08 червня 2016 року м. Ужгород № 807/612/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Андрійцьо В.Д.,
при секретарі судового засідання - Пирожук Н.П.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Джентерм Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 2685131,24 грн., -
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Джентерм Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 2685131,24 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (далі - Закон України № 875) для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ річна, затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42) відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим, до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на товаристві з обмеженою відповідальністю "Джентерм Україна" (далі - ТОВ "Джентерм Україна") за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (68276,00 грн.). Відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Однак, до 15.04.2016, у строк встановлений законом, відповідач самостійно їх не сплатив. На день подання позовної заяви до суду строк прострочення платежу становив 14 днів, а отже, пеня, при обліковій ставці НБУ 19 % становить 22367,24 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.
25.05.2016 до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, відповідно до яких позов не визнає, з огляду на наступне. Представник відповідача вважає, що протягом 2015 року підприємством вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Крім того, зазначає, що інваліди з метою працевлаштування безпосередньо до підприємства не звертались, а відтак не було і відмови підприємства в такому працевлаштуванні.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити позивачеві у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ "Джентерм Україна" було подано до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік. Згідно рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 2664 особи. Відповідно до рядка 03 звіту кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875 становить 107 осіб. В той час, як згідно рядка 02 звіту на підприємстві протягом 2015 року середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 68 осіб. Тобто, відповідачем не працевлаштовано, відповідно до нормативу, інвалідів у кількості 39 осіб.
За змістом ст. 19 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 3 ст. 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Частиною 1 ст. 20 Закону України № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
У відповідності до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
25.05.2016 до суду від представника відповідача надійшли копії звітів про наявність вакансій (форма 3-ПН), поданих ТОВ "Джентерм Україна" Виноградівському районному центру зайнятості у 2015 році.
Як встановлено Закарпатським окружним адміністративним судом, на виконання вимог законодавства, ТОВ "Джентерм Україна" щомісячно на протязі 2015 року направляло до Виноградівського районного центру зайнятості відповідну звітність про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, зокрема, поданих підприємством до центру зайнятості: 27 січня, 02 лютого, 27 лютого, 27 березня, 30 квітня, 26 травня, 25 червня, 09 липня, 23 липня, 05 серпня, 12 серпня, 21 серпня, 31 серпня, 10 вересня, 23 вересня, 30 вересня, 12 жовтня, 19 жовтня, 26 жовтня, 09 листопада, 17 листопада, 24 листопада, 01 грудня, 11 грудня, 21 грудня, 25 грудня.
Подання відповідних звітів до центу зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда.
Крім того, у 2015 році відповідач письмово звертався до Виноградівського районного центру зайнятості з листами від 29.01.2015 № 69/01, від 27.04.2015 № 138/04, від 16.06.2015 № 55/06, від 01.10.2015 № 02/10, від 11.12.2015 № 67/12, до управління праці та соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації з листами від 29.01.2015 № 71/01, від 27.04.2015 № 137/04, від 16.06.2015 № 57/06, від 01.10.2015 № 03/10, від 11.12.2015 № 68/12, до Виноградівської районної благодійно-реабілітаційної спортивної організації інвалідів "Відродження" з листами від 29.01.2015 № 70/01, від 27.04.2015 № 136/04, від 16.06.2015 № 56/06, від 01.10.2016 № 01/10, від 11.12.2015 № 66/12, в яких просив посприяти у працевлаштуванні громадян, які потребують соціального захисту і не здатні конкурувати на ринку праці, а саме: інвалідів ІІІ-ї та ІІ-ї груп. Проте, у 2015 році зазначеними органами інваліди для працевлаштування на підприємство не спрямовувались.
Також, протягом 2015 року відповідач регулярно розміщував оголошення в газеті "Новини Виноградівщини" про створені робочі місця та наявність вакансій для людей з обмеженими можливостями (інвалідів), що підтверджується довідками комунального підприємства "Районний редакційно-видавничий комплекс "Новини Виноградівщини" від 24.06.2015 № 36 та від 31.03.2016 № 18.
До того ж, оскільки інваліди безпосередньо до підприємства для працевлаштування не звертались, відповідно жодному інваліду відповідачем не було відмовлено у працевлаштуванні. Адже, згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або за відмову направлених інвалідів працевлаштуватися.
У постанові Верховного Суду України від 02.02.2010, що ухвалена в справі за № 10/03, викладено правову позицію щодо застосування положень статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яка полягає у наступному. Суди, дійшовши висновку про обґрунтованість застосування санкцій за незайняті інвалідами робочі місця, помилково не врахували, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Отже, позиція Закарпатського окружного адміністративного суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Джентерм Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 2685131,24 грн. - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя ОСОБА_3