Постанова від 09.06.2016 по справі 910/29663/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. Справа№ 910/29663/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Рибалко С.М.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 у справі № 910/29663/15 (суддя І.В. Усатенко)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про стягнення 45991, 41 грн.-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ СК «Провідна» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а тому просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Чорна Л.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 колегією суддів у складі головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Чорна Л.В., Кропивна Л.В. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016, розгляд справи призначено на 24.02.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 24.02.2016, з огляду на перебування головуючого судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/29663/15.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою суду від 25.02.2016 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. та призначено до розгляду на 04.04.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 26.04.2016, у зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді Шевченко Е.О., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/29663/15.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 27.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. та призначено до розгляду на 09.06.2016.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, правомірним та законним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, правомірним та законним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В призначене судове засідання 09.06.2016 з'явився представник позивача та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням, наявним в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду скарги суду не подав.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановивши, що наявні матеріали справи є достатніми для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а неявка представник відповідача не перешкоджає розгляду справи, вирішив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідач, встановивши наступне:

28.03.2014 в м. Києві по бульвару Лепсе, 4 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW д.р.н. НОМЕР_2, належного ОСОБА_5 (водій ОСОБА_6) та транспортного засобу Audi, д.р.н. НОМЕР_1, що належить та був під керуванням ОСОБА_7

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.04.2014 у справі № 760/6704/14-п ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

21.11.2012 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник), був укладений договір страхування наземних транспортних засобів № 310554158.12 в редакції додаткової угоди № 1 від 19.11.2013, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, який належить страхувальнику на праві власності: транспортний засіб марки BMW, д.р.н. НОМЕР_2. До керування допущено ОСОБА_6

На виконання вимог договору страхування, страховик сплатив страхове відшкодування у розмірі 46491,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

03.09.2014 позивач направив на адресу відповідача листом № 3660 претензію, з вимогою виплати суми страхового відшкодування в розмірі 46491,41 грн., яка була залишена поза увагою відповідача.

Зважаючи на зазначене, позивач звернувся із позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги правом на відшкодування останнім в порядку регресу, коштів сплачених за відновлювальний ремонт автомобіля, пошкодження якого відбулася в результаті протиправних дій їх страхувальника.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що позивачем заявлено, а місцевим судом постановлено рішення про стягнення страхового відшкодування без урахування фізичного зносу транспортного засобу, що є порушенням норм матеріального права в галузі страхування.

Колегія суддів, вивчивши доводи апеляційної скарги, докази, надані представником позивача на підтвердження заявлених вимог, прийшла до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_7 станом на час ДТП 28.03.2014 була застрахована за полісом № АС/4921543, укладеним із ПАТ «Страхова компанія «Провідна».

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із актом виконаних робіт АВТ «Баварія», вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля BMW д.р.н. НОМЕР_2 склала 46491,41 грн.

Відповідно до страхового акту № 113720 від 12.05.2014 сума збитків склала - 44064 грн., а відповідно до страхового акту № 116326 від 07.07.2014 сума збитків склала - 46491,41 грн.

Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржуване рішення, позовні вимоги задовольнив повністю у розмірі 45991,41 грн. (з урахуванням франшизи- 500 грн.), обґрунтовуючи це нормами ЗУ «Про страхуванням», положеннями ЦК України, та виходячи з того, що позивачем відшкодовувалась сума страхового відшкодування відповідно до вказаних вище страхових актів та актів виконаних робіт.

В той же час, колегія суддів не погоджується із такою позицією місцевого суду, вважає, що в даному випадку судом не в повному обсязі досліджені всі наявні матеріали справи та не застосовано положення ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно із звітом № 152 про оцінку автомобіля BMW д.р.н. НОМЕР_2 склала 46491,41 грн., складеного 23.06.2014 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8, за розцінками сервісного центру ТОВ «АВТ Баварія», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових становить - 38180,43 грн., коефіцієнт фактичного зносу становить 0,3828.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Отже, зважаючи на те, що між відповідачем (ПАТ «Страхова компанія «Провідна») та винуватцем ДТП (ОСОБА_7) був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то до даного типу правовідносин варто застосовувати спеціальний нормативно-правовий акт Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому з відповідача повинна стягуватись сума страхового відшкодування з урахування коефіцієнту фактичного зносу.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014. №6-49цс14 та від 02.12.2015 №6-691цс15.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як передбачено полісом № АС 4921543, розмір франшизи становить 500 грн., у зв'язку з чим вартість відшкодування, яка повинна бути виплачена відповідачем становить 37680,43 грн. (38180,43 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу) - 500 грн. = 37680,43 грн.).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 103 ГПК України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія судів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 - частковому скасуванню.

Згідно із ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 у справі № 910/29663/15 - скасувати частково. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування у розмірі 37680,43 грн. та 997,89 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити»

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25, код ЄДРПОУ 23510137) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 242,11 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/29663/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко

Попередній документ
58302917
Наступний документ
58302919
Інформація про рішення:
№ рішення: 58302918
№ справи: 910/29663/15
Дата рішення: 09.06.2016
Дата публікації: 17.06.2016
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Київський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; страхування