6 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2016 року в справі за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_4, третя особа - державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів та договору дарування земельної ділянки,
Яремчанський районний суд Івано-Франківської області рішенням від
11 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року, позов Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері задовольнив у повному обсязі, позовні вимоги ДП «Ворохтянське лісове господарство» задовольнив частково: визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, виданий 3 вересня 2003 року Поляницькою сільською радою на ім'я
ОСОБА_5; визнав недійсним договір дарування цієї земельної ділянки, укладений 18 грудня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; у задоволенні решти позовних вимог ДП «Ворохтянське лісове господарство» відмовив, а також вирішив питання розподілу судових витрат.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 лютого 2016 року відмовив ДП «Ворохтянське лісове господарство» у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
25 травня 2016 року до Верховного Суду України звернулося
ДП «Ворохтянське лісове господарство» із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 215, 387, 388 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи свої доводи заявник послався на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
26 листопада 2014 року та 30 вересня 2015 року, а також постанову Вищого господарського суду України від 1 грудня 2014 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері та частково позовні вимоги ДП «Ворохтянське лісове господарство» суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, установив, що ОСОБА_5 набула право власності за спірну земельну ділянку на підставі підробленого рішення виконавчого комітету, без рішення відповідного органу про вилучення земельної ділянки із земель державного лісового фонду ДП «Ворохтянське лісове господарство» та без зміни цільового призначення цієї земельної ділянки. При цьому суди дійшли висновку, що вимоги ДП «Ворохтянське лісове господарство» до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку задоволенню не підлягають, оскільки останній є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а тому захист порушеного права можливий лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову, з підстав, передбачених положеннями статті 388 ЦК України.
У заяві ДП «Ворохтянське лісове господарство» просить переглянути та скасувати ухвалені у справі рішення в частині відмови у задоволенні його позовних про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_4
Наданою для порівняння ухвалою від 26 листопада 2014 року (у справі про визнання біржових угод недійсними) суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі рішення й передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Постановою від 1 грудня 2014 року суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який визнав договір купівлі-продажу недійсним з підстав невідповідності його вимогам Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України». При цьому судами установлено, що рішення суду, на підставі якого продавець набув право власності на спірне майно та відчужив його за оспорюваним договором купівлі-продажу, скасовано за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 30 вересня 2015 року суд касаційної інстанції залишив без змін рішення, якими відмовлено у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння з підстав неможливості витребування від відповідача майна, яке не збереглося і не знаходиться у фактичному володінні останнього.
Порівняння зазначених судових рішень, наданих заявником на підтвердження вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосували норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.
За таких обставин вважати заяву ДП «Ворохтянське лісове господарство» обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_4, третя особа - державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів та договору дарування земельної ділянки за заявою державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
В.М. Сімоненко