Номер провадження 2/754/686/16
Справа №754/14088/15-ц
07 червня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Макас Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", третя особа: ОСОБА_2, про визнання правочину недійсним, -
Позивач ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернувся до суду до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.01.2014 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 був укладений Договір про фінансовий лізинг, відповідно до умов якого позивач зобов"язався передати відповідачу у розпорядження транспортний засіб Фольксваген Пассат, 2009 року випуску. Відповідач зобов"язався прийняти об"єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід"ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 20527, 59 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 7184, 66 доларів США. Крім того, відповідачка ОСОБА_2 виступила поручителем, згідно із умовами поруки, зазначеними у Договорі фінансового лізингу, на додаток відповідачка підтверджує ознайомлення із умовами Договору про фінансовий лізинг шляхом підписання цього Договору. Позивачем умови Договору були виконані у повному обсязі, але відповідачів у повному обсязі умови Договору не виконують, грошові кошти на сплату не вносять. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача основну суму заборгованості за Договором фінансового лізингу від 09.01.2014 року у розмірі 2499, 75 грн., збитки у розмірі 100044, 56 грн., штраф у розмірі 216, 23 грн., пеню у розмірі 230, 80 грн., 3 % у розмірі 69, 24 грн., інфляційні втрати у розмірі 1212, 79 грн., а всього 104273, 37 грн., а також судові витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Порше Лізинг Україна" про визнання правочину недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що умови даного Договору не відповідають вимогам діючого законодавства, умовам справедливості, вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", а тому відповідач звертається до суду з даним зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним Договір про фінансовий лізинг від 09.01.2014 року.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, а також заперечив щодо зустрічного позову, зважаючи на його безпідставність, оскільки умови укладеного Договору повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним немає.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, повністю підтримав зустрічні позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідачка за основним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з"явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки та третьої особи ОСОБА_2, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 09.01.2014 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 був укладений Договір про фінансовий лізинг, відповідно до умов якого позивач зобов"язався передати відповідачу у розпорядження транспортний засіб Фольксваген Пассат, 2009 року випуску. Відповідач зобов"язався прийняти об"єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід"ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 20527, 59 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 7184, 66 доларів США.
Крім того, відповідачка ОСОБА_2 виступила поручителем, згідно із умовами поруки, зазначеними у Договорі фінансового лізингу, на додаток відповідачка підтверджує ознайомлення із умовами Договору про фінансовий лізинг шляхом підписання цього Договору.
Відповідач ОСОБА_1, відповідно до положень п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід"ємну частину Договору, зобов"язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.
Відповідно до п. 6.5 Умов лізингу щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений позивачем, не пізніше 15-го календарного дня з дати направлення рахунку відповідачу.
Крім того, відповідач 1 зобов"язувався відповідно до п. 4.4 Умов лізингу відшкодувати всі витрати, понесені у результаті експлуатації Об"єкту лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог позивача щодо експлуатації та/або передачі Об"єкту лізингу. Згідно із п. 9.2 Умов лізингу відповідач був зобов"язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування об"єкту лізингу.
Згідно із п. 12.9 Умов лізингу у разі дострокового припинення Договору з боку позивача відповідач зобов"язувався повернути об"єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.
Пунктом 13.1 Умов лізингу передбачено, що у випадку відмови відповідача від повернення об"єкту лізингу або затримки у такому поверненні, позивач має право повернути об"єкт без попередньої згоди відповідача. При цьому на підставі п.13.6 Умов лізингу відповідач зобов"язаний відшкодувати позивачу будь-які витрати, пов"язані з конфіскацією об"єкту лізингу.
Позивачем були виконані умови Договору у повному обсязі, але з боку відповідача 1 ці умови не дотримані, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором.
У своїх позовних вимогах Товариство просить стягнути суму боргу та збитки солідарно з відповідачів, зважаючи на порушення ними умов Договору, а відповідач 1 при цьому вважає умови укладеного договору такими, що не відповідають вимогам закону, а тому просить визнати правочин недійсним.
Враховуючи те, що кредит було надано відповідачем для придбання позивачем продукції, правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, що містять положення про захист прав споживачів.
Відповідно до вимог ст.. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов"язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності, і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодовцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).
Аналогічні положення містяться і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".
В силу ч.1 ст. 2 вказаного Закону відносини, що виникають у зв"язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю, продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Аналіз спірного договору про фінансовий лізинг дає суду підстави дійти висновку про те, що він поєднує в собі як елементи оренди цього автомобіля так і його купівлі продажу.
Такий висновок суду підтверджується і Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування), який є невід"ємною частиною договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Так, положеннями ч.1, 3 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі.
Згідно із ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас згідно із ч.2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи споживача повинні враховуватись вимоги законодавства про захист прав споживачів.
В силу ч.1 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (п.2 ч.1 цієї норми Закону).
Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг (п.3 ч.2 цієї норми Закону).
Крім того, пунктом 7 частини 1 статті 21 цього Закону визначено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору лізингу є розмір лізингових платежів.
Згідно визначення, даного у Додатку до спірного договору "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" лізинговий платіж - це щомісячний платіж, що сплачується лізингоодержувачем, тобто ОСОБА_1, на користь "Порше Лізинг Україна" у строки та в розмірі відповідно до Графіку покриття витрат на виплати лізингових платежів (План відшкодування).
Згідно даних Графіку покриття витрат на виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) лізинговий платіж складається з:
1) відшкодування частини вартості об"єкту лізингу;
2) процентів та комісії.
Згідно договору, процентна ставка визначена змінною, відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу станом на день, що передує дню підписання цього договору.
Даним пунктом Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, якщо Сторони домовились про змінну процентну ставку, застосовуватимуться наступні правила. Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) розраховуватиметься на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Тому якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Обєкта лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.
Суд Вказавши таку формулу визначення змінної процентної ставки, відповідач діяв нечесно, ввівши ОСОБА_1 в оману, й порушивши тим самим вимоги ст.. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак ці положення договору та додатку до нього є недійсними у силу ч.6 ст. 19 вказаного Закону.
Так, ТОВ "Порше Лізинг Україна" приховало від ОСОБА_1, не вказавши у договорі розмір трьохмісячної ставки LIBOR, за яким він обраховує навіть перший лізинговий платіж у виді процентів та комісії у розмірі 805, 56 дол. США, та того, чи є цей розмір трьохмісячної ставки LIBOR визначенням місячного, квартального, річного обрахунку процентної ставки у реальному відсотковому вимірі по відношенню до обсягу фінансування.
Представник ТОВ "Порше Лізинг Україна" у судовому засіданні не надав пояснень щодо того, за якою ж процентною ставкою визначались лізингові платежі у виді процентів.
Крім того, обравши таку формулу визначення змінної процентної ставки відповідач, за аналогією, порушив вимоги ч.4, 5 та 6 ст. 1056-1 ЦК України, адже:
- у договорі не зазначив максимальний розмір збільшення процентної ставки;
- застосований порядок розрахунку змінюваної процентної ставки не дозволяє точно визначити її розмір на будь-який момент протягом строку дії договору;
- договір не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ту чи іншу ставку LIBOR на певний період.
Вказавши у зазначеному вище Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) та у підпункті 6.1 пункту 6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу про таку складову лізингових платежів як комісії, ТОВ "Порше Лізинг Україна", і в цьому споживача ОСОБА_1 ввело в оману, оскільки не визначило, з чого вони складаються, в якому розмірі та за яких умов повинні сплачуватися, який розмір процентів та який розмір комісії закладено у цьому Графіку.
Як наслідок такої нечесної підприємницької практики ТОВ "Порше Лізинг Україна" ОСОБА_1 неможливо визначити відсоткову ставку, за якою провадяться лізингові платежі, а при аналізі матеріалів судової практики така відсоткова ставка значно підвищується протягом усього строку дії договору.
Тобто, приховання відсоткової ставки призводить до значного зростання суми, що має бути виплачена протягом усього строку дії договору про фінансовий лізинг, а отже такі умови є несправедливими, що тягне за собою визнання такого договору недійсним.
В силу абзацу другого ч.1 ст. 695 ЦК України істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.
Положеннями частин 1, 2 статті 533 ЦК України визначено, що грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до умов Договору про фінансовий лізинг усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3 та 2) відповідно до п.6.4.2. (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
Пунктом 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна", відображають справедливу вартість Об"єкта лізингу та забезпечують отримання ТОВ "Порше Лізинг Україна" суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено Сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України, (надалі "обмінний курс"), як буде обрано за рішенням ТОВ "Порше Лізинг Україна", станом на дату, коли кожен Платіж підлягає здійсненню. З цією метою Лізингові платежі, інші Платежі, а також будь-які інші платіжні зобов"язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено Сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.
У разі часткової зміни вищевикладених положень цього пункту, ТОВ "Порше Лізинг Україна" матиме право вимагати, щоб Лізингові платежі та усі інші Платежі за цим Контрактом були розраховані за обмінним курсом іншого банку (Національного банку України, ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути висунена на власний розсуд ТОВ "Порше Лізинг Україна" та без обмежень щодо кількості таких вимог протягом дії Контракту, і для цього не вимагається згода Лізингоодержувача.
Зазначена формула визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля та лізингових платежів в доларах США також є такою, що вводить в оману, оскільки у такий спосіб позбавляє ОСОБА_1 можливості знати, через комерційну таємницю, "обмінний курс безготівкових операцій" комерційного банку ПАТ "КІБ Креді Агріколь".
Посилання представника позивача на те, що з такими даними можна ознайомитись як на його сайті, так і на сайті цього банку, не відповідає дійсності, оскільки дані саме про "обмінний курс безготівкових операцій"» цього банку там відсутні.
