"06" червня 2016 р. Справа №922/3383/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,
при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за договором №11-10/15 від 20.10.2015р.,
відповідача - Трофімова В.А., за довіреністю б/н від 17.07.2015р., Степаненка М.Ф. (голова СФГ "Промінь" - особисто),
1-ої третьої особи - не з'явився,
2-ої третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (вх.№1240Х/1-41 від 27.04.2016р.) та апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Промінь" (вх.№1241Х/1-41 від 27.04.2016р.), на рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016р. у справі №922/3383/15,
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 Дніпропетровська обл., Новомосковський район, м. Перещепине,
до Селянського (фермерського) господарства "Промінь", Харківська обл., Кегичівський район, с. Власова,
треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальність "Аякс", Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, с. Личкове,, 2. Товариство з обмеженою відповідальність "Креатив Постач", Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, с. Личкове,
про стягнення 3535118,63 грн., -
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2016р. у справі №922/3383/15 (головуючий суддя Светлічний Ю.В., суддя Калантай М.В., суддя Шарко Л.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Промінь" на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., пеню у розмірі 92872,50 грн. та судовий збір у розмірі 5714,90 грн.
В іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:
- рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016р. у справі №922/3383/15 скасувати частково;
- прийняти нове рішення, викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Відповідача - Селянського (фермерського) господарства "Промінь" (64010, Харківська область, Кегичевський район, с. Власовка, вул. Гагаріна,1, код ЄДРПОУ 22619390, р/р 260003013435 в ТВБВ №10020/0442 АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (51220, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у відділенні ДФ АТ "Індекс-Банк" в м. Перещепине, МФО 300614, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 100000 (Сто тисяч) грн. 00 коп., пені - 251720 (Двісті п'ятдесят одна тисяча сімсот двадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7070 (Сім тисяч сімдесят) грн. 37 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.";
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за апеляційний розгляд справи у сумі 7777,41 грн.
В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, врахував лише доводи відповідача про його важкий фінансовий стан, які підтверджувались лише податковою декларацією, з якою позивач не мав змоги ознайомитись; інших доказів, які б свідчили про скрутне фінансове становище відповідача суду надано не було. При цьому, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано майновий стан позивача, який, також, значною мірою постраждав від економічної кризи в державі; не надано оцінки тому, що прострочення виконання зобов'язання тривало значний час (більше 18 місяців), а позивачем не було застосовано інших штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2016р.
Відповідач, також не погодився із рішенням суду першої інстанції від 12.04.2016р. та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016р. у справі №922/3383/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7777,42 грн.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які свідчать про те, що поставка товару позивачу була здійснена у зазначений в договорі строк.
Також, відповідачем було надано додаткові документи (вх.№5477 від 30.05.2016р.), які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2016р.
Враховуючи, що позивач та відповідач у справі оскаржують в апеляційному порядку одне й те ж саме рішення місцевого господарського суду, а саме - рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016р. у справі №922/3383/15, колегія суддів вважає необхідним об'єднати апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Селянського (фермерського) господарства "Промінь", та розглядати їх в одному апеляційному провадженні у справі №922/3383/15.
Треті особи у справі, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційних скарг, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку представників в судове засідання.
Згідно із пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка представників 1-ої та 2-ої третіх осіб не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 06.06.2016р. представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити; в задоволенні скарги відповідача - просив відмовити. Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити; в задоволенні скарги позивача - просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
17.04.2014р. між Сілянським (фермерським) господарством "Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційний холдинг "Рост" (згідно ухвали суду від 28.10.2015р. змінено на Приватного підприємця ОСОБА_4) укладено договір поставки №4П.
Згідно пунктів 1.1., 2.1. 2.2. договору, відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивача насіння соняшника в кількості 29 тон по ціні 3500,00 грн. на суму 101500,00 грн., а позивач зобов'язався прийняти його та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору.
Відповідно до умов договору (п. 2.3., 3.2.) відповідач зобов'язувався поставити весь об'єм товару за договором в термін до 15.10.2014р.
Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач зобов'язувався поставити товар окремими партіями на умовах ЕХW - франко завод (ІНКОТЕРМС 2000): елеватор ТОВ "АЯКС": 52140 вул. Привокзальна, 3, с. Личкове, Магдалинівського району Дніпропетровської області (франко-елеватор).
Сторони в п. 3.4., 3.6. договору погодили, що датою поставки товару рахується дата зарахування товару на лицьовий рахунок покупця (позивач) на франко-елеваторі та видача франко-елеватором підтверджуючих документів (складської квитанції).
Згідно п. 3.6. договору, моментом поставки товару являється момент фактичної передачі товару від постачальника до покупця по заліковій вазі та отримання документів вказаних в п. 3.5. договору.
Відповідно п.3.5. договору, до поставленої продукції постачальник повинен надати наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; договір; додаткову угоду до договору.
Сторонами в п. 5.1. договору було погоджено порядок розрахунків за поставлений товар: перша частина оплати за товар проводиться відповідно до орієнтовної ціни визначеної в п. 2.2. договору і перераховується у вигляді попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту укладення цього договору; друга частина оплати визначається після поставки товару на франко-елеватор покупця та укладення додаткової угоди №1 не пізніше 10.10.2014р.
Згідно п. 7.2. договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими особами обох сторін та діє до 30.10.2014р., однак в будь-якому раз до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору, 23.04.2014р. згідно платіжного доручення №22 від 23.04.2014р., перерахував відповідачу попередню оплату за соняшник у сумі 100000,00 грн., тобто свої зобов'язання по внесенню попередньої оплати виконав.
За даними позивача - відповідач поставку товару не здійснив, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Селянського (фермерського) господарства "Промінь", в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача: суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн. та пеню у розмірі 251720,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (пункт 1 та пункт 5 статті 692 Цивільного Кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, та було зазначено вище, позивач згідно платіжного доручення №22 від 23.04.2014р., перерахував відповідачеві передоплату за соняшник у сумі 100000,00 грн., тобто свої зобов'язання по внесенню попередньої оплати виконав.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного між позивачем та відповідачем 14.05.2015р., за період з 01.04.2014р. по 30.04.2015р. обліковується перерахування позивачем передоплати у розмірі 100000,00 грн.; про поставку товару відповідачем у вказаному акті не значиться.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази виконання умов договору з боку позивача щодо перерахування попередньої оплати, однак не містять доказів здійснення відповідачем поставки товару.
Щодо посилань відповідача на наявність сукупності непрямих доказів, що підтверджують повне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки позивачу соняшника, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в якості доказів здійснення поставки за договором директор СФГ "Промінь" вказує на те, що 30.09.2014р. позивач отримав від відповідача товар - соняшник фізичною вагою 21100 кг. Зважування вантажного автомобіля з насінням соняшника було здійснено на вагах СПДФО ОСОБА_5 Замовником зважування виступив гр-н ОСОБА_6, який є директором ТОВ "Будівельно-інвестиційний холдинг "Рост". На підтвердження вказаного, відповідач надав довідку, видану СПДФО ОСОБА_5 Також, відповідач стверджує, що позивач самостійно здійснив поставку товару на Личковський елеваторний комплекс №5 ТОВ "Креатив Постач", де був проведений його лабораторний аналіз. Після чого Личковський елеваторний комплекс №5 ТОВ "Креатив Постач" видало позивачу "Расчет зачетного веса по реєстру", копію якого позивач надав відповідачу на підтвердження отримання товару.
Також, відповідач зазначає, що 13.10.2014р. позивач отримав від відповідача товар - соняшник фізичною вагою 19880 кг. Зважування вантажного автомобіля з насінням соняшника було здійснено на вагах ФГ "Труд 2012". Замовником зважування виступив гр-н ОСОБА_6, який є директором ТОВ "Будівельно-інвестиційний холдинг "Рост". Зазначене підтверджується довідкою, наданою ФГ "Труд 2012". Надалі, позивач самостійно здійснив поставку товару на елеватор ТОВ "АЯКС", де був проведений його лабораторний аналіз. Після чого ТОВ "АЯКС" видало позивачу "Расчет зачетного веса по реєстру", копію якого позивач надав відповідачу на підтвердження отримання товару.
Досліджуючи вказані відповідачем довідки та "Расчет зачетного веса по реєстру" колегія суддів зазначає, що вказані документи ніяким чином не підтверджують отримання саме позивачем зваженого товару та не свідчать про виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором.
Крім того, згідно повідомлення ТОВ "АЯКС", наявного в матеріалах справи, 30.09.2014р. - згідно відомостей журналів зважування форма №28, машина №5704 соняшник на зберігання ТОВ "АЯКС" не завозила; 13.10.2014р. згідно відомостей журналів зважування форма №28, СФГ "Промінь" машиною №5706 було завезено 19880 кг соняшника на ім'я ПП "Агропром 2008".
Тобто, колегія суддів зазначає, що на обумовлений договором, в пункті 3.1. елеватор ТОВ "АЯКС" 30.09.2014р. поставка відповідачем соняшника взагалі не здійснювалась, а 13.10.2014р. була здійснена відповідачем однак не на ім'я позивача, що виключає можливість встановити та підтвердити отримання товару позивачем.
Також, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що 30.09.2014р. було змінено умову договору щодо поставки товару не на елеватор ТОВ "АЯКС", а здійснено поставку на Личковський елеваторний комплекс №5 ТОВ "Креатив Постач", не приймаються до уваги, оскільки сторони у справі є суб'єктами господарських відносин, а господарські відносини у відповідності до Господарського кодексу України повинні бути оформлені у письмовому вигляді, наприклад, в даному випадку, у вигляді викладення пунктів договору в іншій редакції, шляхом укладення додаткової угоди.
При цьому, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (статті 44 Господарського кодексу України ).
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, а також самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності підприємства. Підприємство самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших його дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності підприємства є його власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Отже, сторони при здійсненні своєї господарської діяльності, в тому числі у випадку здійснення усних домовленостей повинні допускати можливість настання несприятливих наслідків.
Крім того, згідно наданої товарно-транспортної накладної від 30.09.2014р. №460856 вантажовідправником є ТОВ "Схід енерго груп", а вантажоодержувачем ПрАТ "Креатив Постач", без посилання на укладений між сторонами договір, що, також, виключає можливість встановлення взаємозв'язку вказаної поставки із спірними правовідносинами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно умов договору №4П від 17.04.2014р. датою передачі товару вважається дата зарахування товару на особовий рахунок покупця на франко-елеваторі і видачі франко-елеватор підтвердних документів (складської квитанції). Вказані документи в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За правилами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
У відповідності до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення поставки товару, на виконання умов договору №4П від 17.04.2014р.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100000,00 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо їх задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 251720,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.
За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановл ено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із статтею 3 Закону України від 22.11.1996р. №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до п. 6.2. договору, за порушення строків поставки товару, вказаних у договорі (п.3.2), постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від загальної суми договору та пеню у розмірі 1% від загальної суми вартості не поставленого товару, за кожен день прострочення.
Перевіряючи періоди та суми, які нараховані позивачем, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано обраховував пеню в період 6-ти місячого строку, а саме з 16.10.2014р. по 16.04.2015р.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було взято до уваги суму боргу у розмірі 101500,00 грн., адже матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на користь позивача - 100000,00 грн., а отже і розрахунок суми пені повинен обраховуватись виходячи із сплаченої фактично суми позивачем на користь відповідача.
Таким чином, за результатами перерахунку розміру пені, з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 9.1.3", колегія суддів встановила, що сума пені за період прострочення з 16.10.2014р. по 16.04.2015р. на суму боргу у розмірі 100000,00 грн. складає - 183000,00 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем було надано клопотання в порядку пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України про зменшення пені, що підлягає стягненню на 90%.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.
За приписами частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р., наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Тобто, штрафні санкції є додатковим надходженням (прибутком) для ФОП ОСОБА_4, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем умов договору.
Колегія суддів зазначає, що сума пені є надмірно великою та майже в два рази перевищує суму боргу, яка підлягає поверненню позивачу. При цьому колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем додаткових витрат, спричинених порушення зобов'язання з боку відповідача, як і відсутні докази завдання відповідачем своїми діями збитків іншим учасникам господарських відносин.
Колегія суддів вважає, що засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання умов договору та належного здійснення своєї господарської діяльності, та в той час, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника буде зменшення розміру стягуваної пені не на 90%, як це просив здійснити відповідач, а на 50%. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 91500,00 грн. (50% від 183000,00 грн.).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду Харківської області від 12.04.2016р. у справі №922/3383/15 підлягає - зміні, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача про зміну рішення - частковому задоволенню. Разом з тим, в задоволенні апеляційної скарги відповідача про скасування рішення - слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п.1 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Промінь" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016р. у справі №922/3383/15 змінити в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Промінь" на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 пені у розмірі 92872,50 грн.
Викласти пункт 2 резолютивної частини рішенні в наступній редакції:
"2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Промінь" (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка, вул. Гагаріна,1, код ЄДРПОУ 22619390, р/р 260003013435 в ТВБВ №10020/0442 АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 (51220, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у відділенні ДФ АТ "Індекс-Банк" в м. Перещепине, МФО 300614, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., пеню у розмірі 91500,00 грн. судовий збір у розмірі 3829,52 грн.".
В решті рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016р. залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 13 червня 2016 року.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя П.В. Тихий