печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18359/14-к
13 квітня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представників цивільного позивача ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
підсудного ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрово Володимирівської обл. РФ, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором СП «Інтерпроект», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч.1, 2, 3 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України,
ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що він, маючи намір спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ДП «Дапекс Трейдінг Україна» в особливо великих розмірах, підробив документи, які посвідчуються підприємством, і які надають права, з метою їх використання та використав підроблені документи.
Так, у травні 2003 року ОСОБА_12 представився ректору НТУУ «КПІ» ОСОБА_13 директором ТОВ СП «Інтерпроект» та запропонував від імені даного підприємства на умовах повного фінансування здійснити будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, в м. Києві, на земельній ділянці Військового інституту телекомунікацій та інформації НТУУ «КПІ».
Після отримання згоди ректора НТУУ «КПІ» на укладення договору інвестування у будівництво житлового комплексу, він, у невстановленому слідством місці, 30.05.2003 року, підробив документ, а саме договір про інвестування № 30/05 від 30.05.2003 року, укладений між ТОВ СП «Інтерпроект» та НТУУ «КПІ», куди вніс неправдиві відомості, а саме підписавши його від імені генерального директора ТОВ СП «Інтерпроект», яким не являвся на момент укладання договору, так як ТОВ СП «Інтерпроект» постановою Господарського суду м. Києва № 24/367-Б від 31.01.2003 було визнано банкрутом, а відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством, та згідно зі ст. 25 вказаного Закону права керівника юридичної особи переходять до призначеного ліквідатора, яким, постановою суду було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_14 . Даний договір із внесеними до нього ОСОБА_12 недостовірними відомостями надав останньому право побудувати житловий комплекс за вказаною адресою та отримати матеріальну вигоду від комерційної реалізації житла у ньому у випадку його побудови.
Згідно техніко-криміналістичної експертизи вказаного документу № 593 від 12.12.2010 року досліджуваний підпис, виконаний від імені ОСОБА_12 в договорі про інвестування № 30/05 від 30.05.2003, виконано ОСОБА_12 .
Вказані дії ОСОБА_12 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 358 КК України.
Крім того, ОСОБА_12 , підробивши 30.05.2003, у невстановленому слідством місці договір про інвестування № 30/05 від 30.05.2003 року, укладений між ТОВ СП «Інтерпроект» та НТУУ «КПІ», куди вніс неправдиві відомості, а саме підписавши його від імені генерального директора ТОВ СП «Інтерпроект», яким не являвся на момент укладання договору, так як ТОВ СП «Інтерпроект» постановою Господарського суду м. Києва № 24/367-Б від 31.01.2003 року було визнано банкрутом, а відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством, та згідно зі ст. 25 вказаного Закону права керівника юридичної особи переходять до призначеного ліквідатора, використав його при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_12 , діючи від імені директора ТОВ СП «Інтерпроект», у липні 2003 року запропонував директору ДП «Дапекс Трейдінг Україна» ОСОБА_15 та заступнику директора вказаного підприємства - ОСОБА_16 вкласти грошові кошти даного підприємства у вигляді інвестицій у спільне будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1. Для переконання службових осіб ДП «Дапекс Трейдінг Україна» у вигідності даної інвестиції, а також у серйозності своїх намірів, як директора ТОВ СП «Інтерпроект», ОСОБА_12 , у липні 2003 року, перебуваючи по вул. Московській, 45/1, на території Військового інституту телекомунікацій та інформації НТУУ «КПІ», продемонстрував службовим особам ДП «Дапекс Трейдінг Україна» - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також особам, які знаходились з ними - ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ділянку за вказаною адресою, на якій повинно було бути здійснено будівництво, зі слів ОСОБА_12 . В підтвердження своїх слів та намірів останній пред'явив ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вищевказаний підроблений договір про інвестування № 30/05 від 30.05.2003 року, укладений між ТОВ СП «Інтерпроект» від імені директора підприємства ОСОБА_12 , який ним не являвся, та НТУУ «КПІ», який надавав право ОСОБА_12 здійснювати будівництво на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_2 .
Видаючи підробку за справжній документ, ОСОБА_12 домігся виникнення довіри з боку службових осіб ДП «Дапекс Трейдінг Україна», які не здогадувались про обман, та виникнення в подальшому взаємовідносин між ТОВ СП «Інтерпроект» та ДП «Дапекс Трейдінг Україна», які призвели до заволодіння ОСОБА_12 грошима останнього в особливо великих розмірах.
Вказані дії ОСОБА_12 органом досудового рзслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 358 КК України.
