"09" червня 2016 р.Справа № 916/1149/16
за позовом Комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ";
до відповідача: ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2;
про стягнення 4273,46 грн.
Суддя Степанова Л.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: про стягнення 4273,46 грн.
Комунальне підприємство "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором №ГЗТ-192 від 30.04.2013р. про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою у сумі 4273,46грн. у тому числі 2240,00грн. основного боргу, 180,32грн. 3% річних, 1853,14грн. індексу інфляції.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач в засідання суду не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 04.05.2016р., та 24.05.2016р., направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві, Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.05.2016р. та які були повернуті до суду з позначкою про закінчення терміну зберігання.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:
30.04.2013р. між Комунальним підприємством "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" (позивач, Підприємство, КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ") та ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, Користувач, ФОП ОСОБА_2А.) було укладено договір №ГЗТ-192/13 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою (далі договір) відповідно до умов якого Підприємство здійснює заходи з благоустрою об'єктів, що утримують, а Користувач бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою згідно із затвердженим річним планом заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою (п.1.1. договору).
Відповідно до п.п.1.2.,1.3. договору форма пайової участі Користувача - грошова, розмір якої визначений згідно з рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №111 від 28.03.2013р. "Про встановлення розміру пайової участі для власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, що утримуються КП "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ"". Розрахунок розміру пайової участі додається до договору та є його невід'ємною частиною (Додаток №1).
Користувач зобов'язаний своєчасно вносити суму пайової участі, яка зазначена у Додатку №1 до договору в строки та порядку, встановлені в Розділі 4 договору, незалежно від результатів господарської діяльності об'єктів Користувача протягом всього періоду дії договору (пп.3.3.1. п.3.3. договору).
Відповідно до п.4.1. строк оплати - до 5 числа поточного місяця, в якому здійснюється підприємницька діяльність. Оплата суми пайової участі здійснюється Користувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підприємства або шляхом внесення коштів до каси.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України (п.5.1. договору).
Згідно п.7.1. договору договір вступає в дію з 01.05.2013р. та діє до 31.12.2013р.
30.04.2013р. між сторонами був підписаний додаток №1 до договору "Розрахунок суми пайової участі" та Додаток №2 "Схема розміщення об'єкту".
Як зазначає позивач він здійснює утримання Старобазарного скверу згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №102 від 14.02.2008р. "Про утримання зелених насаджень у місті Одесі". В зазначеному сквері відповідач відповідно до умов договору здійснював свою господарську діяльність на площі 4кв.м.
Позивач зазначає, що станом на 25.04.2016р. заборгованість відповідача за договором складає 2240,00грн. за період з 05.05.2013р. по 31.12.2013р.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасного внесення коштів за договором, позивач нарахував відповідачу 180,32грн. 3% річних та 1853,14грн. індексу інфляції.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 2240,00грн. основного боргу, 180,32грн. 3% річних, 1853,14грн. індексу інфляції.
Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.2.ч.1., п.5.ч.2 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад ті їх виконавчих органів належить затвердження правил благоустрою території населених пунктів, здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утримання територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів.
Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики та інше.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.
З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №ГЗТ-192/13 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою відповідно до умов якого позивач здійснює заходи з благоустрою об'єктів, що утримують, а відповідач бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою згідно із затвердженим річним планом заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору сума оплати за пайову участь відповідача у період з 01.05.2013р. по 31.12.2013р. складає 280,00грн. на місяць.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.4.1. строк оплати - до 5 числа поточного місяця, в якому здійснюється підприємницька діяльність.
Судом встановлено, що відповідач за період з 05.05.2013р. по 31.12.2013р. не здійснював щомісячних оплат за договором про пайову участь у сумі 280,00грн. на місяць, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2240,00грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 180,32грн. 3% річних, 1853,14грн. індексу інфляції за період з 05.05.2013р. по 25.04.2016р. слід зазначити наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача вважає таким, що зроблений згідно вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 180,32грн. 3% річних, 1853,14грн. індексу інфляції за період з 05.05.2013р. по 25.04.2016р. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів належного виконання договору №ГЗТ-192/13 про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою від 30.04.2013р.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором №ГЗТ-192 від 30.04.2013р. про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою у сумі 4273,46грн. у тому числі 2240,00грн. основного боргу, 180,32грн. 3% річних, 1853,14грн. індексу інфляції, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості у сумі 4273,46грн. - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (65011, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" (65070, м. Одеса, вул. Варненська, 27-а, код ЄДРПОУ 31185820) 2240/дві тисячі двісті сорок/грн. 00грн. основного боргу, 180/сто вісімдесят/грн. 32коп. 3% річних, 1853/одна тисяча вісімсот п'ятдесят три/грн. 14коп. індексу інфляції, 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 14 червня 2016 р.
Суддя Л.В. Степанова