про повернення позовної заяви
14.06.16р. Справа № 904/5002/16
Суддя Рудовська І.А. , розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина", м. Одеса
до Спільного українсько-німецького підприємства "МАРКОМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Дніпропетровськ
про стягнення 381 347,92 грн.
Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 65 Кодексу визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.
Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (вх. № суду 5018/16 від 14.06.2016 р.) до Спільного українсько-німецького підприємства "МАРКОМ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 381 347,92 грн. - заборгованості та витрат по сплаті судового збору.
Суд вважає за необхідне повернути позовну заяву від 09.06.2016 р. і додані до неї документи без розгляду з наступних підстав:
Згідно ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як випливає з вимог ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
На підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, позивач залучив до позовної заяви поштову квитанцію № 5774 від 09.06.2016 р. з описом вкладення у цінний лист від 09.06.2016 р.
Натомість, суд звертає увагу, що в описі вкладення у цінний лист від 09.06.2016 р. зазначено: "Позовна заява з додатками на 50 арк.", однак при цьому перелік додатків в описі вкладення у цінний лист не наводиться, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України стосовно його обов'язку надіслати відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів. В той же час, до позовної заяви додані вказані в ній додатки (стор. 6 позовної заяви - додаток в копіях №№ 1 - 17), направлення яких відповідачу фактично позивачем не підтверджується.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати поштову квитанцію № 5774 від 09.06.2016 р. з описом вкладення у цінний лист від 09.06.2016 р. в якості виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Крім того, в абз. 7 п.п. 3.5 п. 3 наведеної постанови Пленуму ВГСУ визначено, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК України.
Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.03р. № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають із слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Всупереч вимог, позивачем надано ксерокопії документів, що не можуть бути доказами, оскільки належним чином не засвідчені.
За змістом ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.
Додатково зазначаємо, що згідно з ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ч. 2 ст. 34, ст. 36, ст.ст. 56, 57, п. 6 ст. 63, ст.ст. 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Додаток: - позовна заява з додатком на 55 аркушах, у тому числі платіжне доручення № 1 від 09.06.2016 р. про сплату судового збору у розмірі 5720,20 грн.; опис та конверт.
Суддя ОСОБА_1