Крім того, ОСОБА_12 , у липні 2003 року, під час зустрічі з директором ДП «Дапекс Трейдінг Україна» ОСОБА_15 та заступником директора вказаного підприємства - ОСОБА_16 представився їм діючим директором ТОВ СП «Інтерпроект» (СДРПОУ 14275893), зареєстрованого за адресою: м. Київ, бул. JI. Українки, 26. При цьому, ОСОБА_12 ввів в оману останніх, оскільки станом на липень 2003 року не являвся директором ТОВ СП «Інтерпроект», яке постановою Господарського суду м. Києва № 24/367-Б від 31.01.2003 року визнано банкрутом.
Ввівши в оману керівництво ДП «Дапекс Трейдінг Україна», продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_12 , видаючи себе за директора ТОВ СП «Інтерпроект», запропонував керівництву ДП «Дапекс Трейдінг Україна», вкласти грошові кошти даного підприємства у вигляді інвестицій у спільне будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, яке зобов'язався, як директор ТОВ СП «Інтерпроект», за якого себе видавав, здійснити у 18-місячний термін.
Погодившись на пропозицію ОСОБА_12 , будучи впевненим у тому, що ОСОБА_12 являється діючим директором ТОВ СП «Інтерпроект», директор ДП «Дапекс Трейдінг Україна» ОСОБА_15 від імені підприємства уклав 29.07.2003 року в офісі даного підприємства за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 24, договір № 30/05-1 на пайову участь у будівництві з ТОВ СП «Інтерпроект», який з другої сторони від імені генерального директора був підписаний ОСОБА_12 .
При цьому, поставивши підпис від імені директора ТОВ СП «Інтерпроект» ОСОБА_12 повторно вніс у документ неправдиві відомості, оскільки на момент підписання договору не являвся директором ТОВ СП «Інтерпроект», яке постановою Господарського суду м. Києва № 24/367-Б від 31.01.2003 року визнано банкрутом, а відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством, та згідно зі ст. 25 вказаного Закону права керівника юридичної особи переходять до призначеного ліквідатора, яким, постановою суду було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_14 .
Підписання даного договору надало права ТОВ СП «Інтерпроект» отримати від ДП «Дапекс Трейдінг Україна» інвестиційні кошти в сумі 3 600 000 грн., якими ОСОБА_12 , маючи доступ до рахунку підприємства, в подальшому заволодів та розпорядився на власний розсуд.
Згідно техніко-криміналістичної експертизи договору № 30/05-1 на пайову участь у будівництві № 593 від 12.12.2010 досліджуваний підпис, виконаний від імені ОСОБА_12 в договорі, виконано ОСОБА_12 ..
Вказані дії ОСОБА_12 органом досудового розсдідування кваліфіковані за ч.2 ст. 358 КК України.
Підсудний ОСОБА_12 в судовому засіданні заявив клопотання, про закриття кримінальної справи в частині його обвинувачення за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності, про що надав письмове клопотання. Окрім того підсудний ОСОБА_12 зазначив, що свою вину у вчиненні злочинів за ч.ч.1,2,3 ст. 358 КК України він не визнає, однак не заперечує щодо закриття кримінальної справи в цій частині з нереабілітуючих підстав, просив його клопотання задовольнити.
Захисник- адвокат ОСОБА_11 підтримав клопотання підсудного ОСОБА_12 .
Прокурор та представник цивільного позивача в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання.
Розглядаючи вказане питання, суд виходить із положень ст. 282 КПК України в редакції 1960 року (далі КПК України), роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема:
два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням давності є обов'язковим для суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст.49 КК України (ст. 11-1 КПК України).
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, який в силу ст. 12 КК України є злочином середнього ступеня тяжкості.
Виходячи з характеру пред'явленого обвинувачення, подія злочину мала місце у липні 2003 року.
Також ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та 2 ст. 358 КК України, які в силу ст. 12 КК України є злочинами невеликого ступеня тяжкості.
Виходячи з характеру пред'явленого обвинувачення, події злочинів мали місце в травні та липні 2003 року.
За таких обставин, суд, за наявності згоди ОСОБА_12 , приходить до висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. ч.1, 2, 3 ст.358 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.49 КК України, ст.ст. 11-1, 282 КПК України в редакції 1960 року, п.п. 8,10,11, 12 розділу ХI « Перехідні положення» КПК України 2012 року, суд,-
ОСОБА_12 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.2 ст. 358 та ч.3 ст. 358 КК України, а кримінальну справу в цій частині провадженням закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 7 діб з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1