09 червня 2016 року Справа № 915/50/15
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі Косінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву
кредитора: Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909; адреса для листування: Миколаївська обласна дирекція ПАТ “ОСОБА_1 Аваль”, 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19 А)
до банкрута: Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВИЧ” (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, 6, ідентифікаційний код 33730066),
ліквідатор: ОСОБА_2 (54034, м. Миколаїв, а/с 44),
про визнання кредиторських вимог у сумі 20 749 464,52 грн.,
за участю представників учасників процесу:
від кредитора: ОСОБА_3 - довіреність № 11/14 від 11.01.2014,
ліквідатор банкрута: ОСОБА_2,
16.01.2015 до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “СЛАВИЧ” надійшла заява б/н від 15.01.2015 про порушення справи про його банкрутство в порядку ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 зазначену заяву прийнято та призначено до розгляду в підготовчому засіданні суду на 27.01.2015.
Ухвалою підготовчого засідання суду від 27.01.2015 порушено провадження у справі за заявою боржника - ТОВ “СЛАВИЧ” про визнання його банкрутом за положеннями ст. 95 Закону про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено справу до розгляду в засіданні суду для прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на 10.02.2015.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 ТОВ “СЛАВИЧ” було визнано банкрутом у порядку ст. 95 Закону про банкрутство, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2С.), який виконував обов'язки ліквідатора у досудовій процедурі ліквідації.
Відповідно до вимог Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 16, повідомлення про визнання ТОВ “СЛАВИЧ” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 10.02.2015 за № 14464.
06.03.2015 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства (ПАТ) “ОСОБА_1 Аваль” за вих. № 140-7-0-00-1447 від 25.02.2015 про визнання кредиторських вимог до банкрута в сумі 20 749 464,52 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2015 вказану заяву кредитора прийнято та призначено до розгляду на 24.03.2015; зобов'язано кредитора надати суду: довідку з органу Державного казначейства України про зарахування судового збору в розмірі 1 218,00 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 390550 від 04.03.2015 р., до Державного бюджету України; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно кредитора станом на дату подання заяви до суду (довідка, витяг тощо); докази наявності повноважень у ОСОБА_3 на засвідчення копій документів, доданих до заяви про визнання кредиторських вимог; розрахунки заборгованості по кредитним договорам станом на 27.01.2015 (дата винесення господарським судом Миколаївської області ухвали про порушення провадження у справі № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ” та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів); зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду письмовий відзив по суті заяви та докази, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору про результати розгляду грошових вимог; явку кредитора та ліквідатора банкрута визнано обов'язковою.
23.03.2015 до суду від ліквідатора банкрута надійшов відзив за вих. № С-16/2015 від 20.03.2016 на заявлені вимоги ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” разом із відповідними розрахунками заборгованості банкрута перед кредитором за відсотками та пенею (а. с. 131-156 кредиторських вимог).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2016 у зв'язку, крім іншого, з нез'явленням у судове засідання представника кредитора та неподання ним витребуваних доказів, розгляд справи з приводу затвердження реєстру вимог кредиторів та заяв кредиторів про визнання грошових вимог до банкрута було відкладено на 27.04.2015; явку, зокрема, ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” та ліквідатора банкрута визнано обов'язковою.
09.04.2015 кредитором за супровідним листом б/н від 01.04.2015 було подано до суду частково витребувані докази (а. с. 157-161 кредиторських вимог).
27.04.2015 у судове засідання з'явився представник кредитора - ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” ОСОБА_3 Однак кредитором вимог ухвали суду від 11.03.2015 не виконано, розрахунків заборгованості по кредитним договорам станом на 27.01.2015 (дата винесення господарським судом Миколаївської області ухвали про порушення провадження у справі № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ” та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) надано не було.
ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” перед засіданням 27.04.2015 було подано до суду пояснення б/н від 27.04.2015 на відзив ліквідатора, у яких кредитор також просив суд відкласти розгляд грошових вимог кредитора та реєстру вимог кредиторів (а. с. 162-182 кредиторських вимог).
Ліквідатор банкрута у судовому засіданні 27.04.2015 також усно клопотав про відкладення розгляду заяви ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” за вих. № 140-7-0-00-1447 від 25.02.2015 про визнання кредиторських вимог до банкрута в сумі 20 749 464,52 грн. у зв'язку з необхідністю ознайомлення з поданими поясненнями банку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2015 розгляд справи з приводу затвердження реєстру вимог кредиторів та заяви, зокрема, ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” про визнання грошових вимог до банкрута, було відкладено на 26.05.2015 року; явку, зокрема, ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” та ліквідатора банкрута визнано обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги кредитора - ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” на постанову господарського суду від 10.02.2015 у даній справі, провадження у справі № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ” було зупинено до закінчення перегляду вищими судовими інстанціями постанови Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 у даній справі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 апеляційну скаргу задоволено частково, пункт 3 резолютивної частини постанови Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 [3. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВИЧ” (ідентифікаційний код 33730066) призначити гр. ОСОБА_2, який виконував обов'язки ліквідатора у досудовій процедурі ліквідації] скасовано, в іншій частині постанову Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2015 провадження у справі № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ” було поновлено; приписано вважати строк ліквідаційної процедури ТОВ “СЛАВИЧ” таким, що закінчується 10.08.2016; розгляд справи призначено на 08.12.2015.
30.11.2015 на адресу Господарського суду Миколаївської області від Одеського апеляційного господарського суду надійшов запит щодо надіслання до Одеського апеляційного господарського суду справи № 915/50/15 у зв'язку з надходженням касаційної скарги ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2015 провадження у справі № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ” було зупинено до закінчення перегляду Вищим господарським судом України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015, якою скасовано пункт 3 резолютивної частини постанови Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 [3. Ліквідатором ТОВ “СЛАВИЧ” призначити гр. ОСОБА_2, який виконував обов'язки ліквідатора у досудовій процедурі ліквідації] у даній справі в касаційному порядку.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 касаційну скаргу ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 915/50/15 залишено без змін, доповнено резолютивну частину цієї постанови абзацом четвертим наступного змісту: “ОСОБА_2 продовжувати виконувати свої обов'язки до призначення у встановленому порядку нового ліквідатора ТОВ “СЛАВИЧ”.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2016 провадження у даній справі було поновлено; приписано вважати строк ліквідаційної процедури ТОВ “СЛАВИЧ” таким, що закінчується 23.11.2016; розгляд справи призначено на 19 квітня 2016 року об 11 год. 30 хв.; повторно зобов'язано ПАТ“ОСОБА_1 Аваль” надати суду розрахунки заборгованості по кредитним договорам станом на 27.01.2015 (дата винесення Господарським судом Миколаївської області ухвали про порушення провадження у справі № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ” та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів); явку учасників провадження у справі про банкрутство визнано обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2016, крім іншого, ліквідатором ТОВ “СЛАВИЧ” призначено ОСОБА_2, який виконував обов'язки ліквідатора у досудовій процедурі ліквідації; розгляд справи відкладено на 17 травня 2016 року о 12 год. 00 хв.; втретє зобов'язано ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” надати суду розрахунки заборгованості по кредитним договорам станом на 27.01.2015 (дата винесення Господарським судом Миколаївської області ухвали про порушення провадження у справі № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ” та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів); явку ліквідатора банкрута та, зокрема, представника ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” визнано обов'язковою.
16.05.2016 до суду від ліквідатора банкрута надійшов відзив за вих. № С-38/2016 від 16.05.2016 на пояснення щодо повідомлення про розгляд грошових вимог ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” (а. с. 183-185 кредиторських вимог).
У судовому засіданні 17.05.2016 ліквідатор банкрута усно клопотав про витребування у кредитора - ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” відомостей щодо суми кредиторських вимог до ТОВ “СЛАВИЧ” на даний час, оскільки ліквідатору стало відомо про її зменшення на 1,5 млн. грн.
Представник ПАТ “ОСОБА_1 Аваль”, який 17.05.2016 з'явився у засідання, однак вимог ухвали суду від 26.04.2016 не виконав, витребуваних доказів не надав; щодо зменшення суми кредиторських вимог до банкрута на 1,5 млн. грн. не заперечував, проте доказів зменшення не надав.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2016 розгляд справи було відкладено на 07 червня 2016 року о 09 год. 30 хв.; вчетверте зобов'язано ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” надати суду розрахунки заборгованості по кредитним договорам станом на 27.01.2015 (дата винесення Господарським судом Миколаївської області ухвали про порушення провадження у справі № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ” та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів); зобов'язано ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” надати суду письмові відомості щодо суми кредиторських вимог до ТОВ “СЛАВИЧ” станом на даний час, у разі їх зменшення - надати суду належні та допустимі докази; та інше; явку ліквідатора банкрута та представника ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” визнано обов'язковою.
Усі учасники провадження у даній справі, а зокрема ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” та ліквідатор банкрут, були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (Т. 4, а. с. 90, 91, 99).
07.06.2016, на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2016, представником ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” було подано до суду письмові відомості про розмір кредиторських вимог до ТОВ “СЛАВИЧ”, а також докази зменшення заборгованості банкрута на 1 500 000,00 грн. (а. с. 186-187 кредиторських вимог).
Інших вимог суду кредитором не виконано, витребуваних доказів вкотре не було надано.
У судовому засіданні 07.06.2016 представник кредитора надав суду пояснення, що подати суду інші розрахунки заборгованості ТОВ “СЛАВИЧ” по кредитним договорам № 010/01-02/07-051 від 11.09.2077, № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008 та № 010/01-02/08-082 від 02.09.2008 не має можливості, оскільки відповідні суми заборгованості надані суду і розраховані за даними аналітичного обліку та рахунків, які ведуться ПАТ “ОСОБА_1 Аваль”. Здійснити перерахунки заборгованості за інші періоди, а саме станом на 27.01.2015, представник кредитора не має права, оскільки такі повноваження надані банком спеціалістам відповідного відділу.
Ліквідатор банкрута у засіданні 07.06.2016 надав пояснення стосовно невизнання ним частини заборгованості ТОВ “СЛАВИЧ” перед ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” за відсотками по кредитним договорам № 010/01-02/07-051 від 11.09.2077 та № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008 в зв'язку з тим, що кредитором пропущено строк позовної давності, а доказів переривання такого строку ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” не надано.
07.06.2016 у судовому засіданні ліквідатор банкрута та представник кредитора просили суд оголосити перерву для надання можливості кредитору виконати вимоги суду.
Судом було оголошено перерву в засіданні з розгляду заяви ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” про визнання кредиторських вимог до банкрута до 08 червня 2016 року о 12 год. 00 хв.
08.06.2016 до початку судового засідання до Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області було подано:
- ліквідатором банкрута - супровідним листом за вих. № С-42/2016 від 08.06.2016 - копію висновку судової економічної експертизи № 2016-2017, складеного 18.05.2015 судовим експертом Миколаївського відділення ОНДІСЕ (а. с. 188-197 кредиторських вимог);
- представником ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” - клопотання б/н від 07.06.2016 про долучення до матеріалів справи копій позовних заяв за вих. № С15-120-1-12-307 від 05.04.2012 та за вих. № С15-120-1-12-1687 від 09.09.2011 (а. с. 198-204).
У судовому засіданні 08.06.2016 ОСОБА_2 просив суд, у зв'язку з поданням кредитором нових доказів, оголосити перерву в судовому засіданні для надання можливості відкоригувати остаточний розмір кредиторських вимог ПАТ “ОСОБА_1 Аваль”, що визнаються ліквідатором банкрута.
Судом було оголошено перерву в засіданні з розгляду заяви ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” про визнання кредиторських вимог до банкрута до 09 червня 2016 року о 14 год. 30 хв.
09.06.2016 до суду від ліквідатора банкрута надійшов відзив за вих. № С-43/2016 від 09.06.2016 на грошові вимоги ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” (а. с. 207-212 кредиторських вимог).
09 червня 2016 року в судове засідання з'явилися представник ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” - ОСОБА_3 та ліквідатор банкрута - ОСОБА_2
Представник кредитора підтримав заяву про визнання кредиторських вимог, згідно наведеному розрахунку та останніх наданих суду доказів, просив визнати грошові вимоги в сумі 19 249 464,52 грн. (а. с. 186 кредиторських вимог) із включенням їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ “СЛАВИЧ” наступним чином:
- 2 945 000,00 грн. - окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника;
- 14 820 232,31 грн. - до четвертої черги;
- 1 484 414,21 грн. (пеня) - до шостої черги.
Також представник кредитора просив окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави - баштовий кран TEREX COMEDIL моделі CTT141/A-6 TS16 заставною вартістю 2 945 000,00 грн. на підставі договору застави, посвідченого 29.09.2008 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 1741.
Ліквідатор банкрута визнав заявлені вимоги ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” частково в сумі 17 996 823,79 грн. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ “СЛАВИЧ” наступним чином:
- 2 945 000,00 грн. - окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника;
- 14 421 621,45 грн. - до четвертої черги;
- 630 202,34 грн. (пеня) - до шостої черги.
Крім того, ліквідатором банкрута окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ТОВ “СЛАВИЧ” відомості про майно боржника, яке є предметом застави - баштовий кран TEREX COMEDIL моделі CTT141/A-6 TS16 заставною вартістю 2 945 000,00 грн. на підставі договору застави, посвідченого 29.09.2008 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 1741.
У судовому засіданні ліквідатор банкрута усно зазначив, що також визнає витрати ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” на оплату судового збору в сумі 1 218,00 грн. із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів ТОВ “СЛАВИЧ”.
Розглянувши матеріали поданої заяви, з урахуванням останніх уточнень та доповнень, заслухавши пояснення представника кредитора та ліквідатора банкрута, суд дійшов висновку про часткове визнання заявлених кредиторських вимог, на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Згідно зі ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.
Згідно з абз. 6 п. 29, абз. 5 п.п. 36.7 п. 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 “Про Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)” з урахуванням змін, внесених листом Вищого господарського суду України від 04.11.2014 № 01-06/1686/14, розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Згідно ч. 5 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Згідно з абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:
розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.
Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Згідно з абзацами 2, 3 ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом та внесені до реєстру вимог кредиторів.
У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу:
кредитори, вимоги яких увійшли до реєстру вимог кредиторів окремо;
представник працівників боржника;
уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
представник органу, уповноваженого управляти державним майном;
арбітражний керуючий.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону про банкрутство конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень.
Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство.
За змістом абз. 2 ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство у роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор та в разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; веде реєстр вимог кредиторів;
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому, у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату судового збору; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Відповідно по абзаців 3, 4 п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 “Про Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)” з урахуванням змін, внесених листом Вищого господарського суду України від 04.11.2014 № 01-06/1686/14, у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).
Що ж до черговості задоволення вимог кредиторів, які пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, то такі вимоги стосуються всіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.
Заява ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” аргументована наступним.
І. Заборгованість по кредитному договору № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007.
11.09.2007 між ВАТ “ОСОБА_1 Аваль”, який змінив свою назву на ПАТ “ОСОБА_1 Аваль”, та ТОВ “СЛАВИЧ” було укладено кредитний договір № 010/01-02/07-051 (надалі - Кредитний договір 051) (а. с. 11-16 кредиторських вимог). За умовами Кредитного договору 051 (п. 1.1-1.4) банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 4 000 000,00 грн. строком до 21.08.2010 під 16% річних.
На підставі додаткового договору № 010/01-02/07-051/1 від 18.02.2008 (а. с. 17-18 кредиторських вимог) сторони збільшили ліміт кредитування до 5 500 000,00 грн. (п. 1).
