Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 червня 2016 р. Справа № 805/900/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Козаченка А.В., суддів: Тарасенка І.М., Голошивця І.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністратиції, Державного агентства водних ресурсів України (Держводагенство) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністратиції, Державного агентства водних ресурсів України (Держводагенство) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.11.2015 року звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Харкова із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування для Червонооскільської дільниці РУЕК. Разом з цим 05.02.2016 року позивач отримав рішення відповідача 1 № 04.01-20-7092 від 03.12.2015 року про відмову у видачі дозволу. Позивач вважає таку відмову протиправною та наголошує, що обставини, викладені відповідачем 1 на обґрунтування відмови, є такими, що не мають правових підстав. Також позивач зазначає, що виконав усі рекомендації для отримання позитивного висновку відповідача 2, натомість відповідач 2 висновку не надав чим, на думку позивача, спричинив протиправну бездіяльність.
На підставі викладеного позивач просив визнати протиправними дії Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністратиції щодо відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування Комунальному підприємству “Компанія “Вода Донбасу” (Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу); визнати протиправною бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України щодо ненадання позитивного висновку стосовно можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування Комунальному підприємству “Компанія “Вода Донбасу” (Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу); скасувати рішення Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністратиції про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування та затвердженні нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин із зворотними водами від 03.12.2015р. № 04.01-20-7092; зобов'язати Державне агентство водних ресурсів України надати позитивний висновок стосовно отримання дозволу на спеціальне водокористування Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” (Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу); зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації видати дозвіл на спеціальне водокористування Комунальному підприємству “Компанія “Вода Донбасу” (Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу).
Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представники відповідачів до судового засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію не надали.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду наступне.
05.11.2015 року Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до Центру надання адміністративних послуг м. Харкова із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування для Червонооскільської дільниці регіонального управління з експлуатації каналу, що підтверджується описом документів, наданих для отримання документу дозвільного характеру від 05.11.2015 року (реєстраційний № 035-028320/1/0/-232-15).
З рішення відповідача 1 від 03.12.2015 року № 04-01-20-7092 вбачається, що при розгляді документів, наданих позивачем, встановлено, що їх склад і зміст не відповідає вимогам Водного Кодексу України, постанови КМУ від 13.03.2002 року № 321 «Про затвердження порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови КМУ від 10.08.1992 року № 549» (зі змінами) та інших нормативно-правових актів. А саме: у пункті 13 клопотання обсяги водовідведення не обґрунтовані; у складі документів не надана завірена копія довіреності на головного інженера КП «Компанія «Вода Донбасу»; відповідно до пунктів 4, 12 клопотання Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу КП «Компанія «Вода Донбасу» отримує воду та відводить стічні води до мереж Комунальної установи «Червонооскільський психоневрологічний інтернат», департаментом КУ «Червонооскільський психоневрологічний інтернат» видано дозвіл на спеціальне водокористування від 08.10.2014 року Укр.№ 04.01-10-173 АХар.; відповідно до клопотання та обґрунтування потреби у воді КУ «Червонооскільський психоневрологічний інтернат» воду абонентам не передає та стічні води від інших підприємств не приймає. Також відповідач 1 у вищевказаному листі зазначив, що не отримав від відповідача 2 лист щодо можливості надання дозволу на спеціальне водокористування, що унеможливлює прийняття відповідачем 1 рішення про видачу такого дозволу та повідомив позивача про те, що рішення про видачу дозволу буде прийнято після усунення причин, які стали підставою для відмови у видачі дозволу та отримання позитивного висновку відповідача 2.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: разом з іншим обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення. Дозвіл на спеціальне водокористування надається безоплатно. Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів. Органи, зазначені у частині другій цієї статті, зобов'язані протягом п'яти календарних днів з дня надходження заяви на отримання дозволу на спеціальне водокористування надіслати завірені ними копії відповідних документів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства тощо. Центральні органи виконавчої влади, зазначені у частині п'ятій цієї статті, зобов'язані протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня одержання копій документів надати безоплатно органам, що приймають рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, свої висновки щодо можливості його видачі.
Як вбачається з рішення від 03.12.2015 року, відповідачем 1 на адресу відповідача 2 надіслано завірені копії заяви та відповідних документів для отримання висновку щодо можливості видачі дозволу. Згідно положень ст. 49 Водного кодеску, надання висновку щодо можливості видачі дозволу є обов*язком відповідача 2, що повинен бути виконаним у встановлений законодавством термін. Натомість сторонами по справі не надано до суду доказів отримання або надіслання на адресу відповідача 1 відповідачем 2 висновку щодо можливості видачі дозволу.
Таким чином суд зазначає, що відповідач 2, у порушення вимог ст. 49 Водного кодексу України, не виконав свого обов'язку з приводу надання висновку, чим вчинив, на думку суду, протиправну бездіяльність. Відповідно суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині.
Також статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що органи, визначені частиною другою цієї статті, при прийнятті рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або відмову в його видачі обов'язково враховують відповідні висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Аналізуючи вищевикладені вимоги ст. 49 Водного кодексу України, суд зазначає, що дана правова норма не має імперативного характеру, тобто висновок відповідача 2 про можливість видачі дозволу позивачу повинен бути обов*язково врахованим та не є обов'язковою умовою для надання такого дозволу, відповідно суд вважає, що відповідач 1 уповноважений надати відповідний дозвіл (або відмовити у видачі такового) як за наявності так і за відсутності висновку відповідача 2. Таким чином суд вважає, що позиція відповідача 1 щодо неможливості видачі дозволу за відсутності висновку відповідача 2 є помилковою.
Також, з урахуванням вищевикладеного, позиції суду щодо задоволення певних позовних вимог, а також з огляду на діяльність позивача, яка полягає у постачанні води абонентам, суд вважає за належне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Державного агентства водних ресурсів України надати позитивний висновок стосовно отримання дозволу на спеціальне водокористування Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” (Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу).
Відповідно ч. 1, 2 ст. 59 Водного кодексу України, під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування. Ці підприємства, установи та організації зобов'язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об'єктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і місцеві ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води.
Згідно із статутом позивача (підпункт 3.1), Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу", створене для централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води тощо.
Аналізуючи предмет даного адміністратиного спору в контескті специфіки діяльності позивача, суд вважає, що позиція відповідача 1 щодо необґрунтованості обсягів водовідведення є необґрунтованою, з огляду на те, що господарська діяльність позивача полягає виключно у постачанні води. Це означає, що об'єм спожитої води залежить від безпосередніх споживачів, і не може збільшуватися позивачем для власних господарських потреб. Таким чином суд підкреслює, що у спірному випадку не може йтися про нераціональне використання позивачем природних ресурсів, а визначення планових обсягів забору води у цій сфері господарської діяльності є у більшій мірі формальним обов'язком заявника.
Також суд зазначає, що діючим законодавством України не передбачено ні форми обґрунтування потреби у воді, ні обставин та показників, які мають у ньому відображатись. До аналогічного висновку прийшов суд апеляційної інстанції у рішенні по справі № 805/3413/15-а.
Згідно п. 1 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, цей Порядок визначає процедуру видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).
Відповідно п. 3 Порядку № 321, видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Дозволи видаються на підставі заявки юридичної або фізичної особи з обґрунтуванням потреби у воді. Суд звертає увагу, що вказаними положеннями Порядку № 321 не передбачено надання установою-заявником документів, що підтверджують повноваження представника.
Також суд зазначає, що вимоги відповідача 1 щодо передачі води абонентам та стічних вод напряму пов'язані з господарською діяльністю та здійсненням спецводокористування КУ «Червонооскільський психоневрологічний інтернат» є помилковою підставою для відмови у видачі дозволу для позивача, оскільки стосується іншого підприємства.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що обставини, викладені відповідачем 1 на обґрунтування відмови у наданні відповідного дозволу позивачу є формальними та не є законодавчо обґрунтованими, також суд вважає, що наявність висновку відповідача 2 не є обов'язковою обставиною при прийнятті відповідного рішення відповідачем 1.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем 1 не доведений факт правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на підставах, які зазначені у рішенні від 03.12.2015 року № 04.01-20-7092, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про скасування рішення від 03.12.2015 року № 04.01-20-7092 та зобов'язання Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації видати дозвіл на спеціальне водокористування Комунальному підприємству “Компанія “Вода Донбасу” (Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу), тобто суд задовольняє позовні вимоги у даній частині.
Також суд вважає, що скасування спірного рішення та зобов*язання Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації видати відповідний дозвіл є достатнім способом захисту порушених прав позивача.
Відповідно наведеного, суд приходить до висновку при часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністратиції, Державного агентства водних ресурсів України (Держводагенство) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державного агентства водних ресурсів України (Держводагенство) щодо ненадання висновку стосовно можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування Комунальному підприємству “Компанія “Вода Донбасу” (Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу).
Скасувати рішення Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування та затверджені нормативів гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин зі зворотніми водами від 03.12.2015 року № 04.01-20-7092.
Зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації видати дозвіл на спеціальне водокористування Комунальному підприємству “Компанія “Вода Донбасу” (Червонооскільська дільниця регіонального управління з експлуатації каналу).
В решті позовних вимог-відмовити.
Стягнути з Державного агентства водних ресурсів України (Держводагенство) (ЄДРПОУ 37472104, м.Київ, в. ОСОБА_1, б. 8, 01601) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (ЄДРПОУ 00191678, вул. Карла Лібкнехта, б. 177а, м. Маріуполь, 87547) судовий збір у розмірі 1378, 00 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.
Стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 38634241, м. Харків, ОСОБА_2, б. 5, 4/7, 61022) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (ЄДРПОУ 00191678, вул. Карла Лібкнехта, б. 177а, м. Маріуполь, 87547) судовий збір у розмірі 2756, 00 (дві тисячі сімсот п*ятдесят шість) грн.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Козаченко А.В.
Судді Тарасенко І.М.
ОСОБА_3