Справа№ 161/4677/16-а
Номер провадження: 2-а/161/291/16
14 червня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого-судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Педич Ю.С.,
з участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Городищенської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Луцька районна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування рішення, -
В ході судового розгляду у даній справі представник відповідача ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття провадження у даній справі, оскільки вважає, що такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала дане клопотання. Представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили відмовити в задоволенні даного клопотання за безпідставністю.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України в п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належить акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Частиною 1 статті 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 ЗК України Рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Згідно п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
В свою чергу стаття 17 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведених норм видно, що при визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, слід врахувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 р. №2), а також Рішення Конституційного суду України від 01.04.2010 р №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому слід виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
Відтак, необхідно з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Предметом позову в даній справі є визнання протиправним та скасування рішення Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 16.03.2016 року за № 7/2 «Про розгляд клопотання ОСОБА_2».
З огляду на викладене суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання та про продовження розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 133, 157, 160, 165 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про закриття провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Городищенської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Луцька районна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк