16.05.2016 Справа № 2/331/808/2016
331/2898/16-ц
(заочне рішення)
16 травня 2016 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Мінасова В.В., при секретарі Федорович Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У квітні 2016 року, позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою № 245 в будинку № 1 по вулиці Запорізькій в місті Запоріжжі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою, але фактично не проживає з 2010 року, в квартирі відсутнє належне йому майно та речі. Відповідач не несе витрати по сплаті за квартиру та комунальні послуги, у зв'язку з чим позивач змушена завернутися до суду з даною позовною заявою.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2.
У судове засідання позивач - ОСОБА_1 не з'явилася, але до суду від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог підтримала, просила суд позов задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечувала.
У судове засідання відповідач - ОСОБА_2 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив. Заяв з проханням розглядати справу без його участі або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено такі факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 622 від 19.05.2000 року (а.с. 11) та технічним паспортом на квартиру (а.с. 12-13).
З матеріалів справи вбачається, що за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Запорізька, будинок № 1 в квартирі № 245 зареєстровані - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується довідкою № 418 від 12.03.2016 року, виданою начальником Центру обслуговування абонентів № 2 (а.с. 6).
Згідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. З вказаної цивільно-правової норми вбачається, що саме власник майна має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися майно. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 так само, як і ОСОБА_1, а отже вони мають рівні права щодо користування та розпорядженням майном на власник розсуд.
Суд не бере до уваги, посилання ОСОБА_1, що ОСОБА_2 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2010 року, оскільки як встановлено судом він є власником квартири та не може бути позбавлений чи обмежений у праві на користування та розпорядження майном на власний розсуд.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позов є не обґрунтованим та не доведеним, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 69, 74, 169, 215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 321, 386, 391 ЦК України суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до ст.. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В.В. Мінасов