04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" травня 2016 р. Справа№ 910/31571/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Суліма В.В.
Тарасенко К.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року. (повний текст якого складено 05.02.16р.) у справі № 910/31571/15 (суддя: Головатюк Л.Д.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства
Дніпровського району м. Києва
про стягнення 78 819,08 грн.
Публічного акціонерного товариства "Київенерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення 78 819,08 грн. , мотивуючи позовні вимоги тим, що свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2014 по 01.04.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі № 910/31571/15 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що в порушення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" , позивач безпідставно не надав згоду на розірвання договору на постачання теплової енергії з відповідачем, крім того з новим балансоутримувачем договір не укладав, проте, за період коли балансоутримувачем була інша особа виставив рахунки на оплату послуг відповідачеві. Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності обов'язку у відповідача сплатити заявлену до стягнення суму не подано.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось з апеляційного скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зміна балансоутримувача здійснена з порушенням; позивач надав згоду на припинення правовідносин за договором, укладеним з відповідачем, проте припинення договору не звільняє останнього від виконання зобов'язань; судом проігноровані докази споживання відповідачем послуг, що ним надаються.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає що рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційних вимог заперечували, просили залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 01.11.2001 між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1220041, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язався оплатити вартість спожитої теплової енергії в порядку і стоки передбачені цим договором.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 180 ГК України, ст. 628 цього Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
17.06.2013 Дніпровською РДА м. Києва прийнято розпорядження № 335 «Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, відповідно до якого житловий та нежитловий фонд, переданий до сфери управління Дніпровської РДА з 02.09.2013 переданий на праві господарського відання КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», в тому числі будівля по пр-ту Ватутіна,4а.
Відповідне розпорядження було опубліковано на офіційному веб-сайті Дніпровської РДА м. Києва та є чинним.
Листами № 47-3579 від 07.08.2014, № 47-4855 від 24.11.2014, № 47-831 від 25.02.2015 відповідач повідомив позивача про зміну балансоутримувача будинку.
Таким чином, посилання позивача на те, що заміна балансоутримувача відбулась з порушенням та з порушенням встановленого договором триденного строку повідомлення про заміну балансоутримувача не приймаються судом до уваги.
З моменту повідомлення позивача про заміну балансоутримувача будівлі, останній повинен був переукласти договір на постачання послуг, оскільки відповідач розірвав договори з кінцевими споживачами послуг на постачання теплової енергії, проте, листи балансоутримувача про підключення будівлі до опалення, постачальником послуг залишені без відповіді.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем виставлялись рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії відповідачу за заявлений період.
Відповідно до постанови N 278 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 N 1475/21787. ліцензійні умови встановлюють організаційні, технологічні, кваліфікаційні та спеціальні (особливі) вимоги провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії та є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять (мають намір провадити) діяльність з постачання теплової енергії.
Відповідно до Статуту, відповідач не здійснює діяльності пов'язаної з постачанням таких послуг, як теплова енергія та постачання гарячої води.
Судом встановлено, що саме позивач є постачальником послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання та, на переконання колегії суддів, саме позивач зобов'язаний укласти прямі договори з безпосередніми споживачами цих послуг. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою розірвати договір у зв'язку із зміною балансоутримувача та неможливістю здійснювати будь-які нарахування кінцевим споживачам. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, позивача було повідомлено про те, що відповідач розірвав з кінцевими споживачами договірні відносини.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим доводи скаржника про стягнення саме з відповідача заборгованості за надання послуг з постачання тепла у вигляді гарячої води.
З огляду на викладене вище, висновки місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" безпідставні та задоволенню не підлягають, є вірними, а тому судом правомірно відмовлено у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Частина 4 статті 49 ГПК України передбачає, що господарський суд, постановляючи рішення на користь сторони, відшкодовує їй судовий збір за рахунок іншої сторони. Це правило поширюється й на випадки, коли сторона, з якої належить стягнути судовий збір, звільнена від сплати судового збору до бюджету.
Частина 5 статті 49 ГПК України містить правило розподілу судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, послугами перекладача, адвоката та іншими витратами, пов'язаними з розглядом справи. Ці витрати розподіляються наступним чином і покладаються на: відповідача - в разі задоволення позову; позивача - в разі відмові в позові; обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в разі часткового задоволення позову.
Оскільки апеляційна скарга ПАТ «Київенерго» не підлягає задоволенню, судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 року у справі № 910/31571/15-без змін.
3. Матеріали справи № 910/31571/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді В.В. Сулім
К.В. Тарасенко