ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09 червня 2016 р. Справа № 909/282/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Органу самоорганізації населення " Будинковий комітет по вул. Набережна ім. В. Стефаника, 32", вул. Набережна ім. В.Стефаника, 32, кв. 4, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Івано-Франківська міська рада, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Комунальне підприємство " Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", вул. Незалежності, 161, м. Івано-Франківськ, 76018.
про: зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 прибудинковою територією за адресою : АДРЕСА_2 та привести дану прибудинкову територію у попередній стан, шляхом демонтування встановленої огорожі та вивезення відходів будівельних матеріалів
за участю:
від позивача: Середюк Г.Д. (посвідчення № 6 ) - голова будинкового комітету;
від відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, (паспорт серія НОМЕР_1 від 06.09.1996р. ) ; Яш Петро Казимирович адвокат ( договір про надання правової допомоги від 19.04.2016р.) адвокатське посвідчення №439 від 06.12.2002р.
від третьої особи ( Івано-Франківська міська рада): Устінський А.В., (довіреність № 163/01-20/14в від 28.01.2016 р. ) - представник ;
від третьої особи (КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" ): не з'явились,
ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Органом самоорганізації населення " Будинковий комітет по АДРЕСА_2" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання останнього не чинити перешкод у користуванні співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_2 та привести дану прибудинкову територію у попередній стан, шляхом демонтування встановленої огорожі та вивезення відходів будівельних матеріалів.
Ухвалою від 30.03.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.04.2016 р.
Ухвалою від 19.04.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківську міську раду та відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 26.05.2016 р.
Ухвалою від 26.05.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія ", продовжено строк вирішення спору до 14.06.2016 р. та відкладено розгляд справи на 09.06.2016 р.
09.06.2016 р. представник позивача в судовому засіданні подав суду клопотання про зупинення провадження у справі за вх. №5797/16, в якому зазначив, що в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває справа №809/339/16 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно - будівельної інспекції Івано-Франківської про визнання нечинними рішення та наказу №16 від 28.03.2016 , яким скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт підприємцю ОСОБА_1 Позивач вважає, що у зазначеній справі окружним судом, буде встановлено обставини наявності у підприємця ОСОБА_1 права користування спірною земельної ділянкою , у зв'язку з чим просить суд зупинити провадження у справі №909/282/16 до набрання рішенням законної сили по справі №809/339/16, яка розглядається окружним адміністративним судом.
Відповідач щодо поданого клопотання заперечив, вказуючи на його безпідставність.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом наведеної норми процесуального права підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість же розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування ч. 1 ст. 79 ГПК України.
Вищезазначене клопотання позивача не підлягає задоволенню , оскільки, вирішення спору у справі № 809/339/16 не є перешкодою для встановлення судом, відповідно до ст. 43 ГПК України, істотних обставин у справі № 909/282/16 при її розгляді, а отже, обставини, наведені відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі від 09.06.2016 р. вх №5797/16, з огляду на положення ч. 1 ст. 79 ГПК України, не є підставами для зупинення провадження у даній справі.
В судовому засіданні 09.06.2016 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 23.02.2010р. " Про укладення договорів на сервітутне користування реальною ( ідеальною ) часткою прибудинкової території" надано відповідачу право користування 905,4 кв.м. прибудинковою територією - єдиною озелененою територією біля будинку АДРЕСА_2
Співвласниками будинку АДРЕСА_2 22.07.2010 р. та 16.11.2012 р. проводились громадські обговорення проекту реконструкції з добудовою торгових приміщень за вищезазначеною адресою, на яких співвласники будинку одноголосно проголосували проти реалізації вказаного проекту, що підтверджується відповідними протоколами. Тим самим, співвласники житлового будинку АДРЕСА_2 не погодили надання прибудинкової території у користування відповідачу, яким після винесення вищезазначеного рішення самовільно знищено частину зелених насаджень, посаджених мешканцями будинку в 1990-1993 роках, та відповідно до Закону України " Про благоустрій населених пунктів", генерального плану та проекту будинку є елементами благоустрою міста - озелененою територією.
Позивач стверджує, що з 2010 року прибудинкова територія на АДРЕСА_2 знаходиться в занедбаному стані, дерев'яним паркан, яким вона огороджена неодноразово падав, спричиняючи небезпеку пішоходам.
Окрім цього, будинок на АДРЕСА_2 відноситься до розгляду висотних і наявні вільні від забудови зони були залишені для можливості вільного доступу спеціальної техніки на випадок пожежі.
Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовною вимогою про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 прибудинковою територією за адресою : АДРЕСА_2 та привести дану прибудинкову територію у попередній стан, шляхом демонтування встановленої огорожі та вивезення відходів будівельних матеріалів.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, мотивуючи їх безпідставністю та необґрунтованістю з підстав викладених викладених у відзиві на позовну заяву ( вх. №7280/16 від 26.05.2016р.), стверджує, що користується спірною прибудинковою територію на законних підставах, жодних дій щодо порушення законних прав та інтересів співвласників будинку за адресою АДРЕСА_2, ним не вчинялося. Просить суд в задоволенні позову відмовити та відшкодувати за рахунок позивача понесені ним витрати на правову допомогу.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з аналогічних підстав викладених позивачем у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство " Муніципальна інвестиційна Управляюча компанія" явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, однак надіслало суду письмове пояснення ( вх. № 8158/16 від 08.06.2016 р.), в якому повідомило, що згідно Акту №03-13/07-93 від 14.11.2013 р. огляду прибудинкової території житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа прибудинкової території становить 3494 кв.м.
