Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 травня 2016 р. Справа №805/1051/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 15 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця I.О., при секретарі Дьякові О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, в якому просить суд:
- скасувати наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 17.07.2014 року №1345 в частині звільнення з органів внутрішніх справ України;
- зобов'язати Головне управління МВС України в Донецькій області змінити у наказі від 23.07.2014 року №278о/с підстави звільнення зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил з п. 64 “є” (за порушення дисципліни) на п. 64 “ж” (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в липні 2014 року ним на ім'я начальника ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 складено рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ. На даному рапорті наявна резолюція начальника ВКР Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області. Вказаний рапорт позивачем направлено на адресу Головного управління рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте у зв'язку з виїздом з м. Донецька до Харківської області, а згодом і за межі території країни зі своєю родиною, позивач не отримав повідомлення про вручення зазначеного поштового відправлення.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ Національної поліції в Донецькій області стосовно роз'яснення питання щодо його звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до наданого 07.07.2014 року рапорту на звільнення. З приводу неотримання відповіді від відповідача, позивач в квітні 2016 року поїхав до м. Маріуполя для отримання інформації стосовно звільнення з органів внутрішніх справ, де надав пояснення та отримав наказ про своє звільнення з органів внутрішніх справ і трудову книжку.
Так, згідно наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 23.07.2014 року №278о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 23.07.2014 року за п. 64 «є» (за порушення дисципліни). Втім, позивач вважає даний наказ протиправним з огляду на те, що подання 07.07.2014 року ним рапорту про звільнення виразило його подальше небажання перебувати на службі в органах внутрішніх справ.
Крім того, позивач вказує на те, що з наказу про звільнення від 23.07.2014 року №278о/с вбачається, що даний наказ винесено на підставі наказу від 17.07.2014 року №1345, проте з останнім наказом його не ознайомлено, внаслідок чого взагалі не відомі обставини, що передували винесенню відповідачем наказу від 17.07.2014 року №1345.
Також, позивач зазначає, що звільнення з органів внутрішніх справи за порушення дисципліни є крайнім заходом дисциплінарного впливу, тоді як відповідачем не враховано подання позивачем рапорту щодо звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, окрім пояснень, наданих у судовому засіданні, надав також письмові заперечення, в обґрунтуванні яких зазначив, що звільнення зі служби в органів внутрішніх справ за умови подання особою рапорту на звільнення не допускається до спливу трьох місяців із дня написання такого рапорту, оскільки особа вправі відкликати раніше поданий рапорт. Винятком є лише досягнення сторонами домовленості про звільнення у більш короткий строк. Також, відповідач вказує на те, що в матеріалах справи міститься лише копія вказаного рапорту позивача та відсутній доказ його направлення до ГУМВС України в Донецькій області. Крім того, відповідач зауважує, що в липні 2014 року відповідно до телефонограми МВС України від 04.07.2014 року місцем дислокації Управління визначено м. Маріуполь, з огляду на що є незрозумілим куди саме позивачем направлено рапорт на звільнення. Відповідач також вважає, що посилання позивача на наявну в даному рапорті резолюцію начальника ВКР Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькі області є безпідставним, оскільки його резолюція є лише клопотанням по суті. Таким чином, відповідач вважає, що ним правомірно винесено спірні накази про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.10.2007 року по 23.07.2014 року. Остання займана посада - оперуповноважений сектору організації та аналізу діяльності карного розшуку відділу карного розшуку Донецького МУ ГУ МВС України в Донецькій області, в званні «капітан міліції».
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №1345 від 17 липня 2014 року «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Слов'янського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Калінінського, Микитівського, Ц-Міського РВ Горлівського МУ, Ц-Міського, Гірницького, Ч-Гвардійського, Кіровського, Совєтського РВ Макіївського МУ, Макіївського, Горлівського, Донецького МУ, БПС Горлівського МУ, БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Мар'їнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Мар'їнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС України в області та покарання винних» вирішено: за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №382, п.п. 1.2, 2.2, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012р., що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 року до теперішнього часу, звільнити з органів внутрішніх справ, зокрема, оперуповноваженого сектора організації та аналізу діяльності карного розшуку ВКР Донецького МУ капітана міліції ОСОБА_1.
23 липня 2014 року наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №278о/с «По особовому складу» реалізовано наказ №1345 від 17 липня 2014 року, та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 (М-195053) - оперуповноваженого сектора організації та аналізу діяльності карного розшуку ВКР Донецького міського управління з 23 липня 2014 року, на підставі наказу Головного управління МВС в області від 17.07.2014 року №1345.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Керуючись статтею 21 Закону України «Про міліцію» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.
