07.06.16р. Справа № 904/1892/16
За позовом Приватного підприємства "Техноіндустрія", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 25 167 грн. 67 коп.
за зустрічним позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємства "Техноіндустрія", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. №3
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, дов. № 698/07 від 19.01.16р.; ОСОБА_2, дов. № 859/07 від 07.04.16р.
Приватне підприємство "Техноіндустрія" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення заборгованість в розмірі 25 167 грн. 67 коп., відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3.
Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3 в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, що спричинило виникнення заборгованості з 01.10.2013р. по 31.12.2015р. в заявленій сумі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що в порушення умов Договору сторонами не підписані та постачальником електроенергії за регульованим тарифом не узгоджені Додаток 4 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” та Додаток 5 „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача” до Договору, у зв'язку із чим з 01.01.2014р. відповідач сплачує вартість послуг позивача виходячи з розрахунку, що відповідає вимогам чинного наказу Мінпаливаенерго України № 19 від 17.01.2002р. „Про затвердження Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії”. За даними відповідача фактична заборгованість перед позивачем становить 4 566 грн. 71 коп. Крім того, зауважує, що численні звернення відповідача з приводу узгодження ціни (порядку розрахунків) Договору відповідно до вимог чинного законодавства України та щодо коригування виставлених рахунків з компенсації перетікання реактивної електроенергії на межі балансової належності, залишені позивачем без належного реагування. Вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
12.04.2016р. Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до Приватного підприємства "Техноіндустрія", в якому просить суд розірвати договір про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні спірного договору.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що з часу укладання між сторонами спірного договору істотні обставини, якими сторони керувались при його укладанні, зазнали суттєвих змін. Так, зокрема, збільшилась приєднана потужність електроустановок споживача з договірної 110 кВт до 200 кВт, у зв'язку із чим ДФ КРРТ намагалось внести зміни до спірного Договору, в тому числі й у судовому порядку, але як ПП „Техноіндустрія”, так і судом відповідачу було відмовлено. Отже, внаслідок відсутньої можливості з боку ПП «Техноіндустрія» забезпечити передачу (транзит) електричної енергії через власні технологічні електричні мережі без жодних на те підстав, ДФ КРРТ, як державний оператор у сфері бездротового електрозв'язку не може надалі здійснювати свою господарську діяльність у межах 110 кВт дозволеної потужності, з причини факту дефіциту «первинної сировини», тобто електричної потужності, що необхідна для забезпечення ліцензованого технологічного процесу і виконання умов укладених договорів державного замовлення щодо розповсюдження ефіру національного радіомовлення, радіозв'язку та телебачення України, тим самим ризикуючи, з одного боку, отриманням штрафних санкцій за порушення їх умов, і штрафних санкцій за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності з іншого боку. Крім того, на думку позивача за зустрічним позовом, договірні відносини, що склались між сторонами, не можуть мати продовження, ні з точки зору формально-юридичних норм, ні з точки зору інших чинників. Ситуація, за якою ПП «Техноіндустрія» виставляло рахунки для оплати отриманих послуг ДФ КРРТ безпідставно майже двократно підвищуючи ціни, є неприйнятною і такою, що порушує права державного підприємства, як споживача. Більш того, такі засади договірних правовідносин порушують вимоги розрахунків відповідно до наказу Мінпаливенерго України №19 від 17.01.2002р. «Про затвердження Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії» та не відповідають основним принципам цивільного права, зокрема добросовісності, розумності та справедливості. За вказаних підстав, 04.12.2015р. Концерн РРТ в особі Дніпропетровської філії звернувся до ПП „Техноіндустрія” з пропозицією (лист №558/08 від 04.12.2015р.) щодо розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. №3. Зазначений лист отримано відповідачем за зустрічним позовом 08.12.2015р., але пропозиція Концерну залишена ПП „Техноіндустрія” без відповіді, у зв'язку із чим Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії концерну радіомовлення звернувся до суду із даними позовними вимогами.
Ухвалою господарського суду від 13.04.2016р. зустрічний позов Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії концерну радіомовлення прийнятий до спільного розгляду з первісним.
ПП „Техноіндустрія” зустрічні позовні вимоги не визнало, у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначило, що, скориставшись своїм правом, визначеним п. 10.4 Договору, відмовилось від пролонгації спірного договору, завчасно повідомивши про це позивача за зустрічним позовом листом № 9 від 24.11.2015р. У вказаному листі ПП «Техноіндустрія» також зазначило, що окрім юридичних аспектів щодо закінчення дії Договору, має фактичні підстави відмови від пролонгації Договору, оскільки виробничі потужності власника мереж знаходяться у зношеному технічному стані та потребують капітального ремонту обладнання, який буде здійснюватись з 01.01.2015р., у зв'язку із чим ПП „Техноіндустрія” не має фактичних можливостей продовжити дію Договору. Таким чином, станом на дату подання зустрічної позовної заяви фактично відсутній спір між сторонами, оскільки спірний договір припинив свою дію 31.12.2015р. Просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання 07.06.2016р. не забезпечив.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника ПП „Техноіндустрія” в повідомленні про перерву від 31.05.2016р. (т. 2, а.с. 62).
Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалися перерви з 11.05.2016р. до 31.05.2016р., з 31.05.2016р. до 07.06.2016р.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників відповідача, господарський суд -
01.02.2010р. між Приватним підприємством „Техноіндустрія” (власник мереж) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії (споживач) укладений договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 3 (надалі - Договір), відповідно до умов якого власник мереж забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені п. 4.1 цього Договору (п. 1.1 Договору).
Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної у додатку 1 „Однолінійна схема”. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії в точку продажу, визначену згідно з відповідним договором споживача з постачальником електричної енергії. На однолінійні схемі точка продажу позначається „Тп” (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 1.3 Договору приєднана потужність електроустановок споживача 110 кВт (кВА), дозволена потужність електроустановок споживача 110 кВт.
За умовами п. 10.6 Договору цей Договір укладається на строк до 31.12.2010р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п. 3.5 Договору власник мереж має право на нарахування споживачу плати за перетікання реактивної електричної енергії.
У свою чергу, споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком 4 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” (п.п. 4.1.1 Договору).
У п. 7.4 Договору сторони узгодили, що на підставі засобів обліку електричної енергії у терміни, передбачені додатком 3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” споживачем та власником мереж оформлюються такі документи:
- акт про обсяг переданої споживачу електричної енергії;
- акт результатів замірів електричної потужності.
Значення показів надаються окремо за кожною точкою обліку.
У разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж власника мереж та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням траснсформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком 5 „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача” (п. 7.5 Договору).
Пунктом 9.1 Договору визначено, що відносини між споживачем та постачальником електричної енергії регулюються умовами договору про постачання електричної енергії. Додатки до цього Договору „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії”, „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача” дійсні у разі їх погодження з постачальником електричної енергії у частині, що належить до компетенції постачальника електричної енергії.
Як зазначає позивач, протягом дії Договору у період з 01.10.2013р. по 31.12.2015р. відповідач, в порушення його умов, здійснював оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж не у повному обсязі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 25 167 грн. 67 коп.
В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 24.11.2015р. № 8, в якій вимагав сплати існуючу на час звернення заборгованість за отримані послуги в розмірі 24 144 грн. 37 коп.
Відповідачем надано відповідь на вказану претензію від 04.12.2015р. № 557/08, згідно якої споживач зауважив про необхідність корегування рахунків з компенсації перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності власником мереж відповідно до вимог наказу Мінпаливаенерго України № 19 від 17.01.2002р. „Про затвердження Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії” та залишив вимоги претензії без задоволення.
На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи надані договір про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3, акти на передачу електроенергії за період з січня 2014р. по грудень 2015р., податкові накладні, рахунки, що виставлялись позивачу електропередавальною організацією, листування між сторонами, докази повідомлення відповідача про відмову від Договору тощо.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28.
Пунктом 1.5 Правил користування електричною енергією передбачено, що у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Разом з тим, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі спірного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Так, вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.
За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як вбачається зі змісту спірного Договору, пунктом 4.1.1 на споживача покладено обов'язок здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком 4 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії”.
Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується сторонами, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії сторонами в Договорі не узгоджений, доказів укладання відповідного додатку 4 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії”, а також додатку 5 „Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача” до Договору та погодження його з постачальником електричної енергії матеріали справи не містять.
