Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" червня 2016 р.Справа № 922/1434/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза"), м. Київ
до Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків
про стягнення 21257,55 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2,
Позивач - ДП "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза"), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації. У позові позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу по договору №21-1407-13 від 03.10.2013 року у розмірі 7287,20 грн. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 6904,24 грн. пені та 6458,20 грн. інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором.
Ухвалою суду від 10.05.2016 року було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 25.05.2016 року о 10:15 год.
Ухвалою суду від 25.05.2016 року розгляд справи був відкладений до 13.06.2016 року до 10:15 год.
У судовому засіданні 13.06.2016 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 13.06.2016 року представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в яких визнав позов частково в частині основного боргу та інфляційних нарахувань. Щодо стягнення пені заперечував, подав суду заяву про застосування позовної давності щодо пені. Надані заперечення та додані до них документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
03.10.2013 року між сторонами був укладений договір №21-1407-13 (надалі - Договір) на виконання експертизи проекту будівництва.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник (відповідач) доручає Виконавцю (позивач) провести експертизу кошторисної частини проекту будівництва. Назва проекту будівництва: “Будівництво поліклініки в м. Дергачі і коригування)”. Адреса об'єкту будівництва: Харківська область, м. Дергачі, вул. Садова, 12”.
Відповідно до п. 2.2. Договору, вартість експертизи вказаного проекту будівництва склала 7895,11 грн.
У встановлені умовами Договору строки позивачем були виконані роботи з виконання експертизи проекту будівництва та відповідачу був підготовлений експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації №21-1407-13 від 04.10.2013 року (а.с.16).
Факт прийому-передачі виконаних робіт за Договором підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі робіт від 04.10.2013 року (а.с.15).
Згідно з п. 2.4 Договору оплата робіт здійснюється замовником не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт у розмірі 100% вартості виконаних робіт.
На момент подання до суду даної позовної заяви відповідачем оплату за Договором не здійснено. Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 69 від 03.08.2015 року про сплату у добровільному порядку грошових коштів за виконані роботи, що підтверджується чеком про направлення поштового відправлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17-21).
Проте відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а навпаки визнав факт існування заборгованості. Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, а також визнання позову в частині основного боргу відповідачем, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг на суму 7895,11 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 6904,24 грн. пені, суд виходить з наступного.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами Договору, а саме п. 6.2, передбачено, що у разі порушення строків виконання своїх зобов'язань за Договором винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.
Розмір заявленої до стягнення пені складає 6904,24 грн.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення пені.
Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.1 , п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Частиною 1 ст. 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору сторонами позовна давність для вимог про стягнення пені не збільшувалась.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до положень частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідна заява подана представником другого відповідача у судовому засіданні 13.06.2016 року.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6904,24 грн. задоволенню не підлягають, у зв'язку зі спливом строку спеціальної позовної давності.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 6458,20 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми інфляційних втрат, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 6458,20 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації (61022, м. Харків, с. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 04014080) на користь Державного підприємства "Спеціалізована експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" в особі філії ДП "Укрдержбудекспертиза" (61052, м. Харків, вулю. ОСОБА_3, 1, код ЄДРПОУ 35691621, р/р 26001000130067 у філії АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618) - 7895,11 основного боргу, 6458,20 грн. інфляційних та 930, 44 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 13.06.2016 р.
Суддя ОСОБА_4