Справа № 750/1881/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/651/2016
Категорія - ст. 286 ч. 2 КК Доповідач ОСОБА_2
13 червня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015270010009334, за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2016 року по кримінальному провадженню, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Конотоп Сумської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, працює столяром у ФОП ОСОБА_9 , відповідно до ст. 89 КК України не судимий, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_10
адвоката - ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
Вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.04.2016 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Відповідно до ст. 72, ст. 77 КК України додаткове покарання ОСОБА_7 у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки, виконувати самостійно.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 1734,66 грн. процесуальних витрат.
Заставу у сумі 27 560 грн., внесену 28.12.2015 року - повернути ОСОБА_8 ..
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 , строк його попереднього ув'язнення з 30.11.2015 року по 29.12.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Як встановив суд, ОСОБА_7 , 26.11.2015 року, о 06.30, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21099", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по пр. Миру у м. Чернігові, зі сторони вул. Лісковицька у напрямку виїзду з міста до с. Количівка.
Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_7 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, виїхав на праве узбіччя по ходу свого руху, де скоїв наїзд на ОСОБА_11 , яка рухалася по узбіччю.
Внаслідок наїзду, пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до реанімаційного відділення ЧМЛ № 2, де 27.11.2015 року, під час лікування, померла.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 , грубо порушив вимоги п.п. 2.3 б), 2.9 а), 11.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, що перебувають у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_6 , в якій не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , просить пом'якшити йому покарання. Вказує, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, неодноразово вибачався, відшкодував моральну шкоду та витрати пов'язані з похованням. Також, вказує, що позбавлення волі ОСОБА_7 буде мати негативні наслідки для його сім'ї, оскільки він допомагає матеріально. Посилаючись на вказані пом'якшуючи обставини, просив застосувати ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 у апеляційній скарзі, не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, просить вирок щодо нього змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Мотивує тим, що відшкодував всі завдані збитки на поховання, встановлення пам'ятника, приїзд потерпілого в м. Чернігів, моральну шкоду. Крім того, на його утриманні перебуває мати, яка є інвалідом та малолітню дитину.
Захисник ОСОБА_8 також подав апеляційну скаргу, в якій не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій свого підзахисного, просить вирок щодо ОСОБА_7 змінити та призначити йому основне покарання у вигляді штрафу. Вказує, що судом першої інстанції не враховані пом'якшуючи обставини, а саме добровільне відшкодування завданого збитку та моральної шкоди.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши доповідача по справі, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених підстав, адвоката ОСОБА_8 , який також підтримав позицію свого підзахисного та наголошував на позиції потерпілого та просив змінити призначене покарання, застосувавши ст. 69 КК України і призначивши покарання у вигляді штрафу, прокурора, яка просила вирок місцевого суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 349 ч. 3 КПК України, судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження, було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому наслідки такого порядку, згідно вироку, роз'яснені учасникам провадження, що усуває сумніви в правильності розуміння змісту цих обставин та їх добровільності у сторін кримінального провадження.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання ” досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що обтяжує та пом'якшують покарання, особу винного, однак не дав їм належної оцінки.
Разом з тим, судом не в повній мірі враховано, що злочин вчинений ОСОБА_7 є не умисним, але тяжким, наслідки злочину у вигляді смерті потерпілої, відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого з боку потерпілого, думку потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі, особу обвинуваченого - його вік, освіту, стан його здоров'я, відповідно даних, що надані прокурором та повідомлені самим обвинуваченим, сімейний стан обвинуваченого, зокрема те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, відношення обвинуваченого до скоєного, що він працює, матеріальний стан обвинуваченого, його позитивну характеристику за місцем проживання, позитивну характеристику за місцем роботи, при цьому суд враховує, що обвинувачений працює з березня 2016 року, та характеристику за місцем здійснення громадської діяльності, що раніше обвинувачений не притягувався до адміністративної відповідальності та відповідно до ст. 89 КК України є не судимий.
Оцінюючи всі ці обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції, передбаченою ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі, але без реального його відбування, встановивши іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК України, та поклавши на нього певні обов'язки, визначені ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження нових злочинів.
Так, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6 підлягають задоволенню.
Згідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання. Застосування ст. 69 КК України можливе в тому разі, коли для цього є як умови, так і підстави.
Аналізуючи матеріали провадження та вищевикладену норму Закону, колегія суддів приходить до переконання про відсутність об'єктивних підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.
В решті зазначений вирок щодо ОСОБА_7 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6 задовольнити, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2016 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання призначеного судом.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки.
Покласти відповідно до ст. 76 КК України обов'язки не виїжджати з постійного місця проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Повний текст ухвали буде проголошено 15.06.2016 року о 15 годині.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4