Згідно додаткових договорів № 010/01-02/07-051/2 від 23.07.2008, № 010/01-02/07-051/3 від 02.09.2008 та № 010/01-02/07-051/4 від 01.12.2008 (а. с. 19-21 кредиторських вимог) сторони збільшували відсоткову ставку за користування кредитом відповідно до 18%, 19,75% та 23% річних.
Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором 051 та надав Позичальнику кредитні кошти в загальній сумі 11 000 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку. Позичальник виконав свої зобов'язання щодо повернення кредиту частково, сплативши 5 980 000,00 грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості по тілу кредиту становить 5 020 000,00 грн. У подальшому, в період розгляду Господарським судом Миколаївської області справи № 915/50/15 про банкрутство ТОВ “СЛАВИЧ”, розмір заборгованості по тілу кредиту зменшився до 3 520 000,00 грн. у зв'язку з погашенням частини заборгованості в сумі 1 500 000,00 грн. згідно квитанції № 180/2309-15 від 28.12.2015 (а. с. 187 кредиторських вимог).
Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору, сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по Кредитному договору, здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом.
Розмір нарахованих та несплачених Позичальником відсотків, згідно наданого розрахунку, становить 7 295 051,21 грн.
Відповідно до п. 10.2 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 010/01-02/07-051/1 від 18.02.2008, Позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за фактичну кількість днів прострочення.
Розмір пені, нарахованої за період з 01.03.2014 по 30.08.2014, за несвоєчасне повернення тіла кредиту становить 465 415,89 грн.
Розмір пені, нарахованої за період з 01.03.2014 по 31.01.2015, за несвоєчасну сплату процентів становить 19 455,70 грн.
У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, 21.12.2012 Господарським судом Миколаївської області було винесено рішення у справі № 5016/3340/2011(4/138), яким стягнуто з ТОВ “СЛАВИЧ” на користь ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” заборгованість за Кредитним договором № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007, а саме: заборгованість в сумі 9 107 442,21 грн. (дев'ять мільйонів сто сім тисяч чотириста сорок дві грн. 21 коп.), з яких: 5 500 000,00 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч грн. 00 коп.) - боргу, 3 202 147,66 грн. (три мільйони двісті дві тисячі сто сорок сім грн. 66 коп.) - процентів за користування кредитними коштами, 405 296,55 грн. (чотириста п'ять тисяч двісті дев'яносто шість грн. 55 коп.) (а. с. 118-120 кредиторських вимог). Рішення суду до цього часу не виконано.
ІІ. Заборгованість по кредитному договору № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008.
27.03.2008 між ВАТ “ОСОБА_1 Аваль”, який змінив свою назву на ПАТ “ОСОБА_1 Аваль”, та ТОВ “СЛАВИЧ” було укладено Договір овердрафту з диференційованою ставкою для корпоративних клієнтів № 015/01-02/08-037, з урахуванням додаткових договорів № 015/01-02/08-037/3 та № 015/01-02/08-037/4 (надалі - Кредитний договір 037) (а. с. 22-27 кредиторських вимог).
За умовами Кредитного договору 037, Кредитор, на положеннях і умовах цього Договору, надає Позичальнику право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування грошових коштів в обсягах, що перевищують реальні залишки коштів на поточному рахунку № 26000101302 в МОД “ОСОБА_1 Аваль”, МФО 326182, з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним рахунком (овердрафт), в межах ліміту, передбаченого цим договором (п. 1.1).
Строк користування овердрафтом до 25.03.2009, ліміт овердрафту 740 000,00 грн. (п. п. 1.2, 2.4).
Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору 037 за користування овердрафтом діє диференційна процентна ставка, розмір якої залежить від строку безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника в наступному розмірі: якщо строк безперервного дебетового сальдо 1-4 днів - ставка 11,5% річних, якщо строк 5-9 днів - ставка 14%, 10-14 днів - 15 %, 15-30 днів - 16% річних. Згідно п. 5.1 проценти мають сплачуватися позичальником щомісячно. Крім цього, п. 9.3 договору передбачено, що у разі перевищення Позичальником строку безперервного дебетового сальдо - автоматично встановлюється процентна ставка за овердрафтом у розмірі 45% річних за весь період наявності безперервного дебетового сальдо.
