Справа № 22-ц/793/1528/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 27 Добриднюк Н. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
16 червня 2016 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В. В.
суддівГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретарКолесник Я.В.
за участю:
представника позивача Попельнюх Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між позивачем та ОСОБА_7 16.12.2010 року було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 13000 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором, станом на 29.02.2016 року утворилась заборгованість в розмірі 26 916,29 грн., в тому числі: 12 697,87 грн. - заборгованість за кредитом; 11460,50 грн. - заборгованість за відсотками; 1000 грн. - заборгованість по комісії та пені; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1257,92 грн. - штраф (процентна складова).
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.
Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Встановлено, що 16 грудня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_7 отримав кредитну картку «Кредитка Універсальна» № 4149437415701166 строком дії до 31.10.2014 року з встановленим кредитним лімітом 3000 грн.
В подальшому ОСОБА_7 отримав додаткові картки № 4149437710617968 строком дії до 30.06.2015 року та № 4149437722495528 строком дії до 31.01.2016 року, а кредитний ліміт було збільшено до 13 000 грн.
На підтвердження укладення кредитного договору відповідачем було заповнено Анкету-Заяву, в якій вказано, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить Договір про надання банківських послуг. Крім того, відповідач був ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому в письмовому вигляді.
Відповідач ОСОБА_7 не заперечував факту отримання в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредиту в розмірі 13 000 грн. та сплати кредиту, однак, вважав, що на даний час він повернув всю суму кредиту.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_7 дійсно частково повертав кредитні кошти, однак, не регулярно та у різному розмірі. Останній платіж відповідачем було здійснено 13.05.2015 року (а.с. 5-7).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що позичальник розумів умови надання кредиту, підписуючи заяву про отримання кредиту, а тому відсутні підстави вважати умови та правила надання банківських послуг та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Разом з тим, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції під час розгляду справи зосередився на встановленні дійсності правочину, при цьому не врахував, що предметом даного спору є стягнення суми боргу, яка утворилась за кредитним договором, а питання встановлення недійсності правочину позивачем не заявлялось і визнавався факт укладення такого договору.
Крім того, позивачем надано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписану ОСОБА_7 16.12.2010 року (а.с. 89).
У відповідності до вимог ст.634 ЦК України, договір укладений між сторонами - є договором приєднання.
Таким чином, відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, однак, допустив виникнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума боргу ОСОБА_7 станом на 29.02.2016 року складає 26 916,29 грн., в тому числі: 12 697,87 грн. - заборгованість за кредитом; 11460,50 грн. - заборгованість за відсотками; 1000 грн. - заборгованість по комісії та пені; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1257,92 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, тому колегія суддів вважає доведеним розмір заборгованості визначений позивачем, який підлягає стягненню.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольняє, рішення суду скасовує та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягує зі ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16.12.2010 року станом на 29.02.2016 року в розмірі 26 916,29 грн., в тому числі: 12 697,87 грн. - заборгованість за кредитом; 11460,50 грн. - заборгованість за відсотками; 1000 грн. - заборгованість по комісії та пені; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1257,92 грн. - штраф (процентна складова).
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1378 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн., а всього 2893,80 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та ухвалити нове.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16.12.2010 року, станом на 29.02.2016 року, в сумі 26 916 грн. 29 коп., яка складається із: 12 697,87 грн. - заборгованості за кредитом; 11460,50 грн. - заборгованості за відсотками; 1000 грн. - заборгованості по комісії та пені; 500 грн. - штрафу (фіксована частина); 1257,92 грн. - штрафу (процентна складова).
Стягнути зі ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 2893 грн. 80 коп.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :