09 червня 2016 року Справа № 915/330/16
За позовом: Першого заступника військового прокурора
Південного регіону України
65012, м. Одеса, вул. Пироговська,11
в інтересах держави в особі
позивача:
Міністерства оборони України
03113, м.Київ, Проспект Перемоги, 55/2
відповідач: Державне підприємство
«Суднобудівний завод ім. 61 Комунара»
54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38.
про: стягнення заборгованості в сумі 2456004,48 грн.
Суддя О.Г. Смородінова
Від прокуратури: Бескровний М.О. - прокурор по справі.
Від позивача: Саламатін О.В., за довіреністю.
Від відповідача: Євтєєва Т.В., за довіреністю.
28.03.2016 року перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду з позовною заявою стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 2120823,26 грн., пеню в сумі 47723,80 грн., штраф в сумі 67589,06 грн., та штрафну санкцію за ненадання звітних документів у розмірі 219868,36 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 294/15/154 від 31.07.2015 року «про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти» щодо надання послуг з ремонтування та технічного обслуговування суден і човнів; акту прийому катера в ремонт від 18.08.2015 року № 136; акту приймання наданих послуг (першого етапу) від 16.10.2015 року за № 1; платіжного доручення від 26.10.2015 року № 294/262 на 206551,40 грн.; акту приймання наданих послуг (другого етапу) від 18.12.2015 року за № 2; платіжного доручення від 17.12.2015 року № 342/8/234; претензій: від 09.12.2015 року № 342/12234, від 29.12.2005 року № 342/12853, від 11.01.2016 року №342/12/4 щодо відшкодування штрафних санкцій за порушення строків проведення ремонту та ненадання звітних документів у визначені договором терміни; норм ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що, по-перше, термін прострочення відповідачем надання послуг передбачених: I етапом робіт - складає 52 дні (24.08.2015 року по 15.10.2015 року), II етапом робіт - 48 днів (01.11.2015 року по 17.12.2015 року); по-друге, послуги передбачені III та IV етапом робіт відповідачем взагалі не надані; документи, що підтверджують використання отриманих коштів замовнику не передані, нереалізовані грошові кошти попередньої оплати на рахунок позивача не перераховано.
Представник позивача (Міністерство оборони України) позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач у відзиві (за вх. № 10575/16 від 08.06.2016 року) проти позову заперечує та зазначає, що нарахування штрафу по кожному етапу прострочки окремо не відповідає положенням п.7.2 договору від 31.07.2015 року, так як штраф у розмірі 7 % є додатковою штрафною санкцією і носить фіксований характер. Відповідач також інформує, що позивачем не було пред'явлено вимог стосовно відмови від подальшого надання обумовлених послуг і повернення вищезазначеного судна, при цьому останній вимагає повного повернення невикористаної частини попередньої оплати, що фактично призведе до виникнення у відповідача обов'язку водночас і повернути грошові кошти і безоплатно виконати ремонтні роботи.
Також, відповідач просить суд враховуючи складний фінансовий стан підприємства зменшити розмір штрафних санкцій.
09.06.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши прокурора та представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -
встановив:
31 липня 2015 року між Міністерством оборони України (надалі - замовник) та Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (надалі - виконавець) було укладено договір «про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти» №294/15/154, згідно з предметом якого виконавець зобов'язався у 2015 році надати послуги, зазначені у Відомості ремонтних робіт на 2015 рік, корпусна частина, (далі - Ремонтна відомість), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування послуг: ремонтування та технічне обслуговування суден і човнів (33.15.1) (доковий ремонт з окремими роботами десантного катера «Сватове» (далі - катер).
