ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2416/16-ц
провадження № 2/753/2992/16
"25" квітня 2016 р. суддя Дарницького районного суду м.Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання за позивачем - власником виділених йому в натурі частин будинку право (користування) на доступ виключно з метою ремонту чи профілактичного обслуговування до розміщених в інших приміщеннях цього будинку ліній комунікацій та обладнання (водопровід, каналізація, електрокабель) у присутності власника цих приміщень або його представника, та на прохід по сходах на 2 та 3 поверх будинку, які знаходяться у власності інших осіб, з метою входження, відвідування у присутності власника інших частин будинку, що знаходяться у власності цих осіб, в тому числі для проходу до своєї частини садового будинку третіх осіб, які приходять до його частини садового будинку, а також про стягнення збитків - 50000 грн. та про стягнення судових витрат,
Встановив:
В 2016 році позивач звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з вказаним позовом, не зазначивши ціну позову.
Заява була подана з недотриманням вимог ст.119 ЦПК України, а саме: не вказано номерів засобів зв"язку сторін; відсутнє обгрунтування щодо стягнення судових витрат лише з двох відповідачів; не вказана ціна позову; зміст позовних вимог конкретно не викладено; не зазначено доказів щодо місця конкретного розташування вказаного майна у вказаному будинку, щодо виділення його в натурі, зокрема, у виді ? частини сходової клітини, та обгрунтування щодо можливості його виділення в натурі, зокрема щодо ? частини сходової клітини, згідно з копією договору дарування, яка долучена до позову, та на який посилається позивач без посилання на поверховий план (схему розташування відповідних об"єктів) вказаного будинку; не зазначено доказів щодо реєстрації вказаного нерухомого майна за позивачем у відповідному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року було вирішено залишити без руху позовну заяву з наданням строку для виправлення недоліків - 5 днів, копію якої позивач отримав 15.04.2016 року (згідно з розписками у рекомендованому листі).
Проте, вказані недоліки не були усунуті у повному обсязі.
Так, 20 квітня 2016 року до Дарницького районного суду м.Києва надійшли підписані ОСОБА_6 "Уточнення до позовної заяви" від 20.04.2016 року, які надійшли до Дарницького районного суду м. Києва разом з додатками у виді однієї копії технічного паспорту на будинок та однією копією експлікації до плану будинку, які подані лише в одному примірнику всупереч вимогам ч.1 ст.120 ЦПК України, при цьому акт щодо відсутності вказаних примірників - додатків для відповідачів не складався оскільки посилання на їх наявність відсутнє і в переліку додатків до вказаних Уточнень до позовної заяви від 20.04.2016 року, а навпаки міститься посилання на їх свідоме не надання.
Крім того, щодо не надання для відповідача копій вказаних додатків, то заявником не враховано, що відповідно до положень ст.120 ЦПК України - позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
При цьому, позивачем не враховано, що не надання вказаних додатків здійснено без врахування і принципу змагальності сторін (ст.10 ЦПК України), якому кореспондує необхідність здійснення пропозиції відповідачу подати в зазначений строк (в ухвалі про відкриття провадження) письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обгрунтовуються, що передбачено п.5) частиною 5 ст.122 ЦПК України.
Крім того, судом зокрема враховано, щодо вказаного позову була долучена лише фотокопія документу щодо повноважень ОСОБА_6- договору-доручення (в якій міститься посилання на статус ОСОБА_6 як адвоката), яка жодним чином не завірена, проте, регламентований ст.ст.42, 119 ЦПК України перелік належних документів, які підтверджують повноваження представника особи у цивільному судочинстві, не передбачає можливості підтвердження відповідних повноважень представника шляхом надання вказаної копії відповідних документів, а імперативно зазначено, що надаються саме "документи" (за встановленим переліком, в тому числі: повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором; до ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій; витяг засвідчується підписом сторін договору), а не їх копії (і стадія пред»явлення позову та відкриття провадження у справі(визначена Главою 2 ЦПК України) не передбачає виключень з цього правила). При цьому, ст.42 ЦПК України імперативно встановлює, що саме оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи, проте заявником не було надано до суду належного документу на підтвердження повноважень ОСОБА_6 (в тому числі, враховуючи і відсутність будь-яких документів на підтвердження статусу ОСОБА_6 як адвоката), в тому числі, на вимогу судді, і тому суддя був позбавлений можливості посвідчити копію з нього.
З цим висновком суду, який грунтується на вищевказаних імперативних нормах ЦПК України узгоджуються і положення ч.3 ст.121 ЦПК України, які регламентують підстави повернення позову на стадії саме до відкриття провадження по справі, при цьому п.3) ч.3 ст.121 ЦПК України прямо передбачає, що заява повертається у випадку, коли заяву від імені позивача, подано особою, яка не має вказаних повноважень. Отже саме до відкриття провадження по справі суд має встановити належність повноважень особи представника позивача, яка підписала позов, що на цій стадіївочевидь можливо здійснити належним чином саме над підставі оригіналу відповідного документу.
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому з положень ч.2 ст.121 ЦПК України вбачається: якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до положень ч.5 ст.121 ЦПК України - повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, вважаю, що відповідно до ст.121 ЦПК України заяву належить повернути.
Керуючись ст.121 ЦПК України,
Ухвалив:
Повернути позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя: