13 червня 2016 року Житомир Справа № 806/982/16
Категорія 11.2
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В. , розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Житомирської області про визнання неправомірними дій та зобов"язання вчинити дії.
Згідно статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Однак, органи прокуратури під час прийняття, перевірки заяв про злочин та їх вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму Рішенні N 6-рп від 23 травня 2001 року, кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Скарги на акти та дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури в частині провадження у кримінальній справі розглядаються судом в порядку, визначеному нормами КПК України - тобто, судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Але таке оскарження може здійснюватися лише у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність посадових осіб органів прокуратури має свої особливості.
Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та прокуратурою Житомирської області не є управлінськими. Повноваження відповідача щодо порядку прийняття заяв про злочин та їх розгляду регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Так, контроль за якістю здійснення процесуального керівництва покладено на керівника відповідного органу прокуратури, яким, зокрема, згідно ст.37 КПК України надано повноваження щодо призначення та зміни прокурора у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно ст. ст.303-307 КПК України окремі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені до місцевого суду.
З огляду на зазначене, цей спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1.ч.1 ст. 109 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали
Суддя О.В. Капинос