Справа № 314/2370/16-к
Провадження № 1-в/314/1878/2016
10.03.2016 року м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
секретаря ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, освіта середньо-технічна, не працюючого, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 29.06.2011 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст. 350, ч.1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі
Зараз відбуває покарання у Вільнянській виправній колонії УДПтСУ в Запорізькій області (№20)
Початок строку: 16.12.2009 року Кінець строку: 05.05.2018 року,
До Вільнянського районного суду Запорізької області від засудженого ОСОБА_4 , який відбуває покарання у Вільнянській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№20), надійшло клопотання про вирішення питання щодо його умовно-дострокового звільнення.
Засуджений надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Від представника колонії надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Прокурор у судовому засіданні не заперечує проти задоволення клопотання засудженого, вважає, що засуджений довів своє виправлення.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи засудженого, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення може бути застосоване до особи, яка відбуває покарання у тому числі у виді позбавлення волі, якщо засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно п.2 ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Як вбачаться з матеріалів справи та особової справи ОСОБА_4 , останній був засуджений та відбуває покарання у вигляді 10 років за скоєння умисних злочинів, серед яких є особливо тяжкий. Строк відбуття покарання засудженим обчислюється з 16.12.2009 року, і на день розгляду клопотання засуджений вже дійсно відбув більше трьох четвертих призначеного судом покарання (з врахуванням ст. 72 п.5 КК України), що згідно ст.81 КК України свідчить про наявність формально-юридичної підстави для умовно-дострокового звільнення.
Проте, розглядаючи подання, суд також враховує, що згідно з положеннями ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від покарання можливо при обов'язковій та одночасній наявності в їх сукупності підстав та умов. При цьому головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а виправлення засудженого.
У відповідності з ч.2 ст.81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Примірна поведінка - це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намаганням своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень ст.123 КВК України при визначення ступеня виправлення засуджених враховується їх участь у виховних заходах, стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу.
Згідно характеристики, що знаходиться в матеріалах справи мав 6 заохочень, та 6 стягнень.
Відповідно до ч. 14 ст. 134 КВК України, якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він вважається таким, що не має стягнення.
Таким чином, на час звернення до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення, засуджений ОСОБА_4 вважається таким, що не має стягнення.
Суд звертає увагу на те, що під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Отже, засуджений ОСОБА_4 вину у скоєному злочині визнає, щиро розкаюється.
Суспільно корисна праця в силу винятково великих виховних можливостей впливу на особистість виступає найважливішим засобом виправлення засуджених; свого часу праця у відповідних законах нашої держави визнавалась основою всього процесу виправлення та перевиховання засуджених.
Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі.
У судовому засіданні судом було встановлено, що засуджений ОСОБА_4 на виробництві установи не працевлаштований, але працевикористовується без оплати праці днювальним відділення СПС. До праці ставиться сумлінно.
Отже, засуджений ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової його життя, у тому числі й подальшого життя на волі.
Суд враховує участь засудженого у соціально-виховних заходів при визначенні ступеня його виправлення, а також при застосовуванні до нього заходів виправлення, заохочення.
Суд приходить до висновку, що заходи виправного впливу на засудженого сприяли формуванню у нього почуття відповідальності та виробленню навичок, які допоможуть реінтегруватися у суспільство, допоможуть виконувати вимоги законності та задовольняти свої життєві потреби власними силами після звільнення.
Пункт "г" ст. 66 Європейських в'язничних правил рекомендує впроваджувати такі системи контактів і методів керівництва, які б сприяли встановленню позитивних стосунків між персоналом і засудженими з метою досягнення мети виправлення.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбуття покарання умовно-достроково на строк який залишився.
На підставі викладеного та керуючись ст.81 КК України, п.2 ч.1 ст.537, п.1 ч.2 ст.539 КПК України, суд -
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , який відбуває покарання у Вільнянській виправній колонії УДПтСУ в Запорізькій області (№20)- задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 умовно-достроково від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 29.06.2011 року на невідбутий строк, що складає 2 роки 1 місяць 25 днів.
На ухвалу протягом семи діб може бути подана апеляція до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.
Суддя ОСОБА_1
10.03.2016
18.03.2016