За умовами договору: виконавець здійснює надання послуг за цим договором, після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі послуг, у відповідності до Ремонтної відомості (додаток № 1) та підписання акту щодо приймання катера виконавцем до ремонту (на виконання вимог пунктів 232, 255 «Положення про корабельну службу у ВМС ЗС України», затвердженого наказом МОУ № 415 від 25.11.2003 року (далі - Положення) (п. 1.4 договору); виконавець сповіщенням встановленої форми ГОСТ В 15.307-77 (додаток 4, форма 1) повідомляє ВП МОУ про готовність надання послуг до приймання. На прийняті послуги ВП МОУ видає посвідчення встановленої форми, яким підтверджується їх відповідність (п. 2.7 договору); ціна договору (на момент укладення договору), становить 2977225,56 грн., у тому числі податок на додану вартість 496204,26 грн. (п.3.1 договору).
Розділом IV сторони визначили порядок здійснення оплати.
Згідно з умовами розділу V розділу «термін надання послуг» сторони дійшли згоди про таке: термін надання послуг: з урахуванням Специфікації надання послуг (додаток 3) до 30.09.2015 року, 45 календарних днів з моменту відправлення замовником письмового повідомлення виконавцю про готовність до виконання умов договору, передбаченого п. 1.4 договору та підписання акту приймання катера виконавцем до ремонту. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою замовника (п.5.1 договору); після надання послуг оформлюється Акт приймання наданих послуг (додаток 5), що затверджується виконавцем та замовником. Замовник затверджує Акт приймання наданих послуг (додаток 5) при наявності Протоколу погодження договірної (фактичної) ціни (додаток 4) та Висновку ВП МОУ щодо ціни послуг згідно з Специфікацією надання послуг (додаток3) та після отримання посвідчень ВП МОУ згідно з п. 2.7 договору, яким підтверджується відповідність наданих послуг вимогам зазначеним у договорі (щодо якості та кількості наданих послуг) (п. 5.4 договору); датою виконання послуг виконавцем за даним договором є дата затвердженого Акту приймання наданих послуг (додаток 5) замовником, якщо інше не буде узгоджено сторонами (п. 5.5 договору).
За умовами пунктів 6.3.2 та 6.3.3 договору виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього договору; протягом 3 діб після закінчення надання послуг, надавати замовнику акт приймання наданих послуг і звітну калькуляцію разом з копіями первинних бухгалтерських документів, що обґрунтовують фактичні витрати виконавця за даним договором.
Пунктом 10.2 договору сторони дійшли згоди, що договір діє до 31 грудня 2015 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Предметом даного спору виступили майнові вимоги прокуратури відносно відповідача про стягнення з останнього коштів за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань по виконанню послуг.
Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про надання послуг.
Дослідивши надані учасниками процесу докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.
Так, за приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами ч.1 ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов п. 1.4 договору № 294/15/154 позивач, в особі ТВО начальника Управління організації та супроводження ремонту озброєння та військової техніки, 10.08.2015 року направив відповідачу повідомлення № 294/5666 про готовність до виконання умов договору.
Як наслідок, 18.08.2015 року між відповідачем та Командиром в/ч НОМЕР_1 був підписаний акт № 136 «прийому катера в ремонт».
Отже, фактично умови п.1.4 договору сторонами були виконані.
За умовами договору термін надання послуг складає 45 календарних днів (до 30.09.2015 року) з моменту відправлення замовником вищевказаного письмового повідомлення та підписання вищенаведеного акту.
Разом з тим, 30.09.2015 року сторони уклали до договору №294/15/154 додаткову угоду № 1 в пункті 1 якої дійшли згоди: п. 5.1 договору викласти в редакції: «Термін надання послуг: з урахуванням Специфікації надання послуг (додаток 3) до 30.11.2015 року. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою замовника».
В подальшому сторони, шляхом укладання 30.11.2015 року до договору додаткової угоди № 4, в черговий раз змінили термін надання послуг на дату « 20.12.2015 року».
Остання додаткова угода № 5 до договору №294/15/154 була укладена між сторонами 25.12.2015 року, за змістом пункту 1 якої, ціна договору становить 2700158,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 450026,36 грн.
Матеріали справи містять до кожної додаткової угоди Специфікації надання послуг. В судовому засіданні як прокурор так і позивач запевнили суд, що позовні вимоги ґрунтуються на умовах саме останньої Специфікації (додатку № 3 до договору №294/15/154 від 31.07.2015 року), підписаної замовником та виконавцем 25.12.2015 року.
Як вбачається з наданих суду доказів:
1. Між сторонами був затверджений та підписаний акт приймання наданих послуг (першого етапу) № 1 від 16.10.2015 року на загальну вартість 206551,40 грн.; рахунок-фактура № 61/61-0000463 від 16.10.2015 року на суму 206551,40 грн., оформлений відповідачем, був повністю оплачений позивачем згідно платіжного доручення № 294/262 від 26.10.2015 року.
2. Між сторонами був затверджений та підписаний Акт приймання наданих послуг (другого етапу) № 2 від 18.12.2015 року на загальну суму 372783,48 грн.; рахунок-фактура № 61/61-0000613 від 17.12.2015 року на суму 2770674,16 грн., (з урахуванням умов додаткової угоди № 5 від 25.12.2015 року) був оформлений відповідачем та оплачений позивачем згідно платіжного доручення № 342/8/234 від 17.12.2015 року лише на суму 2493606,74 грн.
В подальшому, позивач оформлював претензії від 29.12.2015 року за № 342/12853, від 09.12.2015 року за № 342/12234 та від 11.01.2016 року за № 342/12/4 до відповідача, в яких пропонував надати звітні документи, що підтверджують факт надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника; додатково сплатити в добровільному порядку штрафні санкції за порушення терміну неповернення попередньої оплати (її частину) або ненадання в зазначений період звітних документів, що підтверджують факт надання послуг у сумі 21731,18 грн.; вказані суми сплатити на розрахунковий рахунок № 31251207418611 у Державній казначейській службі України в м. Києві, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034022.
З наведених обставин вбачається, що відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 579334,88 грн. лише за I -м та II- м етапом: I етап на загальну вартість - 206551,40 грн., надані послуги 16.10.2015 року (за договором строк - по 23.08.2015 року (5 календарних днів після 18.08.2015 року)), II етап на загальну вартість 372783,48 грн., надано послуги 18.12.2015 року (за договором строк - по 31.10.2015 року (45 календарних днів після 16.10.2015 року)).
Позивач же сплатив відповідачу грошові кошти на загальну суму 2700158,14 грн. (за I етапом - 206551,40 грн., за II етапом - 2493606,74 грн.).
Таким чином, залишок грошових коштів за якими відповідачем позивачу не було надано послуг складає в розмірі 2120823,26 грн. (2700158,14 - 579334,88).
Крім цього, як стверджує прокурор, позивач та не спростовано відповідачем, останній взагалі не надав послуги по III та IV етапам, а грошові кошти в сумі 2120823,26 грн. станом на час звернення з позовом до суду так і не повернув.
Відповідно до приписів ст. ст. 526, 625, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння змінайого умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне та повне виконання взятих на себе зобов'язань по договору № 294/15/154 від 31.07.2015 року, який фактично вже припинив свою дію.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, враховуючи предмет спору, умови п. 10.2 договору та вищенаведені обставини, право вимоги позивача до відповідача щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 2120823,26 грн., в даних спірних відносинах є цілком законним та обґрунтованим.
Звертаючись до суду з позовом військовий прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просить стягнути з відповідача пеню - 47723,80 грн., штраф - 67589,06 грн., та штрафну санкцію за ненадання звітних документів - 219868,36 грн. у відповідності до умов пункту 7.2 договору та додатку № 4 до договору.
Так, відповідно до умов п. 7.2 договору сторони передбачили види порушень та санкцій за них: за порушення умов зобов'язання щодо якості наданих послуг з виконавця стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних послуг; за порушення строків в п. 5.1 з виконавця стягується пеня в розмірі 0,2% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості; за відмову від виконання зобов'язань щодо надання послуг з виконавця стягується штраф у розмірі 7 % від вартості ненаданих послуг.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Разом з тим суд, перевірив нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені, і дійшов висновку, що останнім невірно встановлений розмір пені, який за перерахунком суду складає:
- пеня за період з 24.08.2015 року по 15.10.2015 року (52 дні) - 17901,12 грн. = (172126,17 * 0,2% * 52)
- пеня за період з 01.11.2015 року по 17.12.2015 року (46 днів) - 28580,07 грн. = (310652,90 * 0,2% * 46)
Разом 17901,12 грн. +28580,07 грн. = 46481,19 грн.
Враховуючи наведене, стягненню підлягає пеня за період з 24.08.2015 року по 17.12.2015 року в розмірі 46481,19 грн.
Щодо стягнення з відповідача 7% штрафу, то судом також при перевірці розрахунку встановлено його невідповідність вимогам закону. Так, виходячи з умов договору, укладеного між сторонами, стягненню підлягає наступна сума:
- 7% за період з 24.08.2015 року по 15.10.2015 року (52 дні) - (172126,17 * 7% = 12048,83 грн.)
- 7% за період з 01.11.2015 року по 17.12.2015 року (46 днів) - (310652,90 * 7% = 21745,70 грн.)
Всього 7% штрафу складає: 12048,83 грн. + 21745,70 грн. = 33794,53 грн.
Водночас, суд перевіривши та проаналізувавши розрахунок штрафної санкції в розмірі 219868,36 грн. за ненадання звітних документів за період з 21.12.2015 року по 15.03.2016 року, дійшов висновку про його правильність та відповідність матеріалам справи.
Отже, стягненню з відповідача повинна підлягати сума попередньої оплати -2120823,26 грн., пеня - 46481,19 грн., штраф - 33794,53 грн., штрафна санкція за ненадання звітних документів - 219868,36 грн.
Разом з тим, як у відзиві за вх. № 10575/16 від 08.06.2016 року так і усно в судовому засіданні відповідач просить врахувати складний фінансовий стан підприємства та зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на наступні докази: витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.11.2015 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 24.11.2015 року, відповідно до яких все рухоме та нерухоме майно підприємства знаходиться під арештом.
В судовому засіданні як прокурор так і представник позивача жодних заперечень не висловили щодо зменшення розміру неустойки, залишили це питання на розсуд суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені висновки по справі, процесуальні норми та враховуючи: інтереси обох сторін правочину; те, що майже все рухоме та нерухоме майно відповідача знаходиться під арештом, суд вважає доцільним та можливим зменшити до стягнення по даній справі:
- розмір пені на 50% та встановити її розмір в сумі 23240,59 грн. (46481,19 грн./2);
- розмір штрафу на 50% та встановити його розмір в сумі 16897,26 грн. (33794,53 грн./2);
- розмір штрафної санкції за ненадання звітних документів по даній справі на 70% та встановити її розмір в сумі 65960,51 грн. (219868,36 грн. - (219868,36 грн. *70%)).
Отже, за вищенаведених обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ж до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням того, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Крім того, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме з його вини позивач був змушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Водночас, в частині розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено, судовий збір підлягає покладенню на позивача, оскільки згідно з приписами ч.1ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконання договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з урахуванням висновків суду, судовий збір розраховано судом наступним чином.
Загальна сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання даного позову складає 36840,07 грн. Позовні вимоги судом задоволено частково, стягнуто з відповідача 2420967,34 грн.
Отже, сплаті з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 36314,51 грн. (2420967,34 грн. *1,5 %).
Таким чином, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240) на користь Міністерства оборони України (03113, м.Київ, Проспект Перемоги, 55/2, код ЄДРПОУ 00034022) - суму попередньої оплати 2120823,26 грн., пені 23240,59 грн., штрафу 16897,26 грн., штрафну санкцію за ненадання звітних документів 65960,51 грн. та 36314,51 грн. - судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 14 червня 2016 року.
Суддя О.Г.Смородінова