Справа № 22-ц/793/1452/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 59 Позарецька С. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
07 червня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоНерушак Л. В.
суддівПальонного В. С., Карпенко О. В.
при секретаріШоколенко Т. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2016 року у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6 про вилучення та повернення транспортного засобу, забезпеченого на пільгових умовах ,-
04 грудня 2015 року Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про вилучення та повернення транспортного засобу, забезпеченого на пільгових умовах, посилаючись на те, що відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, інвалід війни ОСОБА_8 за рахунок коштів державного бюджету був забезпечений через Головне управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації транспортним засобом М1 ЗАЗ 110308-44, 2010 року випуску. Згідно до пункту 6 якого, інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі.
Позивач зазначає у позові, що датою забезпечення автомобілем вважається день отримання його інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда на підставі акта приймання-передачі, виданого дилером підприємства-постачальника автомобілів для інвалідів. Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу серії НДЦ № 988519 від 23 грудня 2010 року, транспортний засіб М1 ЗАЗ 110308-44, колір королівський синій, номер кузову НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, виготовлений 30 листопада 2010 року ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» вартістю 39282,00 грн. отриманий Головним управлінням для ОСОБА_8
22 грудня 2010 року ОСОБА_8 письмово звернувся до Головного управління про видачу транспортного засобу забезпеченого на пільгових умовах, та йому роз'яснено вимоги вищезазначеного Порядку, що підтверджується відповідним зобов'язанням.
23 грудня 2010 року видано довідку про реєстрацію автомобіля, виданого інваліду війни ОСОБА_8 з передачею права керування ОСОБА_6
Рішенням колегії Головного управління від 13 грудня 2010 року № 13-2, право керування автомобілем ЗАЗ - 110308-44 передано ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 інвалід ОСОБА_8 помер. Після смерті ОСОБА_8 автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда.
Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінсоцполітики. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім'ї померлого інваліда, а у разі їх відсутності повертається Головному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда Головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.
Член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.
Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Розрахункова сума для викупу автомобіля визначається Головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.
В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) Головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.
Якщо померлий інвалід був забезпечений автомобілем на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), його спадкоємцю за заявою повертається сума, що була сплачена інвалідом за автомобіль, згідно з оціночною вартістю автомобіля на день подання заяви, визначеною за рахунок коштів спадкоємця.
У разі коли інвалід, що був забезпечений автомобілем на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), на день смерті не зареєстрував його в установленому порядку, сума, сплачена ним за автомобіль, повертається його спадкоємцю згідно з оціночною вартістю автомобіля.
Інвалід, який забезпечується автомобілем, що був у користуванні, на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), сплачує за автомобіль суму згідно з його оціночною вартістю.
Автомобіль, отриманий інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням Головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Спори про частку в спільній власності членів сім'ї інваліда щодо автомобіля або суми, сплаченої за нього, вирішуються в судовому порядку.
Позивач зазначає, що 14 серпня 2012 року Управлінням праці та соціального захисту населення Придніпровського району м. Черкаси направлено лист відповідачу - членам сім'ї померлого інваліда, в якому роз'яснено порядок повернення та перереєстрації легкового автомобіля ЗАЗ, яким був забезпечений інвалід ОСОБА_8
29 жовтня 2015 року Департаментом направлено лист з повідомленням про повернення спірного автомобіля.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а члени сім'ї померлого інваліда не виконали вимоги щодо переоформлення автомобіля, то автомобіль відповідно до вимог пункту 16 Порядку, повинен бути повернутий державі, яка надала його у користування, в особі Головного управління. Так як автомобіль у відповідності до вимог чинного законодавства України відповідачем до Головного управління в добровільному порядку не повернутий, тому позивач вважає, що право позивача на володіння цим автомобілем є порушеним, та таким, що підлягає захисту.
Позивач посилається у позові щодо строків звернення, що відповідно до ухвали ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року № 6-31227св14, позови про вилучення автомобілів визнаються негаторними, а отже позовна давність до даних позовів не застосовується. Беручи до уваги також, що платіжне доручення про сплату судового збору датоване 12 листопада 2015 року, отже з моменту проплати судового збору позивач може подати позов. Просив суд дані обставини вважати поважними та не вважати пропущеними термін подачі позовної заяви. Також позивач зазначив, що на підставі розпорядження облдержадміністрації від 11 квітня 2013 року № 99 змінилася назва установи з Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської ОДА на Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив поновити термін звернення до суду; вилучити у ОСОБА_6 транспортний засіб М1 ЗАЗ 110308-44, колір королівський синій, номер кузову НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_2, виготовлений 30 листопада 2010 року ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» вартістю 39282,00 грн., та передати його Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації; стягнути з відповідача на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів судовий збір в розмірі 1218,00 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2016 року позовні вимоги Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації - задоволено.
Вилучено у ОСОБА_6 транспортний засіб М1 ЗАЗ 110308-44, колір королівський синій, номер кузову НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_2, виготовлений 30 листопада 2010 року ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» вартістю 39282,00 грн. та передано його Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів судовий збір в сумі 1218,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що з оскаржуваним рішенням він не погоджується через неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також посилається, що він є інвалідом 2 групи, тому звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про вилучення та повернення транспортного засобу, забезпеченого на пільгових умовах, яким користується відповідач, дійшов висновку на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин. Суд вважав доведеними позовні вимоги позивачем, оскільки відповідачем не було дотримано вимог закону та встановленого порядку переоформлення автомобіля наданого інваліду після його смерті на протязі понад три роки. Судом першої інстанції встановлено, що після смерті інваліда ОСОБА_8 члени його сім'ї не виконали вимоги щодо переоформлення автомобіля, тому автомобіль відповідно до вимог пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, повинен бути повернутий державі, яка надала його у користування.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вирішив питання щодо стягнення судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача ОСОБА_6 на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стягнуно судові витрати в сумі 1218,00 грн. за сплату судового збору.
Колегія суддів повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки при ухвалені оскаржуваного рішення та стягненні з ОСОБА_6 на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів судових витрат, судом було допущено порушення норм процесуального права, так як судом не звернуто уваги, що відповідач згідно наданих письмових доказів є інвалідом 2 групи на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні рішенням колегії Головного управління праці та соціального захисту населення від 13 грудня 2010 року № 13-1 «Про схвалення кандидатур інвалідів для забезпечення спец автотранспортом» схвалено список кандидатур інвалідів, яким пропонується виділити автомобілі за рахунок коштів Держбюджету по фондах 2010 року, серед яких був ОСОБА_8 - батько відповідача ОСОБА_6, який був забезпечений автомобілем на пільгових умовах за 7 % його вартості (а. с. 5).
13 грудня 2010 року рішенням колегії Головного управління праці та соціального захисту населення № 13-2 «Про передачу інвалідам права керування автомобілями» вирішено: враховуючи визначення обласної МСЕК від 01 квітня 2003 року про неспроможність керування автомобілем «Славута», заяву інваліда передати право керування автомобілем, що визначений інваліду війни І групи по зору ОСОБА_8, його сину ОСОБА_6, який проживає разом з ним у АДРЕСА_1 (а. с. 11).
22 грудня 2010 року ОСОБА_8 звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення із заявою про видачу автомобіля «Славута» забезпеченого на пільгових умовах (а. с. 6).
Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу серії НДЦ № 988519 від 23 грудня 2010 року, транспортний засіб М1 ЗАЗ 110308-44, колір королівський синій, номер кузову НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, виготовлений 30 листопада 2010 року ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» був переданий ОСОБА_8 Вартість даного автомобіля складала 39282,00 грн. (а. с. 4).
23 грудня 2010 року Головним управлінням праці та соціального захисту населення видано довідку про реєстрацію вказаного транспортного засобу № 595-05, виданого інваліду війни І групи ОСОБА_8 з передачею права керування ОСОБА_6 (а. с. 8-10).
Вказаний автомобіль був отриманий ОСОБА_8 та переданий ним в користування ОСОБА_6 відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19 липня 2006 року № 999.
Згідно даних свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4, виданого ВДРАЦС по м. Черкаси Черкаського МУЮ 03 липня 2012 року, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 55,70).
14 серпня 2012 року Управління праці та соціального захисту населення Придніпровського району звернулося до рідних померлого ОСОБА_8 із заявою щодо повернення та переоформлення спірного автомобіля (а. с. 13).