Згідно Договору сервітутного користування реальною часткою прибудинкової території від 23.02.2010 р. відповідачу надано 0,06440 га для обслуговування торгових приміщень. Пунктом 4 зазначеного Договору, передбачено строк його дії 10 років.
Цільове призначення майна, що знаходиться на цій земельній ділянці згідно даного Договору - торгові приміщення, а частка прибудинкової території передається в користування для обслуговування торгових приміщень. При цьому , на протязі останніх п'яти років відповідач не здійснює ніяких заходів та робіт. Тобто, позивач не може використовувати всю прибудинкову територію для цільових потреб жителів будинку.
Крім того зазначив, що згідно заяви позивача до КП " Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" від 27.05.2016 р. № , будинок буде передано Об'єднанню співвласників АДРЕСА_2, об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку " АДРЕСА_2
Розглянувши матеріали справи , дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Рішенням Івано-Франківської міської ради №628 від 26.12.2007 р. , підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для реконструкції з добудовою торгових приміщень на АДРЕСА_2 ( реєстрація договору оренди землі №385 від 02.03.2006 р.; реєстрація права власності на нерухоме майно №8236213 від 10.01.2005 р. ) .
Пунктом 2 зазначеного рішення відповідача зобов'язано до початку проведення будівельних робіт оформити право користування земельною ділянкою згідно з цільовим призначенням.
23.02.2010 р. Івано-Франківською міською радою прийнято рішення №29-ХLVII
про укладення договорів на сервітутне користування реальною та ідеальною частками прибудинкової території.
На виконання вищезазначеного рішення, 23.02.2010 р. між Івано-Франківською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 укладено два договори сервітутного користування часткою прибудинкової території терміном на 10 років ( реальною часткою в розмірі 0,06440 га та ідеальною часткою в розмірі 0,02614 га) , на підставі яких підприємець як землекористувач сплачує у місцевий бюджет щорічно орендну плату, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
25.07.2011 р. підприємцю видано декларацію №ІФ 08311022181 про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та Інтересу.
За приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, Інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих па запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В даному випадку, як було встановлено судом, виходячи із змісту позовної заяви та її прохальної частини, позивач вважає, що відповідач порушив його інтереси, зокрема, самовільно встановив огорожу на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_2, м. Івано-Франківськ, що унеможливило мешканців у вільному користуванні спірною територією.
Рішеннями господарського суду у справах №5010/1611/2011-3-22/62 про визнання недійсним п. 4 договору сервітутного користування реальної частки прибудинкової території від 23.02.2010р. та №5010/1863/2011-з-8/62 про визнання недійсним договору сервітутного користування реальної частки прибудинкової території ( копії долучені до матеріалів справи) встановлено того, факт правомірності цих договорів та їх чинності і права відповідача на користування спірною земельною ділянкою впродовж визначеного договорами терміну.
В силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Враховуючи, що за обставинами справи відповідачем дотримано вимоги законодавства щодо набуття права користування на спірну земельну ділянку прибудинкової території , а позивач не надав доказів, якими порушується його право відповідачем, відтак, є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
За вказаних обставин, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку із не доведенням позивачем порушення його суб'єктивного права зі сторони відповідача.
Що стосується віднесення до судових витрат коштів сплачених на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн., про які заявлено відповідачем у справі, то суд відмовляє в задоволенні такої вимоги, виходячи з наступного.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем суду надано:
- договір про надання правової допомоги укладеного 19.04.2016 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом Яш Петром Казимировичем ;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Яш П.К. № 439 від 06.12.2002 р.;
- квитанцію №0300617 від 19 квітня 2016 р. ;
У відповідності до ст. 44 ГПК України, згідно якої судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.5 ст. 49 ГПК України).
Згідно статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.10.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007р. «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Зі змісту долученої до матеріалів справи квитанції №439 від 19.04.2016 р. не вбачається здійснення відповідачем оплати адвокатських послуг відповідно Договору про надання правової допомоги від 19.04.2016 р.
Таким чином , зазначена квитанція не є підтверджуючим фінансовим документом , який може беззаперечно свідчити про фактичне перерахування коштів адвокату, а отже, витрати відповідача, пов'язані з оплатою послуг адвоката, відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.
Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог Органу самоорганізації населення " Будинковий комітет по АДРЕСА_2" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Івано-Франківська міська рада ; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - КП "«Муніципальна інвестиційна управляюча компанія»" про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 прибудинковою територією за адресою АДРЕСА_2 та привести дану прибудинкову територію у попередній стан, шляхом демонтування встановленої огорожі та вивезення відходів будівельних матеріалів
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, віднести на позивача.
Витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката залишити за відповідачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.06.16
Суддя Гриняк Б. П.