зв'язку із чим в них виникали сварки. На теперішній час позивач проживає з матір'ю, ОСОБА_6, другим чоловіком ОСОБА_8 та їх спільною дитиною. ОСОБА_11 називає батьком ОСОБА_9, а про рідного батька не згадує. Для дитини це травма. Від позивача вона чула тільки негативні відгуки про відповідача. ОСОБА_8 неодноразово бачила його у нетверезому стані, як на весіллі так і після цього. Зі слів позивача їй відомо про випадок, коли відповідач залишив одних вдома дітей: ОСОБА_6 та свою доньку від першого шлюбу. ОСОБА_12 забирала ОСОБА_6 через хвіртку будинку, оскільки дітей ОСОБА_3 замкнув у домі.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що підтримує з позивачем дружні стосунки, а відповідача знає як її колишнього чоловіка. Після їх весілля він двічі був в них у гостях. Десь у лютому-березні 2011 року він з ОСОБА_1 приїздив додому до ОСОБА_13. Там вона забирала ОСОБА_6 через хвіртку у будинку. ОСОБА_3 у той час вдома не було, дітей він залишив самих.
Свідок ОСОБА_14 під час судового розгляду пояснила, що позивач є її внучатою племінницею, а відповідач - її колишній чоловік. Після народження дитини відповідач почав зловживати спиртними напоями, що призвело до погіршення стосунків та розірвання шлюбу. ОСОБА_15 давала йому доньку, а після того, як він залишив дітей самих удома, вона дозволяла побачення тільки у її присутності. У 2011 році відповідач ініціював питання через відповідні органи про побачення з дитиною та після цього перестав цікавитись донькою. Також ОСОБА_3 не надає дозволу на вивезення дитини за кордон на відпочинок. У 2012 році позивач створила нову родину з іншим чоловіком, в них народилась спільна дитина. Він добре ставиться до ОСОБА_6, піклується і про неї і про ОСОБА_15. На теперішній час вони вирішити оформити свої стосунки, тому ОСОБА_1 ініціювала питання позбавлення відповідача батьківських прав.
Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 надали суду пояснення, аналогічні показам свідка ОСОБА_14
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що проживає по-сусідству з позивачем, а з відповідачем не знайома. З ОСОБА_1 вони стали спілкуватись, оскільки їх діти спочатку разом ходили у дитячий садок, а зараз навчаються у школі. Разом з ОСОБА_1 та дітьми вона бачила її чоловіка ОСОБА_8 та нещодавно дізналась про те, що біологічним батьком ОСОБА_11 є інший чоловік. ОСОБА_3 свідок ніколи не бачила, ні в гостях у позивача, ні на батьківських зборах. Відвозив до школи та дитячого садка дітей та забирав звідти завжди ОСОБА_8.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з відповідачем, а позивача бачила кілька разів. ОСОБА_3 працює, виховує старшу доньку, забезпечує її всім необхідним. Підтримує порядок і в будинку і біля двору. У ОСОБА_3 є ще молодша донька, але за його словами дружина не дає йому дитину.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що відповідача знає як колишнього сусіда, доброго господаря, який сам робить покупки, смачно готує, займається будівництвом, у його дворі порядок. Його старша донька ОСОБА_7 проживає з ним, він за нею доглядає, купує одяг, інші речі. Матеріально йому допомагає його мати, яка проживає у Іспанії. Причини розлучення ОСОБА_3 з позивачем свідку невідомі. ОСОБА_3 скаржився на те, що ОСОБА_1 не дає йому дитину, навіть після рішення райадміністрації про встановлення часу для побачень. Вказаною проблемою він дуже переймається. У стані алкогольного сп'яніння вона відповідача ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_21 під час судового розгляду пояснив, що знає як позивача так і відповідача, оскільки перебуває у дружніх стосунках з батьками відповідача. Приходив до них у гості. Після того, як сторони одружились, в них була нормальна родина, але після смерті батька ОСОБА_12 все змінилось. Позивач забрала дитину та пішла жити до своєї матері. ОСОБА_3 переживав з цього приводу. Кілька разів свідок привозив на власному автомобілі ОСОБА_21 та його мати за місцем проживання позивача - на АДРЕСА_3, на побачення з донькою. Але, вони повертались ні з чим, казали, що дитину їм не дають. ОСОБА_3 офіційно працює, займається господарством, зробив ремонт і у дворі та будинку. Його старша донька від першого шлюбу проживає разом з ним, оскільки її мати померла, ОСОБА_21 піклується про неї.
Допитана у судовому засіданні у присутності представників органу опіки та піклування та служби у справах дітей неповнолітня свідок ОСОБА_7 пояснила, що відповідач є її батьком. З осені 2014 року вона проживає з ним, оскільки її мати померла. Батько має бажання спілкуватись з ОСОБА_17, але ОСОБА_1 перешкоджає цьому. Батько їздив і сам, і з бабусею до ОСОБА_17, передавав їй посилку від бабусі з Іспанії, але побачитись з донькою не могли. Так, останній раз вже у березні 2016 р. вона з батьком їздила на побачення з ОСОБА_17. Вони привезли їй рюкзак зі шкільним приладдям. ОСОБА_11 хотіла його взяти, але увесь час поглядала на мати, нібито побоювалась взяти цей дарунок. Дійсно у 2011 році був випадок, коли батько залишив її та ОСОБА_17, якій було тоді три роки, самих вдома, а сам пішов на ринок за продуктами. У цей час приїхала ОСОБА_1 та забрала ОСОБА_17 через хвіртку у будинку. Батько був відсутній вдома десь годину-півтори.
Вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 з таких підстав.
Відповідно до ст. 32 Конституція України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» саме сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.
Під час розгляду справи встановлено, що сторони з 17.08.2007 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2011 року було розірвано (а.с. 90).
Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7), яка на теперішній час проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2011 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.06.2011 року (а.с. 51).
Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов'язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ст. 164 даного Кодексу мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пункт 16 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України містить роз'яснення з приводу того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що відповідач з 2011 року не цікавиться дитиною, не проявляє інтересу до її майбутнього, не цікавиться її успіхами у розвитку, навчанні, не піклується про її духовний та фізичний розвиток, підготовкою до самостійного життя, не вітає зі святами, днем народження, не обдаровує її, не спілкується із донькою, не відвідує її, не телефонує, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.
Також позивач зауважила, що фактичним вихованням дитини займається інша людина - ОСОБА_8, з яким позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах та якого ОСОБА_6 вважає своїм батьком. ОСОБА_8 планує у майбутньому удочерити її доньку.
На підтвердження своїх доводів позивач надала суду такі документи.
З довідки № 195 від 18.11.2015 р. вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.09.2010 р. по 31.08.2014 р. відвідувала групу «Веселка» дошкільного відділення Запорізького навчально-виховного комплексу «Світанок». Батько дитини - ОСОБА_3 жодного разу не відвідував групу, де навчалась донька, не цікавився її успіхами (а.с. 12).
Відповідно до довідки № 16 від 09.02.2016 р., виданої Запорізьким навчально-виховним комплексом «Світанок», ОСОБА_6, 2008 року народження навчається у вказаному закладі з 01.09.2015 року по теперішній час. Вихованням дитини займається мати ОСОБА_1, а батько дівчинки - ОСОБА_3 до школи не приходить, на батьківські збори не з'являється, не телефонує класоводу та вихователю закладу, щоб поцікавитись навчанням доньки чи з інших проблем (а.с. 87).
Згідно з довідкою № 19/01-09/з від 12.02.2016 р., виданою Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Запорізької міської ради ОСОБА_6 з 2011 року спостерігається у вказаному закладі з 2011 року. На прийом до дитячої поліклініки з дитиною завжди приходила мати, на стаціонарному лікуванні в лікарні з дитиною була мати (а.с. 88).
Заперечуючи проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, відповідач пояснив, що після припинення шлюбних відносин, позивач почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою. Його неодноразові спроби відвідати ОСОБА_6, передати їй подарунки та інші речі, були безуспішними, оскільки позивач не відповідала у домофон та не відчиняла двері, коли він приїздив за місцем проживання дитини, не відповідала на його телефонні дзвінки або відмовляла йому і побаченні з дитиною.
Перевіряючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що між ними з 2011 року існує спір щодо участі у вихованні дитини - ОСОБА_6, 2008 року народження.
Так, розпорядженням голови районної адміністрації по Шевченківському району Запорізької міської ради № 417р від 22.08.2011 року відповідно до вимог ст. 158 СК України встановлено графік побачень ОСОБА_3 з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної неділі з 14.00 до 18.00 год. у присутності матері - ОСОБА_1 з зустрічами біля будинку за адресою проживання матері, з правом відвідування розважальних закладів та закладів культури (а.с. 11).
Зі змісту вказаного розпорядження вбачається, що питання надання права на побачення із малолітньою донькою було ініційоване ОСОБА_3
Поведінка сторін у судовому засіданні також підтвердила наявність між ними конфліктних стосунків.
Крім того, позивачем не доведено того факту, що відповідач був поінформований про необхідність відвідування навчально-виховних або лікувальних закладів, де перебувала неповнолітня донька, але свідомо ухилився від виконання вказаних дій.
Також суд зазначає, що супровід дитини до лікувального закладу матір'ю може випливати зі звичайного розподілу обов'язків між батьками дитини. Свою незгоду саме з таким розподілом обов'язків позивач не висловлювала.
Об'єктивність пояснень свідків з боку позивача щодо самоусунення ОСОБА_3 від спілкування з дитиною, суд ставить під сумнів, оскільки про більшість обставин у стосунках між сторонами їм відомо зі слів позивача. Також суд враховує, що рішенням органу опіки від 22.08.2011 р. було обмежено право батька у спілкуванні з донькою та встановлено графік, відповідно до якого відповідач має право бачитись із донькою один раз на тиждень - у неділю у присутності матері та біля будинку за адресою місця її проживання, з правом відвідування розважальних закладів.
Вирішуючи цей позов по суті, суд перш за все виходить з інтересів дитини та виступає на захист її прав.
Як вже зазначалось, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про доцільність його застосування повинно бути вирішено лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Також суд виходить з того, що сім'я є природним середовищем для розвитку і забезпечення добробуту дитини, і головну відповідальність за виховання і розвиток дитини покладено саме на батьків.
Під час розгляду справи відповідач заявив, що любить свою доньку і бажає спілкування з нею, категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав та удочеріння його дитини співмешканцем позивача.
Крім того, ОСОБА_3 офіційно працевлаштований, працює за професією монтера шляху Управління залізничного транспорту Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (а.с. 48).
На підставі рішення суду відповідач щомісячно сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, 2008 року народження (а.с. 48, 51), тобто бере участь у її матеріальному утриманні.
За місцем роботи відповідач характеризується позитивно (а.с. 86), має позитивну характеристику з місця проживання (а.с. 46).
Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним відділом служби (управлінням) у справах дітей по Заводському району 09.02.2016 р. за місцем проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 для виховання, розвитку та проживання дитини створено всі необхідні умови (а.с. 74).
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач виховує та утримує неповнолітню доньку від першого шлюбу - ОСОБА_7, 2000 року народження, яка після смерті матері мешкає з батьком. Відповідач бере активну участь у вихованні цієї дитини, що підтверджується характеристиками, виданими ОСОБА_7 навчальними закладами (а.с. 49, 84).
Як працьовиту людину, доброго господаря та батька, який сам виховує старшу доньку, охарактеризували відповідача допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20
Суд приймає доводи позивача про неналежну поведінку ОСОБА_3 щодо залишення у 2011 році самих у будинку, без нагляду дорослих, неповнолітніх дітей. Але, сама по собі вказана обставина не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Доводи позивача щодо зловживання відповідачем спиртними напоями не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доведені відповідним медичним висновком, як цього вимагає п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав». Пояснення свідків з цього приводу допустимими доказами не є.
Відповідно до висновку № 01-14/135 від 16.02.2016 р., Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування вказаного висновку орган опіки та піклування зазначив, що батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, вихованням доньки не займається, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, не проявляє відносно дитини батьківського піклування, родинний зв'язок з нею не підтримує (а.с. 72).
Суд виважено підходить до питання врахування вказаного висновку та не бере його до уваги під час вирішення цього спору, виходячи з такого.
Суд вважає, що вказаний висновок про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків був зроблений органом опіки та піклування на підставі доводів матері дитини, без всебічного вивчення всіх обставин, що мають суттєве значення. А саме, органом опіки не було враховано ступінь конфліктних стосунків між батьками дитини, в тому числі, і щодо питання участі кожного з них у вихованні доньки. Висновок було зроблено без урахування особи батька, його ставлення до дитини, бажання брати участь у вихованні доньки, спілкуватись з нею та зберегти родинний зв'язок.
Крім того, представник третьої особи під час розгляду справи пояснила, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 11.02.2016 року був присутній громадянин ОСОБА_8, з яким позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Комісія встановила, що між ОСОБА_8 та малолітньою ОСОБА_6, 2008 року народження склались теплі стосунки та у майбутньому ОСОБА_8 планує удочерити ОСОБА_6.
Вказане свідчить, що дії комісії з питань захисту прав дитини під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є передчасними та виходять за межі предмету цієї справі в частині дослідження можливості майбутнього удочеріння дитини відповідача іншою особою.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позивач, пред'являючи вказаний позов, керувалась не інтересами дитини, а власними інтересами у створені нової родини всупереч законним правам ОСОБА_3 як батька дитини.
Виступаючи перш за все на захист інтересів дитини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволені позову ОСОБА_1, оскільки доводи останньої в обґрунтування заявленого позову не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Достатніх підстав для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача - батька дитини, як позбавлення його батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_6, 2008 року народження, під час розгляду справи встановлено не було.
У зв'язку із залишенням позову без задоволення та відсутністю витрат, понесених відповідачем, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про позбавлення батьківських прав,відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05.05.2016 р. Повний текст рішення виготовлено 10.05.2016 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Л.Шалпегіна