"10" липня 2006 р.
Справа № 9-28/155-06-4102
За позовом: Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ КБ «Фінростбанк»
За участю Прокуратури м. Одеси
Про визнання необґрунтованим висновку експерта
Суддя Бакланова Н.В.
Представники:
Від позивача: Гуськова В.М. дов. №04-1/453 від 28.12.2005р.
Від відповідача: ОСОБА_1
ОСОБА_2 дов. №б/н від 24.01.2006р.
Від 3-ої особи: не з'явився
Від Прокуратури: Сінічкіна Л.І. посв. №651 від 01.04.2005р.
06.05.2006р. господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі №28/155-06-4102 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ КБ «Фінростбанк», про визнання необґрунтованим висновку експерта.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2006р., на підставі розпорядження Голови господарського суду Одеської області Продаєвича В.О. від 08.05.2006р. №148-р, справу прийнято до провадження суддею Баклановою Н.В., справі присвоєно №9-28/155-06-4102.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2006р. задоволено заяву Прокуратури м. Одеси про вступ у справу.
У судовому засіданні 7 червня 2006 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ КБ «Фінростбанк» заявлено клопотання про припинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що спір не підвідомчий господарському суду. Дане клопотання не було розглянуто по суті у судовому засіданні 07.06.2006 р., тому суд у судовому засіданні 26.06.2006 р. повернувся до розгляду заявленого клопотання та запропонував сторонам висловити свою позицію щодо заявленого клопотання.
Представник СПД ОСОБА_1 повністю підтримав клопотання третьої особи. Представник Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заперечує проти заявленого клопотання та вважає, що висновок експерта -є саме актом експертизи та може бути визнаний необґрунтованим, з посиланням на ч.1 ст.12 ГПК України, відповідно до якої господарським судам підвідомчі крім інших й справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, та Роз'яснення ВАСУ від 11.11.1998 р. № 02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи».
Представник Прокуратури м. Одеси підтримав правову позицію позивача по справі.
Розглянувши зазначене клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання ТОВ КБ «Фінростбанк» з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, зокрема, у спорах, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві .
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіціальний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулюванням тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.
Ухвалою господарського суду від 17.06.2005 р. по справі № 9/121-05-2868 за позовом ТОВ “Фінростбанк» до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було призначено судово-економічну експертизу, приймаючи до уваги характер заявлених позовних вимог та необхідність дослідження наявності або відсутності підстав, передбачених законодавством України, щодо обґрунтованості стягнення заявленої суми позову.
11.04.2006 р. експертом ОСОБА_1 було складено висновок експерта НОМЕР_1, який на думку позивача не відповідає обставинам справи та діючому законодавству, є неповним та необґрунтованим.
Звертаючись з позовною заявою про визнання необґрунтованим висновку експерта, позивач не звернув уваги на положення частини 5 статті 42 ГПК України, згідно якої висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь встановленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.
Якщо суд не погоджується з висновком експерта, він, відповідно до частини 6 ст.42 ГПК України, має право відхилити висновок судового експерта. Мотиви такого відхилення суд повинен викласти в судовому рішенні.
Таким чином, оскаржений позивачем висновок експертизи за своєю правовою природою не є актом про визнання якого можливо звертатись до господарського суду з позовом, і тому цей спір не підвідомчий господарському суду.
Підтвердження цієї позиції знайшло своє відображення у Роз'ясненнях президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» , в яких зазначено, що не можуть оспорюватися у господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.
У разі надходження заяв про визнання недійсними таких актів, господарський суд повинен відмовити у їх прийнятті з посиланням на пункт 1 частини першої ст.62 ГПК, а у разі помилкового прийняття позову -припинити провадження у справі згідно з пунктом 1 ст.80 ГПК.
За таких підстав суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню згідно п.1 ст.80 ГПК України - спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.1 ст.80, ст.86 ГПК України, суд, -
Припинити провадження у справі №9-28/155-06-4102.
Суддя Бакланова Н.В.