Справа № 159/2281/16-к
Провадження № 1-кс/159/440/16
15 червня 2016 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 ,
прокурора Ковельської
місцевої прокуратури ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за скаргою ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 29.01.2016 року про закриття кримінального провадження № 42013020110000084, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2013 року, -
29 січня 2016 року кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2013 року за № 42013020110000084з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 367 КК України, закрито постановою старшого слідчого Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відсутністю у діянні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення (злочину).
Отримавши 30 травня 2016 року вказану постанову, ОСОБА_5 оскаржила її до суду, посилаючись на неповноту розслідування та передчасність винесення цієї постанови. Зокрема заявник вказує, що слідчим не перевірено показання державних виконавців на відповідність вжитих ними заходів (звільнення майна боржника з-під арешту, відчуження майна) нормам чинного законодавства, наявним процесуальним документам, в тому числі й судовим рішенням, іншим виконавчим документам, які знаходяться на виконанні Відділу ДВС Ковельського МРУЮ, стороною у яких є боржник ОСОБА_11 чи ОСОБА_12 , з урахуванням правової кваліфікації правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, хоча про необхідність здійснення такої перевірки звернуто увагу слідчим суддею в ухвалі від 18.11.2014 року.
Крім цього, ОСОБА_13 звертає увагу на те, що вона не була допитана по даному кримінальному провадженню як потерпіла, хоча слідчим суддею в ухвалі від 18.11.2014 року зверталась увага на цю обставину.
До того ж, на думку особи, яка подала скаргу, слідчим не прийнято процесуальне рішення з приводу прийняття до провадження її цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що подавався нею в рамках цього кримінального провадження.
Зважаючи на викладені обставини, в своїй скарзі ОСОБА_13 просила скасувати зазначену вище постанову про закриття кримінального провадження.
Особа, яка подала скаргу, в судове засідання по розгляду цієї скарги не з'явилась, однак скористалась своїм правом мати представника.
Під час розгляду скарги в суді представник особи, яка подала скаргу, - адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримала з вищевказаних підстав. Додатково пояснила, що слідчим в ході досудового розслідування не перевірено законність повернення державними виконавцями виконавчих листів ОСОБА_5 в період 2011-2013 років та не відображено в оскаржуваній постанові результати такої перевірки, як не відображено і решти проведених слідчих та процесуальних дій. Вважає, що слідчим не виконано вказівки слідчого судді, які відображені в ухвалі від 16.04.2014 року та в інших ухвалах слідчих суддів, можливість встановлення складу відповідного правопорушення не вичерпана, а сама постанова про закриття кримінального провадження є неповною та необґрунтованою. Просила скасувати цю постанову як незаконну.
Заслухавши пояснення представника особи, яка подала скаргу, думку прокурора, яка вважає скаргу безпідставною та заперечує проти її задоволення, вивчивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У ст. 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кожен факт протиправної поведінки підлягає належній перевірці.
З моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається стадія досудового розслідування, яка може закінчитись закриттям кримінального провадження чи направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законного та неупередженого процесуального рішення.
В силу вимог ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, які мають значення у кримінальному провадженні, покладено на слідчого.
За своєю суттю доказування - збирання, перевірка, оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
В ході досудового розслідування слідчий зобов'язаний встановити та перевірити обставин, які мають значення для кримінального провадження. Їх перелік наведений у ч. 1 ст. 91 КПК України.
При цьому, слідчому не достатньо лише зібрати докази. Йому, в силу ст. 94 КПК України, необхідно їх оцінити з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення про можливість кримінального переслідування конкретної особи.
Кримінальне переслідування конкретної особи може бути розпочато лише у разі наявності необхідних та достатніх доказів, які без жодного об'єктивного сумніву доводять причетність особи до вчинення конкретного злочину. Жоден доказ не має наперед встановленої сили, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
При встановленні відсутності в діянні складу кримінального правопорушення та не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та відсутність можливості їх отримати слідчий, відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, закриває кримінальне провадження.
Як вбачається з матеріалів цього кримінального провадження, 18.10.2013 року повідомлені ОСОБА_5 в заяві від 08.08.2013 року відомості про вчинення злочину внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020110000084з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 367 КК України та з фабулою: "службові особи ВДВС Ковельського МРУЮ шляхом неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, спричинили тяжкі наслідки гр. ОСОБА_5 " /а.п. 1/.
В ході досудового розслідування даного кримінального провадження, виконуючи вимоги законодавства, органом досудового розслідування зібрано усі письмові докази, які мають відношення до порушеного питання та надано відповідну правову оцінку цим доказам; допитано всіх учасників події, в тому числі й посадових осіб ВДВС Ковельського МРУЮ, які мають відношення до виконання рішення суду про стягнення грошових коштів в користь ОСОБА_5 та про яких згадується в заяві ОСОБА_5 від 08.08.2013 року /а.с. 6/. Зокрема допитано в якості свідків: ОСОБА_10 , який протягом 2007-2012 років перебував на посаді державного виконавця цього відділу /а.п. 60-61/; ОСОБА_9 , який перебуває на посаді головного державного виконавця цього відділу з 2008 року /а.п. 62-63/; ОСОБА_11 , яка є боржником перед ОСОБА_5 згідно відповідного рішення суду про стягнення грошових коштів /а.п. 64-65/; ОСОБА_14 /а.п. 78-79/; ОСОБА_15 /а.п. 80-81/; ОСОБА_16 /а.п. 83-84/; ОСОБА_17 /а.п. 85-86/; ОСОБА_12 /а.п. 89-90/; ОСОБА_8 , яка працює на посаді заступника Відділу ДВС /а.п. 91-92/; тощо. Деякі з цих свідків неодноразово допитувались додатково /а.п. 236-237, 245, 258-259/. В результаті допитів зазначених свідків слідчим надано відповідну правову оцінку їх діям, в тому числі й протягом 2011-2013 років.
Зокрема, як вбачається з показань зазначених вище свідків, ті дії, які були вчинені відповідними посадовими особами ВДВС щодо виконання рішення суду про стягнення коштів в користь заявника, були вчинені ними в силу своїх посадових обов'язків, в межах наданих їм повноважень та не містять ознак складу будь-якого злочину.
Доводи заявника в своїй скарзі про те, що слідчим не перевірено показання державних виконавців є надуманими, оскільки в оскаржуваній постанові слідчим чітко сформульовано відповідність їх дій вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Покликання заявника в скарзі на необхідність її допиту в якості потерпілої є також безпідставними, оскільки органом досудового розслідування неодноразово вживались заходи щодо її допиту, про що свідчать відповідні матеріали кримінального провадження (рапорти слідчих, повістки, тощо), однак остання не скористалась своїм правом надати показання та свідомо ухилялась від їх давання /а.п. 45, 46, 47, 48, 234, 235, 285, 286, 287, 288/.
Представник заявника в судовому засіданні стверджувала про те, що ОСОБА_5 тривалий час перебувала за межами України, однак з жовтня 2015 року була на території України, проте не була викликана та допитана по даній справі, їй взагалі не було відомо про хід розслідування.
Такі твердження представника заявника є безпідставними, оскількиЄвропейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьова проти України" констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
ОСОБА_5 однозначно було відомо про наявність відповідного кримінального провадження, однак рухом справи не цікавилась та не вживала заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй провадження в період з жовтня 2015 року по травень 2016 року.
З приводу неприйняття слідчим процесуального рішення щодо заявленого цивільного позову ОСОБА_5 /а.п. 289-291/, слід констатувати, що таке рішення слідчим не могло бути прийняте в силу вимог ст.ст. 62, 128 КПК України, а тому слідчий правомірно роз'яснив потерпілій письмовим листом причини, з яких цивільний позов не може бути прийнятий /а.п. 293/.
В оскаржуваній постанові слідчим всебічно досліджено дії службових осіб ВДВС не лише за ч. 2 ст. 367 КК України, а й за ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, як про те заявляла ОСОБА_5 та встановлено і відображено, чи мають місце ознаки цих злочинів, чи наявні їх кваліфікуючі ознаки. Таким чином слідчим виконано вказівки слідчого судді в ухвалі від 16.04.2014 року та в інших ухвалах слідчих суддів, що спростовує твердження представника заявника в судовому засіданні.
Крім цього, правомірність дій (бездіяльності) державних виконавців щодо виконання зазначеного вище судового рішення були предметом неодноразових судових розглядів в порядку цивільного судочинства, про що свідчать відповідні судові рішення судів різних інстанцій, копії яких містяться в матеріалах справи. При цьому, покликання представника заявника в судовому засідання про відсутність таких рішень за період 2011-2013 років є безпідставними, оскільки в заявника не було жодних перешкод для оскарження таких дій (бездіяльності) державних виконавців в порядку, визначеному ЗУ "Про виконавче провадження" та ЦПК України.
Решта доводів заявника та його представника щодо незаконності оскаржуваної постанови не спростовують висновків слідчого судді, а тому відхиляються за безпідставністю.
Перевіряючи законність та обґрунтованість винесеної слідчим постанови, слідчий суддя прийшов до висновку, що рішення слідчого про закриття провадження є обґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, тобто сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене діяння як конкретний злочин, передбачений Кримінальним кодексом України.
Проте під час досудового розслідування, з врахуванням здобутих доказів, не було встановлено факту можливого службового недбальства, чи інших злочинів в діях службових осіб ВДВСчи інших осіб, як і не було встановлено об'єктивних та суб'єктивних ознак складу цих злочинів.
Під час досудового розслідування слідчим дотримані вимоги закону, зібрані всі можливі докази, а постанова про закриття кримінального провадження відповідає вимогам ст. 110 КПК України, є мотивованою, її зміст відповідає фактичним обставинам по матеріалам справи.
Виходячи з наведеного, відсутні підстави для скасування постанови слідчого про закриття даного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 29.01.2016 року про закриття кримінального провадження № 42013020110000084, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2013 року.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Слідчий суддя:ОСОБА_1