Справа № 333/1827/16-ц
Провадження № 2/333/1464/16
ЗАОЧНЕ рішення
Іменем України
07 червня 2016 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Кулик В.Б.,
при секретарі Довгаль А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні власністю, -
ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні власністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
З відповідачем по справі позивач перебувала у шлюбі з 10.07.1991 року, зареєстрованому Комунарським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Запоріжжя, актовий запис № 346. Спільне життя з відповідачем не склалося, в лютому 2012 року шлюбні стосунки між ними були припинені. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2012 року шлюб між ними було розірвано.
Позивач є власницею 18/50 частин житлового будинку № 36/2 по вул. Господарчій в м. Запоріжжі. Ця частина будинку належить їй на підставі договору дарування житлового будинку від 11.08.1995 року.
Відповідач ОСОБА_2 в лютому 2012 року забрав свої речі та виїхав із вказаного будинку. Наразі його місце проживання позивачу не відомо.
Реєстрація відповідача у належній позивачу частині будинку чинить їй перешкоди у праві власності на неї, тому вона змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.
Посилаючись на вищевказане, просить суд усунути їй перешкоди в праві власності на частину житлового будинку № 36/2 по вул. Господарчій в м. Запоріжжі шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, а саме: 18/50 частин вищевказаного будинку, які належать позивачу.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить суд його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, через оголошення в пресі.
Судом вживалися заходи до встановлення місця перебування ОСОБА_2 та належного його повідомлення про час, дату і місце розгляду справи. 26.05.2016 року в газеті «Запорізька правда» № 20 (23475-23476) була розміщена об'ява про виклик відповідача ОСОБА_2 у судове засідання.
Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу, за згодою представника позивача, на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України).
Представник третьої особи - Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій зазначив, що недоцільно залучати його в якості третьої особи. Відповідно до вимог ст. 169 Цивільно-процесуального кодексу України неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, взявши до уваги заяву, надану позивачем, приходить до наступних висновків.
За вимогами ч. 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На підставі ст. 57 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та є власником 18/50 частин зазначеного житлового будинку на підставі договору дарування житлового будинку від 11.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, реєстровий номер 1645 (а.с. 5).
Зазначений факт також підтверджується копією домової книги на будинок № 36/2 по вул. Господарчій в м. Запоріжжі (а.с. 7 зв.-8).
Відповідно до копії заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 6).
Згідно з актом про не проживання громадян, складеного квартальним комітетом № 17 від 05.04.2016 року ОСОБА_2 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.02.2012 року по теперішній час (а.с. 9).
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, яким означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджуватися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а за ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, та це право в силу ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України - є непорушним.
Положенням ст. 391 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник має право прохати усунути перешкоди у користуванні власністю.
Статтею 9 Житлового кодексу України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.
Відповідно до ст. 163 Житлового кодексу України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 та 5 ч. 3, ч. 4 ст. 71 цього Кодексу.
Стаття 71 Житлового кодексу України передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням.
Згідно з ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідач не знімається з реєстраційного обліку за вищезазначеною адресою у добровільному порядку шляхом подачі відповідної заяви до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 вiд 10.03.1989 року, № 13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року - «у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк».
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не мешкає у будинку 36/2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Господарча з лютого 2012 року без поважної причини, тому за ним не збереглося право на вказане житлове приміщення, що в свою чергу, свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 391, 405, 810, 811 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 64, 71, 72, 163 Житлового кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 169, 209, 212-215, 224-233 Цільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод власнику у здійсненні ним права користування та розпорядження житловим будинком - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності на частину житлового будинку № 36/2 по вул. Господарчій м. Запоріжжі шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - 18/50 частин житлового будинку № 36/2 по вул. Господарчій м. Запоріжжя, які належать ОСОБА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик