61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
07.06.2016 Справа № 905/1300/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп»
простягнення 65789,40грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» про стягнення основної заборгованості по тілу кредиту у розмірі 307819,55грн., по несплаченим процентам у розмірі 4111,29грн., пені у розмірі 68616,18грн., інфляційного збільшення боргу у розмірі 182477,18грн, 3% річних у розмірі 17831,74грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору кредитної лінії №1 від 02.09.2011 в частині повернення кредитних коштів.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії : договору кредитної лінії №1 від 02.09.20114 додаткових угод №1 від 22.02.2012, №2 від 09.10.2012, №3 від 09.04.2014; виписки по особовому рахунку №20688300168673 за період з 02.09.2011 по 25.02.2016.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.04.2016 за вказаною позовною заявою порушено провадження та призначення справу до розгляду на 19.04.2016.
19.04.2016 у судовому засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.05.2016.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2016 розгляд справи продовжено на 15 днів, до 15.06.2016.
Представник позивача у судове засідання 07.06.2016 з'явився та заявив клопотання про уточнення позовних вимог, а саме Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» основной борг у розмірі 307819,55грн., втрати від інфляції у розмірі 182477,18грн., пеню у розмірі 68616,18грн. та 3% річних у розмірі 17831,74грн.
Представник відповідача проти заявленого клопотання про уточнення позовних вимог заперечив у повному обсягу.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Зі змісту заяви про уточнення позовних вимог судом вбачається, що позивачем жодним чином не змінено (збільшено/зменшено/відмовився) розміри основного боргу, інфляційних нарахувань, пені та 3% річних. Тобто, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» у своїй заяві про уточнення позовних вимог зазначає про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» тих самих сум, що заявлені ним у позовній заяві, яка наразі розглядається судом в межах провадження у справі №905/1300/16.
За таких обстави, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у прийнятті заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про уточнення позовних вимог від 07.06.2016.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив частково та надав відзив на позовну заяву. У своєму відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» зазначає, що підприємство знаходиться на території проведення антитерористичної операції, тому всі вимоги позивача про стягнення інфляційного збільшення боргу, 3% річних та пені є незаконними та безпідставними. Проти стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 307819,55грн. відповідач не заперечує.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
02.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» (далі - позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі- банк) підписаний договір кредитної лінії №1 та додаткові угоди до нього: №1 від 22.02.2012, №2 від 09.10.2012, №3 від 09.04.2014.
Відповідно до п.2.1. договору банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.2.2. договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 01.09.2014.
Відповідно до п.2.3. договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 3000000,00грн.
Кредит позичальнику може надаватися в таких валютах: гривня. Погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини) (п.2.3.1. договору).
Згідно з п.2.3.2. договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком: з дати укладення договору до 28.02.2014 (включно) - 3000000,00грн.; з 01.03.2014 до 31.03.2014 (включно) - 2500000,00грн.; з 01.04.2014 до 30.04.2014 (включно)- 2000000,00грн.; з 01.05.2014 до 31.05.2014 (включно) - 1500000,00грн.; з 01.06.2014 до 31.06.2014 (включно) - 1000000,00грн.; з 01.07.2014 до 01.09.2014 (включно) - 500000,00грн. З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.
У разі якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за договором.
Відповідно до п.2.3.3. договору позичальник зобов'язується здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.
Згідно з п.2.4. договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі: 2.4.1. 1-й транш у розмірі, що не перевищує 3000000,00грн. (поповнення обігових коштів).
Відповідно до п.2.7. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:
Згідно п.2.7.1. договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,5% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
Пунктом 2.7.2. договору встановлено, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1(один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.
Відповідно до п.2.7.3., в редакції додаткового договору №2 від 09.10.2012, нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положення п.2.7.4. договору) повинні бути сплачені позичальником з 1 по 10 число місяця наступного за звітнім місяцем, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 30.09.2011.
Цим договором позичальник також доручає банку проводити договірне списання коштів з його рахунків, відкритих у банку, як тих, що наявні на момент укладення цього договору , так і тих, що будуть відкриті в майбутньому, в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п.2.8. договору).
Відповідно до п.2.9. договору погашення зобов'язань позичальником здійснюється в такій послідовності:
-прострочені проценти за користування кредитом (у випадку, якщо прострочення буде мати місце);
-прострочена сума основного боргу за кредитом (у випадку, якщо прострочення буде мати місце);
-сплата прострочених комісійних винагород, які не надійшли у строки, визначені цим договором (у випадку, якщо прострочення буде мати місце);
-строкові нараховані проценти за користування кредитом;
-комісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором;
-пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (у випадку, якщо прострочення буде мати місце);
-пеня за непогашення у строк процентів (у випадку, якщо прострочення буде мати місце);
-інші платежі та/або штрафні санкції, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору;
-строкова основна сума боргу за кредитом.
Відповідно до п.3.1.1. договору банк відкриває позичальнику кредитний рахунок для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку, та згідно з чинним законодавством банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів наданих позичальником згідно з цільовим призначенням кредиту. Надання кредиту або тієї чи іншої його частини на умовах цього договору здійснюється банком протягом 5 банківських днів після виконання позичальником усіх та кожної умов надання цього договору та після надання банку документів, що підтверджують потребу в кредитних коштах (договорів, рахунків-фактур тощо), а також заявку позичальника, підписаної керівником і головним бухгалтером позичальника (п.3.1.2. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами (п.10.5. договору).
Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони пов'язані з овердрафтовим кредитуванням рахунку відповідача та підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.345-346 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, матеріалами справи доведено, що банком належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів, що підтверджено відповідними виписками по особовим рахункам позивача, які наявні в матеріалах справи. Окрім того, позивачем до матеріалів справи надана виписка по рахунку виконавця №206701060688673 за період з 05.09.2011 по 02.12.2015, що підтверджує факт надання відповідачу кредитних коштів.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач зазначає, що у встановлений договором термін відповідач за договором кредитної лінії №1 від 02.09.2011 у повному обсягу не розрахувався, тому Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 307819,55грн.
На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №905/1300/16 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписка з відповідного рахунку другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), який відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджує наявність у відповідача заборгованості у розмірі 307819,55грн. станом на момент звернення позивача з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» до господарського суду Донецької області.
Окрім того, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнав суму основного боргу у розмірі 307819,55грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» основного боргу у розмірі 307819,55грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу.
Також, на виконання п.2.7 договору позивачем за користування кредитними коштами відповідачу нараховувалися проценти за період з 22.10.2011 по 25.02.2016 у розмірі 4111,29грн. Проте, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач проценти за користування кредитом сплачував вчасно, та станом на момент звернення позивача до суду з позовом та станом на момент вирішення спору, заборгованість по сплаті процентів відсутня.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у розмірі 68616,18грн. за період з 16.09.2015 по 16.03.2016, 3% річних у розмірі 17831,74грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 182477,18грн.
Відповідач проти нарахування інфляційного збільшення боргу, 3% річних, процентів за користування кредитними коштами та пені заперечує у повному обсягу, посилаючись на те, що згідно зі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №16697 зі змінами введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, де чітко зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та штрафів на основну суму на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями та за договорами позики з 14 квітня 2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводиться антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Відповідач здійснює свою господарську діяльність на території Донецької області, отже, стягнення інфляційного збільшення боргу, процентів за користування кредитними коштами, 3% річних та пені є неправомірним, так як останні є похідними від штрафних санкцій.
Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі, зокрема п.п. 7.1.1 передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом вище, відповідач не виконав свої зобов'язання по договору та не повернув кредит а ні до 01.09.2014, як було погоджено договором, а ні станом на теперішній час.
За таких обставин, позивач має право нарахувати відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, суд бере до уваги наступне. Приписами чинного законодавства, а саме ч.2 ст.218 Господарського Кодексу України закріплено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Пунктом 5 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Відповідно до затвердженого додатку до розпорядження Кабінету Міністрів №1275 від 2 грудня 2015 року, м. Cлов'янськ входить до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція (АТО).
За таких обставин, при прийнятті цього рішення, керуючись принципом розумності, законності та справедливості, суд вбачає підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, адже той факт, що місто Cлов'янськ, відноситься до населених пунктів, на території яких проводилася АТО жодних сумнівів не викликає.
Отже, беручи до уваги, що позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 16.09.2015, тобто після початку антитерористичної операції (14.04.2014), суд відмовляє у задоволення у повному обсягу позовних вимог в частині стягнення пені.
Судом не приймаються заперечення відповідача про відсутність правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, нормами чинного законодавства України чітко визначено, які саме нарахування підпадають під визначення штрафних санкцій. Стягнення 3% річних, інфляційного збільшення боргу та процентів за користування кредитними коштами не підпадає під обмеження при нарахуванні штрафних санкцій, встановлені ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», з тих підстав, що останні не є штрафними санкціями.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Позивач нараховує 3% річних: за період з 01.07.2014 по 08.07.2014 на суму 499303,28грн. у розмірі 328,31грн.; за період з 09.07.2014 по 16.07.2014 на суму 460174,85 грн. (часткова оплата 09.07.2014 на суму 39128,43грн.) у розмірі 302,58грн.; за період з 17.07.2014 по 21.07.2014 (часткова оплата 17.07.2014 на суму 20000,00грн.) у розмірі 180,89грн.; за період з 22.07.2014 по 22.07.2014 на суму 390174,85грн. (часткова оплата 22.07.2014 на суму 50000,00грн.) у розмірі 32,07грн.; за період з 23.07.2014 по 24.07.2014 на суму 368174,85грн. (часткова оплата 23.07.2014 на суму 22000,00грн.) у розмірі 60,52грн.; за період 25.07.2014 по 28.07.2014 на суму 358174,85грн. (часткова оплата на суму 10000,00грн.) у розмірі 117,76грн.; за період з 29.07.2014 по 30.07.2014 на суму 298174,85грн. (часткова оплата 29.07.2014 на суму 60000,00грн.) у розмірі 49,02грн.; за період з 31.07.2014 по 04.08.2014 на суму 218174,85грн. (часткова оплата 31.07.2014 на суму 80000,00грн.) у розмірі 89,66грн.; за період з 05.08.2014 по 20.08.2014 на суму 158174,85грн. (часткова оплата 05.08.2014 на суму 60000,00грн.) у розмірі 208,01грн.; за період з 02.09.2014 по 13.11.2014 на суму 500000,00грн. (часткова оплата 21.08.2014 на суму 158174,85грн.) у розмірі 3000,00грн.; за період з 14.11.2014 по 25.11.2014 на суму 480000,00грн. (часткова оплата 14.11.2014 на суму 20000,00грн.) у розмірі 473,42грн.; за період з 26.11.2014 по 26.11.2014 на суму 477000,00грн. (часткова оплата 26.11.2014 на суму 3000,00грн.) у розмірі 39,21грн.; за період з 27.11.2014 по 22.02.2015 на суму 475000,00грн. (часткова оплата 27.11.2014 на суму 2000,00грн.) у розмірі 3435,62грн.; за період з 23.02.2015 по 18.03.2015 на суму 336219,55грн. (часткова оплата 23.02.2015 на суму 138780,45грн.) у розмірі 663,28грн.; за період з 19.03.2015 по 26.04.2015 на суму 329219,55грн. (часткова оплата 19.03.2015 на суму 7000,00грн.) у розмірі 1055,31грн.; за період з 27.04.2015 по 29.04.2015 на суму 327119,55грн. (часткова оплата 27.04.2015 на суму 2100,00грн.) у розмірі 80,66грн.; за період з 30.04.2015 по 14.06.2015 на суму 314819,55грн. (часткова оплата 30.04.2015 на суму 12300,00грн.) у розмірі 1190,28грн.; за період з 15.06.2015 по 07.07.202015 на суму 313819,55грн. (часткова оплата 15.06.2015 на суму 1000,00грн.) у розмірі 593,25грн.; за період з 08.07.2015 по 02.08.2015 на суму 312819,55грн. (часткова оплата 08.07.2015 на суму 1000,00грн.) у розмірі 668,49грн.; за період з 03.08.2015 по 08.09.2015 на суму 311819,55грн. (часткова оплата 03.08.2015 на суму 1000,00грн.) у розмірі 948,27грн.; за період з 09.09.2015 по 04.10.2015 на суму 310819,55грн. (часткова оплата 09.09.2015 на суму 1000,00грн.) у розмірі 664,22грн.; за період з 05.10.2015 по 09.11.2015 на суму 309819,55грн. (часткова оплата 05.10.2015 на суму 1000,00грн.) у розмірі 916,73грн.; за період з 10.11.2015 по 01.12.2015 на суму 308819,55грн. (часткова оплата 10.11.2015 на суму 1000,00грн.); за період з 02.12.2015 по 25.02.2016 на суму 307819,55грн. (часткова оплата 02.12.2015 на суму 1000,00грн.) у розмірі 2175,82грн. Отже, загальна сума нарахованих відповідачу 3% річних складає 17831,74грн. Судом перевірено розрахунок 3% річних та визнано його арифметично вірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача.
Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача інфляційне збільшення боргу у розмірі 182477,18грн. за період з 02.09.2014 по 16.03.2016 на суму 307819,55грн.
Судом перевірено розрахунок інфляційного збільшення боргу та визнав його арифметично невірним, проте за розрахунком суду сума інфляційного збільшення боргу виявилася більшою, тому не виходячи за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 182477,18грн.
За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 17831,74грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 182477,18грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у розмірі 8712,84грн. покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Оскільки, спір виник з вини відповідача, а позивач відповідно до закону та договору мав формальне право здійснити нарахування штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що сума судового збору, що сплачена позивачем за розгляд цієї справи має бути покладена на сторін пропорційно задоволеним вимогам, проте без урахування розміру пені, незалежно від того, що у позовних вимогах в частині стягнення пені судом відмовлено проте з урахуванням часткової відмови в позові в частині стягнення процентів, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549-552, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні - ОСОБА_1» (84110, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Сільзаводська, буд.5; код ЄДРПОУ 31366727 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Люксембург Рози, б.54; код ЄДРПОУ 09334702) заборгованість за кредитом у розмірі 307819 (триста сім тисяч вісімсот дев'ятнадцять)грн. 55 коп., інфляційне збільшення боргу у розмірі 182477(сто вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 18коп., 3% річних у розмірі 17831(сімнадцять тисяч вісімсот тридцять одна)грн. 74коп. та судовий збір у розмірі 7621(сім тисяч шістсот двадцять одна)грн. 93коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Дата складення повного рішення 13.06.2016.
Суддя Д.М. Огороднік