Натомість, матеріали справи містять листування між сторонами з приводу узгодження порядку розрахунку вартості послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж, а також звернення відповідача з цього приводу до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) та відповідь останньої. Проте, як вбачається з наданих документів, сторони так і не дійшли згоди щодо порядку виконання вказаних розрахунків.
Крім того, як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи актів на передачу електроенергії за період з січня 2014р. по грудень 2015р., сума послуг, наданих позивачем у кожному місяці, складається з вартості технологічних витрат (втрат електроенергії в мережах споживача, згідно п. 75 договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3) та вартості реактивної електроенергії згідно п. 4.2.
Однак, як встановлено судом, спірний Договір не містить пункту 4.2. Вказаний пункт міститься в договорі про спільне використання технологічних мереж № 36, що укладений між сторонами 01.08.2007р., але ПП „Техноіндустрія”, обґрунтовуючи позовні вимоги, не посилається на його умови, зазначаючи, що спірна заборгованість виникла через порушення відповідачем умов саме договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Детальний аналіз матеріалів справи дає підстави дійти висновку, що позивачем не доведено належними доказами вартість наданих відповідачу послуг у спірному періоді та обов'язок відповідача компенсувати перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж саме у розрахованому позивачем розмірі.
Крім того, в порушення приписів ст. ст.. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано визначені п. 7.4 Договору акти про обсяг переданої споживачу електричної енергії та акти результатів замірів електричної потужності, що складались сторонами у спірному періоді, та які б, зокрема, підтверджували виконані позивачем розрахунки.
Разом з тим, з урахуванням умов Договору, чинного законодавства, позицій сторін у справі та наявних матеріалів, у господарського суду відсутня можливість виконати власний розрахунок.
За встановлених обставин, позовні вимоги ПП „Техноіндустрія” не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Як вбачається з відомості про стан рахунків за отримані послуги з компенсації перетікань реактивної енергії станом на 01.01.2016р., відповідачем визнана сума фактичного боргу в розмірі 4 566 грн. 71 коп. (т. 1, а.с. 93)
Проте, з урахуванням вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, господарський суд зазначає, що факт часткового визнання відповідачем боргу в зазначеній сумі, не може слугувати підставою для її стягнення з відповідача в контексті ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом.
Щодо зустрічних позовних вимог, суд, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.
За умовами п. 10.6 Договору цей Договір укладається на строк до 31.12.2010р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні спірного договору, він звернувся до відповідача за зустрічним позовом із листом від 04.12.2015р. № 558/08 щодо розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3 та запропонував з 01.01.2016р. розірвати вказаний договір, для чого направив відповідачу за зустрічним позовом для підписання додаткову угоду від 03.12.2015р. до Договору (т. 1, а.с. 140, 141, 142)
Вказаного листа із додатками отримано ПП „Техноіндустрія” 08.12.2015р., проте відповідач за зустрічним позовом у визначений чинним законодавством строк не повідомив позивача за зустрічним позовом про результати розгляду його пропозиції, що стало підставою для звернення Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення із даним зустрічним позовом до суду.
Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26.11.2015р. ПП „Техноіндустрія” в порядку, визначеному п. 10.4 Договору, направило на адресу Концерну листа від 24.11.2015р. № 9, згідно якого повідомило, що у зв'язку із закінченням строку дії договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3 відмовляється від його пролонгації, та окрім юридичних аспектів щодо закінчення дії Договору, має фактичні підстави відмови від пролонгації Договору, що полягають у необхідності капітального ремонту обладнання (виробничих потужностей) власника мереж, яке знаходяться у зношеному технічному стані (т. 1, а.с. 19-20).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 491001526865, лист ПП „Техноіндустрія” від 24.11.2015р. № 9 отриманий Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії 30.11.2015р. (т. 1, а.с. 21).
Таким чином, на момент звернення позивача за зустрічним позовом до ПП „Техіндустрія” з пропозицією про розірвання спірного Договору, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії був належним чином повідомлений про відмову ПП „Техіндустрія” від спірного Договору та припинення його дії, у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався.
За наведених обставин, у господарського суду відсутні правові підстави для розірвання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 01.02.2010р. № 3, оскільки станом на час звернення Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії до господарського суду із даними вимогами, спірний договір вже припинив свою дію.
З урахуванням викладеного, зустрічні позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні первісного позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_3
Повне рішення складено - 13.06.16р.