Позивач не погоджується із вказаними наказами відповідача та вважає, що спірними наказами порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ при звільненні його з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до пп. «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (у відповідній редакції), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Статуту передбачений порядок накладення дисциплінарних стягнень.
Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Статтями 16 та 18 цього Статуту встановлений строк накладення дисциплінарних стягнень та їх виконання відповідно.
Аналізуючи доводи відповідача щодо правомірності наказу ГУМВС України в Донецькій області від 17.07.2014 року №1345, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Підставою для прийняття зазначеного спірного наказу стало порушення позивачем вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у невиході позивача на службу без поважних причин.
На підтвердження викладеного, суб'єктом владних повноважень надано висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Слов'янського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Калінінського, Микитівського, Ц-Міського РВ Горлівського МУ, Ц-Міського, Гірницького, Ч-Гвардійського, Кіровського, Совєтського РВ Макіївського МУ, Макіївського, Горлівського, Донецького МУ, БПС Горлівського МУ, БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Мар'їнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Мар'їнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС України в області, проведеного на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 14.07.2014 року №1341.
Так, вказаним висновком проведеного службового розслідування встановлено, що з червня 2014 року до теперішнього часу деякі працівники, серед яких є, зокрема, ОСОБА_1, на службу не виходять. Тим самим, зазначені працівники не сприяють у зміцненні в підрозділах службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, не стали прикладом у дотриманні дисципліни, бездоганному виконанні вимог статуту, норм моралі, професійної та службової етики. Будь-які відомості, документи, які б підтверджували законність та поважність причин відсутності вказаних працівників на службі, відсутні. Для з'ясування фактів звернення, зокрема, позивача до медичних закладів, направлено відповідний запит до відділу медичного забезпечення ГУМВС в області. На час проведення службового розслідування відповідь на запит не отримано. З метою встановлення причин відсутності на службі, зокрема, позивачу керівництвом органу було запропоновано дати письмові пояснення, але до ГУМВС в області будь-які пояснення не надійшли.
Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджена Наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552 (далі за текстом - Інструкція).
У відповідності до частини 2 зазначеної Інструкції завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожен винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав.
Відповідно до п.2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
На підставі п.п.6.3.2, 6.3.6 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право: брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять).; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Згідно із пункту 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.
Норми вказаної Інструкції кореспондуються із нормами статей Дисциплінарного Статуту ОВС.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Керівництвом Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області позивачу нібито було запропоновано дати письмові пояснення з приводу відсутності останнього на службі, проте доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем до суду не надано, як і не надано відповідного акту про відмову надати пояснення.
Водночас суд враховує, що в матеріалах справи наявний лікарняний лист, який підтверджує поважність неприбуття позивача до місця служби, зокрема, в період з 25 червня 2014 року по 04 липня 2014 року, у самому висновку службового розслідування зазначено про запити до медичних установ про перебування певних працівників міліції у медичних закладах, однак відповіді на час службового розслідування не отримано.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції № 541/23073.
Пунктом 5.1 вказаної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.
Разом з тим, відповідно до пункту 6.3 Інструкції № 541/23073, особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Вказаним пунктом також встановлено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.
Як вбачається із матеріалів справи, службове розслідування, результати якого зафіксовані у висновку від 17 липня 2014 року, проведене на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 14 липня 2014 року №1341; спірний наказ №1345 також прийнято відповідачем 17 липня 2014 року, тобто, призначення службового розслідування, фіксація його результатів та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснене в три дні. Враховуючи це, суд вважає, що службове розслідування було проведено без дотримання приписів п. 6.2.1 Інструкції № 541/23073, а саме - поверхово, без забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення.
Крім цього, при розслідуванні не було дотримано і встановленої процедури його проведення та не забезпечено дотримання прав позивача, як особи, стосовно якої воно проводилось, тим самим знов не виконані вимоги п. 6.3 Інструкції. Так, відповідно до матеріалів справи, пояснення у позивача не відбирались, з наказом про проведення службового розслідування, як і з висновками цього розслідування та прийнятими на його підставі наказами про звільнення, позивач ознайомлений не був.
Суд наголошує, що в разі, якщо зазначене сталось не з вини відповідача, обставини щодо неможливості вчинення будь-яких дій відповідачем при проведенні службового розслідування повинні бути зафіксовані належним чином. Втім, здійснення відповідачем призначення службового розслідування, фіксування результатів його проведення у висновку та винесення дисциплінарного наказу у стислий проміжок часу свідчить про те, що відповідач навіть не намагався вжити всіх передбачених заходів щодо дотримання вимог проведення службового розслідування.