Коли та при яких обставинах визначення грошового еквіваленту ціни автомобіля в доларах США мало відбуватися відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у договорі та в додатках до нього взагалі не визначено.
Положеннями ч.1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавця зобов"язано не включати у договори із споживачами умов, які є несправедливими.
Як зазначено у п. 3,4 ч. 3 цієї норми Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов"язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п.3); надання можливості продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у зв"язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4).
Натомість, як договором, так і Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу забороно повернення ОСОБА_1 платежів, сплачених на викуп автомобіля.
У договорі про це зазначено при викладі п. 6.11 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у новій редакції, а в Комерційних умовах - у п. 2 "Авансовий платіж" (п. 6.11, 6.17).
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Слід також зазначити, що відповідно до принципу верховенства права, через призму ст.. 3 Конституції України, людина та її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. За визначенням Конституційного Суду України у постановлених ним рішеннях, верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується законодавством як однією з його форм, включаючи інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї, які легітимовані суспільством та відповідають ідеології справедливості.
Зазначені принципи справедливості, добросовісності, рівності та свободи у відносинах споживчого кредитування в певній мірі знайшли своє відображення у ст.. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Положеннями ст. 42, 92 Конституції України громадянам України гарантовано, що держава захищає права споживачів, здійснюючи контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг та, встановлюючи законами України засади створення та функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Враховуючи те, що споживач фінансових послуг фактично є слабким суб"єктом економічних відносин, держава забезпечує його захист, а також рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.
Наведений підхід до правовідносин у сфері споживчого кредитування прописано і Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".
Міжнародними актами і, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року № 39/248 констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та, виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.
Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Європейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладання кредитного договору об"єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.
З урахуванням наведених вище вимог діючого законодавства та встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 і визнання недійсним Договору про фінансовий лізинг від 09.01.2014 року.
Що стосується основних позовних вимог, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.
Якщо у зв"язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені ч.1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до ч.9 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
Так, ОСОБА_1 під час виконання умов договору про фінансовий лізинг від 09.01.2014 року були сплачені значні кошти, що підлягають поверненню у зв"язку з невизначеністю таким договором відсоткової ставки, що є підставою для визнання договору недійсним, а отже і відшкодування відповідних збитків.
Викладене свідчить про те, що умови Договору про фінансовий лізинг суперечать нормам діючого законодавства, а отже, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, такий договір підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК Країни збитками є втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об"єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин, і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
Зі змісту ст.. 623 ЦК України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на ОСОБА_1 лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.
Відповідно до норм цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб"єкт та об"єкт правопорушення, а також суб"єктивна та об"єктивна сторони.
Суб"єктом цивільного правопорушення є боржник, а об"єктом правопорушення зобов"язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб"єктивну сторону становить вина боржника, а об"єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов"язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв"язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча в одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 року у справі № 42/266-6/492.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Так, позивачем не було надано суду жодних належних доказів на підтвердження вжиття заходів щодо одержання доходів (упущеної вигоди).
Позивач фактично кваліфікує, як збитки, несплачені відповідачем грошові кошти за користування об"єктом лізингу за Договором, що не є збитками, у тому числі упущеною вигодою, у розумінні ст. 22 ЦК України та свідчить про обрання невірного спообу захисту.
Між сторонами виникли зобов"язальні правовідносини на підставі укладеного між ними договору і дії сторін щодо невиконання певних обов"язків не є прямими збитками, а можуть завдавати шкоди, або призводити до неотримання доходів лише в причинно-наслідковому зв"язку з іншими обставинами, як то неотримання ТОВ "Порше Лізинг Україна" доходу внаслідок таких дій за іншими договорами, укладеними з іншими суб"єктами господарювання.
Так, пред"явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної) вигоди покладає на кредитора обов"язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов"язків.
Доказів проведення таких дій позивачем суду надано не було.
Виходячи з аналізу положень чинного законодавства, понесені Товариством додаткові витрати мають виступати об"єктивним наслідком невиконання ОСОБА_1 зобов"язань за договором.
Крім того, враховуючи те, що умови Договору про фінансовий лізинг від 09.01.2014 року суперечать нормам чинного законодавства, це в свою чергу тягне за собою його недійсність та безпідставність стягнення збитків, що випливають з умов договору, що є недійсним, а тому суд вважає, що позовні вимоги Товариства є безпідставними та необґрунтованими.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Порше Лізинг України" і про доведеність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та про їх повне задоволення з підстав, зазначених вище.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України з ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551, 20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 84, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, ст. 203, 215, 524, 525, 533, 548, 626, 627, 1054 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг - відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", третя особа: ОСОБА_2, про визнання правочину недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним Договір про фінансовий лізинг № 00009331 від 09.01.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на користь держави судовий збір у розмірі 551, 20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Головуючий: