09 червня 2016 року м. Київ К/800/6275/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року
у справі № 819/5/16
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України
треті особи Регіональне відділення фонду державного мана України по Тернопільській області, Тернопільській національних економічний університет
про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказів
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України, треті особи: Регіональне відділення фонду державного мана України по Тернопільській області, Тернопільській національних економічний університет, про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.1995 № 78-р; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України (Міністерства аграрної політики та продовольства України) від 28.03.1995 № 75; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти України від 17.07.1997 № 275, які регулювали приватизацію радгоспу «Тернопільський», а також відмову від такої приватизації.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016, позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просила скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Міністерство аграрної політики та продовольства України просило залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду, у якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.1995 № 78-р; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України (Міністерства аграрної політики та продовольства України) від 28.03.1995 № 75; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти України від 17.07.1997№ 275, які регулювали приватизацію радгоспу «Тернопільський», а також відмову від такої приватизації.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з непідсудності даної справи окружному адміністративному суду як адміністративному суду, оскільки предметом оскарження в даній справі є нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та міністерств. Таким чином, справа підсудна окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Територіальна підсудність адміністративних справ врегульована положеннями статті 19 КАС України і дозволяє розмежувати предметну компетенцію адміністративних судів одного рівня в залежності від місця розгляду справи. Територіальна підсудність визначає, який конкретно адміністративний суд може розглянути кон кретну адміністративну справу за першою інстанцією.
Згідно з пунктом 3 статті 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Отже, зазначена норма запрова джує виключну територіальну підсудність. Виключна територі альна підсудність унеможливлює можливість вибору позивачем підсудності іншої ніж та, що встановлена адміністративним процесуальним законом для розгляду даної категорії спорів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ця справа підсудна окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ.
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)К.В. Конюшко
Судді Л.Я. Гончар
С.Я. Чалий