Таким чином, матеріали висновку службового розслідування та інші матеріали, що були використані відповідачем при його складанні, не містять всіх обставин скоєння ОСОБА_1 проступку порушення ним дисципліни, за який позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
Фактично, ні у висновку службового розслідування, ні в інших матеріалах справи не міститься посилань на конкретні докази, якими підтверджується порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, яке виражене в невиході на службу. Відповідач лише посилається на наявність зазначених обставин, проте, чим це підтверджується, відповідач не зазначає.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що є підставою для визнання протиправними та скасування наказів ГУМВС України в Донецькій області від 17.07.2014 року №1345 та №278о/с від 23.07.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого сектора організації та аналізу діяльності карного розшуку ВКР Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_1.
Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ст.ст. 2, 69, 71, 159 КАС України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності підстав звільнення позивача з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Відповідно, вимоги позивача про визнання неправомірними та скасування зазначених наказів - підлягають задоволенню.
Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
При цьому суд враховує ті обставини, що 07.07.2014 року ОСОБА_4 на ім'я начальника ГУМВС України в Донецькій області подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не спростовано твердження позивача щодо складання та надходження вказаного рапорту на резолюцію до ВКР Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області.
Посилання ж відповідача на наявність в матеріалах справи лише копії вказаного рапорту як на підставу неприйняття даного документу в якості доказу суд вважає необґрунтованими, оскільки оригінал першого примірнику даного рапорту, як на те вказує позивач, 07.07.2014 року направлено останнім за належністю до ВКР Донецького МУ для вирішення питання щодо його звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, вимога ОСОБА_1 щодо поновлення його на попередній посаді фактично суперечить його волевиявленню, вираженому у написанні 07 липня 2014 рапорту на звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом (за власним бажанням).
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. «ж» пункту 64 Положення, особи рядового і молодшого начальницького складу та особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - за наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до п. 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Таким чином згідно з вимогами п. 68 Положення рапорт працівника міліції, який бажає звільнитись з ОВС за власним бажанням повинен бути реалізований через три місяці з дня його подання, що обумовлює процедуру його звільнення, зокрема встановлення поважності причин звільнення за власним бажанням.
Суд враховує посилання відповідача на те, що за результатами подання рапорту про звільнення за власним бажанням працівник міліції повинен бути звільнений не раніше як через сплив 3-х місяців від дня написання рапорту, якщо інша дата звільнення не була зазначена в рапорті та якщо сторони не домовилися про звільнення у коротший термін.
Втім, суд зауважує, що позивач, скориставшись вказаним правом, звернувся з відповідним рапортом щодо його звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, в якому також зазначив, щоб питання звільнення з ОВС було розглянуто на кадровій комісії ГУ МВС України в Донецькій області без його участі та наполягав на своєму звільненні з органів внутрішніх справ до спливу тримісячного терміну. Проте, вказаний рапорт в порушення його прав не був реалізований відповідачем.
В той же час, відповідачем при винесенні спірних наказів про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни взагалі не був врахований факт подання останнім рапорту про звільнення за власним бажанням, який є волевиявленням позивача щодо небажання подальшого проходження служби.
Крім того, суд бере до уваги, що Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ чітко не визначає строку, протягом якого відповідач може прийняти рішення про звільнення після отримання ним заяви особи про звільнення за власним бажанням. Обмежень щодо строку звільнення після отримання органом внутрішніх справ рапорту про звільнення в чинному законодавстві також немає.
Разом з цим, за змістом пункту 68 Положення, до закінчення тримісячного строку попередження, особи рядового і начальницького складу мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовились про звільнення у більш коротший строк.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.12.2011 року у справі № 2а-236а-11.
При цьому, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Оскільки, встановлені обставини у цій справі свідчать про порушення прав позивача, то належним способом захисту порушеного права є приведення сторін у первісний стан, який існував до видання наказів про звільнення, задля вирішення відповідачем питання про звільнення позивача за власним бажанням.
Однак, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, приймаючи до уваги той факт, що поновлення позивача на попередній посаді на даний час фактично суперечить його волевиявленню, суд вважає за необхідне змінити у наказі від 23.07.2014 року №278о/с підставу звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил з п. 64 “є” (за порушення дисципліни) на п. 64 “ж” (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126, 127, 130, 133-135, 138-140, 143, 150-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення та зобов'язання відповідача вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 17 липня 2014 року №1345 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Змінити у наказі від 23 липня 2014 року №278о/с Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області підставу звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил з п. 64 “є” (за порушення дисципліни) на п. 64 “ж” (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 27 травня 2016 року в присутності позивача та представника відповідача.
Повний текст постанови складено 01 червня 2016 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Голошивець І.О.