Розпорядженням Черкаської ОДА від 11 квітня 2013 року № 99 «Про затвердження Положення про Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА» затверджено Положення про Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА та визнано таким, що втратило чинність розпорядження ОДА від 10 вересня 2007 року № 305 «Про затвердження положення про Головне управління праці та соціального захисту населення ОДА» (а. с. 19).
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ОСОБА_6 вказана вимога виконана не була, в зв'язку із чим позивач Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_6 про вилучення та повернення транспортного засобу, забезпеченого на пільгових умовах.
Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою КМУ від 19 липня 2006 року № 999 визначає механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 16 Порядку (чинного на день звернення позивача до суду із даним позовом), після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений Головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда.
Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через Головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінсоцполітики. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім'ї померлого інваліда, а у разі їх відсутності повертається Головному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда Головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.
Член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.
Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Розрахункова сума для викупу автомобіля визначається Головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.
В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) Головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.
Якщо померлий інвалід був забезпечений автомобілем на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), його спадкоємцю за заявою повертається сума, що була сплачена інвалідом за автомобіль, згідно з оціночною вартістю автомобіля на день подання заяви, визначеною за рахунок коштів спадкоємця.
У разі коли інвалід, що був забезпечений автомобілем на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), на день смерті не зареєстрував його в установленому порядку, сума, сплачена ним за автомобіль, повертається його спадкоємцю згідно з оціночною вартістю автомобіля.
Інвалід, який забезпечується автомобілем, що був у користуванні, на пільгових умовах (за 7 або 30 відсотків вартості), сплачує за автомобіль суму згідно з його оціночною вартістю.
Автомобіль, отриманий інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням Головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Спори про частку в спільній власності членів сім'ї інваліда щодо автомобіля або суми, сплаченої за нього, вирішуються в судовому порядку.
Виходячи із вищевикладеного, вбачається, що відповідачем ОСОБА_6 жодних дій для переоформлення спірного автомобіля зроблено не було, який в добровільному порядку ним не повернутий позивачу, в зв'язку із чим вказаний автомобіль підлягає поверненню державі в особі Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА, яка надала його у користування ОСОБА_8, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 є безпідставними в цій частині та не підлягають задоволенню, оскільки апелянтом не виконано умов щодо переоформлення автомобіля після смерті батька інваліда, яким отримано автомобіль на пільгових умовах.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується довідкою МСЕК Серії 12 ААА № 196299 від 18 грудня 2015 року, про те що відповідач ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи з 17 грудня 2015 року (а. с. 63).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи із доводів апелянта про те, що позов Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА є віндикаційним за своєю суттю і до нього застосовується позовна давність відповідно до ст.ст. 257, 258, 268 ЦК України, а не негаторним позовом, як то зазначено судом першої інстанції, та до якого позовна давність не застосовується, оскільки спростовується вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику або іншому законному титульному володільцю в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при стягненні з відповідача ОСОБА_6 на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів судового збору допустився помилки, не звернувши уваги, що він є інвалідом 2 групи на дату ухвалення рішення , виходячи із наступного.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08 липня 2011 року, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, із змінами і доповненнями від 22 травня 2015 року № 484-VIII, які набрали чинності 01 вересня 2015 року від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ груп.
Також розподіл судових витрат між сторонами передбачений ст. 88 ЦПК України.
Із матеріалів справ вбачається, а саме згідно довідки МСЕК Серії 12 ААА № 196299 від 18 грудня 2015 року, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи з 17 грудня 2015 року (а. с. 63).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустився помилки при розподілі судових витрат між сторонами, оскільки не врахував, що відповідач ОСОБА_6 звільнений від сплати судового збору відповідно діючого законодавства..
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні, оскільки при розподілі судових витрат та стягненні з відповідача ОСОБА_6 1218 грн. судового збору за подання позовної заяви, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для зміни рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині ухваленого рішення щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів судового збору в розмірі 1218 грн., та відмови в стягненні з відповідача ОСОБА_6 на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 1218 грн. судового збору за подання позову до суду першої інстанції, оскільки судові витрати компенсується за рахунок держави. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2016 року у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6 про вилучення та повернення транспортного засобу, забезпеченого на пільгових умовах змінити в частині стягнення судових витрат з відповідача, відмовивши в стягненні судових витрат за оплату судового збору, понесеного позивачем з ОСОБА_6, інваліда 2 групи.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :