"09" червня 2016 р.Справа № 916/753/16
за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”
до відповідача ОСОБА_1 підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго”
про стягнення 1 066 669,54 грн.
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 14-90 від 18.04.2014р.; ОСОБА_3 за довіреністю №24-93 від 18.04.2014р.; ОСОБА_4 за довіреністю № 14-137 від 13.05.2014р.
Від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю № 178 від 01.02.2016р.; ОСОБА_6 за довіреністю № 187 від 03.02.2016р.
У судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю № 14-137 від 13.05.2014р.
Від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю № 178 від 01.02.2016р.
СУТЬ СПОРУ: 30.03.2016р. за вх. № 808/16 Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (далі - НАК) звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго”(далі - КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго”), в якій просить суд стягнути з останнього 1 066 669,54 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013р. №1894/14-ТЕ-23, з яких 0,01 грн. - основний борг, 646 248,82 грн. - інфляційні втрати, 62 580,46 грн. - 3% річних, 357 840,25 грн. - пеня за період з січня по березень 2014р., з жовтня по грудень 2014р.
Відповідно до Протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.03.2016р. справу № 916/753/16 розподілено до розгляду судді Власовій С.Г.
Ухвалою суду від 01.04.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
19.04.2016р. за вх. № 2-2144/16 Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго” звернулося до господарського суду Одеської області з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.
Ухвалою суду від 20.04.2016р. клопотання Відповідача задоволено та Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області доручено забезпечити проведення відеоконференції під час судового засідання у справі № 916/753/16, яке призначено на „26” квітня 2016р. о 11:00, для участі представника Відповідача.
21.04.2016р. за вх. № 10261/16 господарський суд Одеської області одержав відзив на позовну заяву, згідно з яким Відповідач просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позову. Відповідач зауважує, що вина КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго” у невиконанні зобов'язання за Договором відсутня. Водночас позивачем невірно розраховано пеню, 3% річних та індексу інфляції. Крім того, Відповідач відзначає, що між сторонами досягнуто згоди щодо способу проведення розрахунків за спожитий природний газ в сумі 4 222 655,80 грн. за рахунок коштів державного бюджету, а не коштів Відповідача та не у примусовому порядку та ін.
Тією ж датою, за вх. № 10269/16 Відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням, у якому просить суд у випадку задоволення позову зменшити розмір нарахованої Позивачем пені до 1,00 грн. та звільнити КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго” від сплати судового збору. Відповідач зазначає про відсутність його вини у неналежному виконанні зобов'язання, оскільки основною причиною утворення заборгованості за спожитий природний газ є економічна необґрунтованість встановлених тарифів на теплову енергію, а також відсутність своєчасних субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Крім того, споживачі теплової енергії мають дебіторську заборгованість перед Відповідачем.
Ухвалою суду від 26.04.2016р. Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області доручено забезпечити проведення відеоконференції під час судового засідання у справі № 916/753/16, яке призначено на „12” травня 2016р. о 10:00, для участі представника Відповідача.
26.05.2016р. за вх. № 13221/16 господарський суд Одеської області одержав пояснення Відповідача по справі.
Ухвалою суду від 30.05.2016р. строк вирішення спору по справі продовжено на 15 днів до 14.06.2016р. у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання представника позивача.
Позивач позовні вимоги підтримує з підстав, які викладені у позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача 1 066 669,54 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013р. №1894/14-ТЕ-23, з яких 0,01 грн. - основний борг, 646 248,82 грн. - інфляційні втрати, 62 580,46 грн. - 3% річних, 357 840,25 грн. - пеня за період з січня по березень 2014р., з жовтня по грудень 2014р.
Відповідач заперечує проти позову з підстав, які викладені у відзиві, поясненнях, клопотанні та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову .
У судовому засіданні від 09.06.2016р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
18.12.2013р. між НАК (надалі - Продавець) та КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго” (надалі - Покупець)укладено договір купівлі-продажу природного газу №1894/14-ТЕ-23, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (п. 1.1. Договору).
Газ, що продається за договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками ті їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1 вищевказаного договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 3450 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):
місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсяг
січень2000квітень350липень0жовтень 500
лютий1950травень0серпень0листопад1400
березень1350червень0вересень0грудень1900
І кв.5300ІІ кв.350ІІІ кв.0ІVкв.3800
(п. 2.1. Договору).
Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору, обсяги газу, що планується передати можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.
Відповідно до умов п. 3.1 договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
За умовами п.3.4 Договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобов'язався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 5.1. Договору ціна на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.
У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 118,974 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, за врегульованим тарифом без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1118,974 гр., крім того ПДВ за ставкою 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ -1 309,20 грн.
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), в т.ч. щодо стягнення основного боргу, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років (п. 9.3. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).
Крім того, між сторонами підписано ряд Додаткових угод зі змінами, які вносилися у п. 5.2 Договору щодо ціни за 1000 куб. м газу, тарифів транспортування та ін. (а/с 16-18, том 1).
НАК свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, передало Відповідачу природний газ в обсязі 6 792,556 тис. куб. м на загальну суму 8 892 814,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень - березень 2014р., жовтень - грудень 2014р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а/с 19-30, том 1).
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений природний газ розраховувався частково в сумі 8 892 814,30 грн. та з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим станом на день подачі позову основна заборгованість перед позивачем складає 0,01 грн.
Приймаючи до уваги прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором Позивач нарахував Відповідачу пеню в сумі 357 840,25 грн., інфляційні в сумі 646 248,82 грн. та 3% річних в сумі 62 580,46 грн.
Враховуючи викладене НАК звернувся до господарського суду Одеської області з позовом з метою захисту своїх прав та інтересів.
Крім того, у матеріалах справи наявний Договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") №817/30, який укладено 15.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (сторона-1), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (сторона-3), КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго” (сторона-4) та Національною акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. N 30 (п. 1 Договору).
Відповідно до пунктів 2-9 Договору сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведені взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні-1 в сумі 2 940 791,14 грн. на підставі рішення Мінфіну.
Сторона-1 перераховує на рахунок сторони-2 кошти в сумі 2 940 791,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.
Сторона-2 перераховує на рахунок сторони-3 кошти в сумі 2 940 791,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.
Сторона-3 перераховує на рахунок сторони-4 кошти в сумі 2 940 791,14 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.
Сторона-4 перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 2 940 791,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 490 131,86 грн., для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23.
Пунктом 8 Договору передбачено, що сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.
За змістом підпунктів 2 пунктів 10 Договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до п. 15 Договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмета договору.
На виконання умов даного договору від 15.10.2014р. Позивачу перераховано 2 940 791,14 грн. для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23, що підтверджується Платіжним дорученням №28 від 16.10.2014р.
Також, у матеріалах справи наявний аналогічний Договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") №1140/30, який укладено 10.12.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (сторона-1), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (сторона-3), КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго” (сторона-4) та Національною акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання), згідно з умовами якого Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні-1 в сумі 1 285 000,00 грн. на підставі рішення Мінфіну.
Сторона-1 перераховує на рахунок сторони-2 кошти в сумі 1 285 000,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.
Сторона-2 перераховує на рахунок сторони-3 кошти в сумі 1 285 000,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.
Сторона-3 перераховує на рахунок сторони-4 кошти в сумі 1 285 000,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.
Сторона-4 перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі: 1 281 864,66 грн., у т.ч. ПДВ 213 644,11 грн. для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23 за 2014 рік; в сумі 3 135, 34 грн. з ПДВ в сумі 522,56 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором від 18.12.2013р. № 1895/14-БО-23 за 2014рік.
За змістом підпунктів 2 пунктів 10 Договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до п. 15 Договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмета договору.
На виконання умов договору від 10.12.2014р. Позивачу перераховано 1 281 864,66 грн. для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23, що підтверджується Платіжним дорученням №28 від 16.10.2014р.
Відповідач зауважує, що між сторонами було досягнуто згоди щодо способу проведення остаточних розрахунків за спожитий природний газ за рахунок коштів державного бюджету шляхом укладання Договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України “Про державний бюджет України на 2014 рік”) від 15.10.2014р. та від 10.12.2014р., а відтак, відбулась зміна Договору купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23 в частині порядку та строків розрахунку за природний газ, що, на думку відповідача, виключає можливість застосування заходів відповідальності з боку позивача за несвоєчасний розрахунок. Крім того, згідно з умовами договорів про організацію взаєморозрахунків після проведення взаєморозрахунку у сторін відсутні претензії один до одного.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2014р. між НАК та КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго” укладено договір купівлі-продажу природного газу №1894/14-ТЕ-23, згідно з яким позивач передав у власність Відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Відповідач прийняв цей природний газ та зобов'язався оплатити на умовах договору.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передав Відповідачу природний газ в обсязі 6 792,556 тис. куб. м на загальну суму 8 892 814,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень - березень 2014р., жовтень - грудень, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
В свою чергу відповідачем умови Договору виконані неналежним чином щодо вчасної оплати за природний газ, оплата за прийнятий природний газ здійснена ним частково в сумі 8 892 814,30 грн. та з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим станом на день подачі позову основна заборгованість перед позивачем складає 0,01 грн.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
У пункті 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23 встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Приймаючи до уваги прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором Позивач нарахував Відповідачу пеню в сумі 357 840,25 грн., інфляційні в сумі 646 248,82 грн. та 3% річних в сумі 62 580,46 грн.
Разом з тим господарським судом встановлено, що 15.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (сторона-1), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (сторона-3), КП „ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго” (сторона-4) та Національною акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") №817/30, у відповідності до якого Позивачу перераховані кошти в сумі 2 940 791,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 490 131,86 грн., для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23, що підтверджується Платіжним дорученням №28 від 16.10.2014р. А також, відповідно до п. 15 Договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмета договору.
Також, 10.12.2014р. між тими ж сторонами укладено аналогічний Договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") №1140/30, згідно х яким позивачу перераховано 1 281 864,66 грн. для погашення заборгованості згідно з договором від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23, що підтверджується Платіжним дорученням №28 від 16.10.2014р.
Отже, на момент звернення ПАТ НАК "Нафтогаз України" до господарського суду із зазначеним позовом сторони вирішили питання щодо наявної заборгованості перед Позивачем за 2014 рік шляхом взаєморозрахунків, що свідчить про відсутність заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23.
В силу вимог ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Водночас судом встановлено, що Договорами про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") №817/30 від 15.10.2014р. та № 1140/30 від 10.12.2014р. змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013р. № 1894/14-ТЕ-23.
Так, за змістом підпунктів 2 пунктів 10 аналогічних Договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. В п. 15 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Отже, розрахунок за наданий природний газ відбувся у порядку та строки, які передбачені Договорами про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), вказані Договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобовязань і підстав для інших грошових вимог, а тому нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат є необґрунтованим та не відповідає обставинам даної справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.06.2016 року.
Суддя С.Г. Власова