Пунктом 9.1 договору передбачено відповідальність за порушення строків користування овердрафтом, сплати процентів у вигляді пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором 037 в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 16 928 514,07 грн. Позичальник свої зобов'язання з повернення кредиту виконав частково, повернувши банку 16 196 067,83 грн., у зв'язку з чим заборгованість по тілу кредиту становить 732 446,24 грн. Також позичальником не в повному обсязі сплачено проценти за користування кредитом, розмір яких станом на 10.02.2015 становить 1 951 962,36 грн.
За несвоєчасне повернення тіла кредиту банком нарахована пеня за період з 27.03.2009 по 10.02.2015 в сумі 756 361,73 грн., за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.04.2009 по 06.02.2015- 28 325, 56 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2012 у справі № 5016/647/2012(3/52) було стягнуто з ТОВ “СЛАВИЧ” на користь ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” заборгованість за Кредитним договором № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008, а саме: 732 446,24 грн. основного боргу, 979 271,12 грн. заборгованості по відсоткам, 110 670,38 грн. пені (а. с. 121-123 кредиторських вимог). Рішення суду до цього часу не виконано.
ІІІ. Заборгованість по кредитному договору № 010/01-02/08-082 від 02.09.2008.
02.09.2008 між ВАТ “ОСОБА_1 Аваль”, який змінив свою назву на ПАТ “ОСОБА_1 Аваль”, та ТОВ “СЛАВИЧ” було укладено кредитний договір № 010/01-02/08-082 (надалі - Кредитний договір 082) (а. с. 28-35 кредиторських вимог). За умовами Кредитного договору 082 (п. п. 1.1-2.1) банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 2 050 000,00 грн. строком до 01.09.2011 під 19,75% річних.
На підставі додаткового договору № 010/01-02/08-082/5 від 01.12.2008 (а. с. 36 кредиторських вимог) сторони збільшили процентну ставку за користування кредитом до 23,0% (п. 1).
Позичальник взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця в обумовленому Кредитним договором розмірі протягом усього строку користування кредитом (п. п. 2.2, 2.4).
Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором 082 та надав Позичальнику кредити в загальній сумі 2 050 000,00 грн. Позичальник виконав свої зобов'язання щодо повернення кредиту частково, сплативши 244 393,31грн., у зв'язку з чим розмір заборгованості по тілу кредиту становить 1 805 606,69 грн.
Розмір нарахованих та несплачених Позичальником процентів, згідно наданого розрахунку, станом на 10.02.2015 становить 2 459 983,81 грн.
Відповідно до п. 14.4 за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Розмір пені за несвоєчасну сплату тілу кредиту за період з 01.03.2014 по 30.08.2014 становить 167 402,00 грн., за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.03.2014 по 31.01.2015 - 47 453,33 грн.
IV. У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 082 між Банком (Заставодержатель) та ТОВ “СЛАВИЧ” (Заставодавець) було укладено Договір застави, посвідчений 29.09.2008 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за № 1741 (а. с. 124-126 кредиторських вимог).
За умовами Договору застави ТОВ “СЛАВИЧ” передало в заставу Банку належне йому на праві власності майно - баштовий кран TEREX COMEDIL моделі CCT 141/A-6 TS16 заставною вартістю 2 945 000,00 грн. (п. 1.3).
Відповідно до заяви кредитора, з урахуванням останніх наданих у справу доказів, та згідно розрахунків банку, ТОВ “СЛАВИЧ” має заборгованість перед ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” на загальну суму 19 249 464,52 грн., яка складається із:
1) заборгованості по кредитному договору № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007 у сумі 11 299 922,80 грн., з яких:
- 3 520 000,00 грн. - тіло;
- 7 295 051,21 грн. - відсотки;
- 484 871,59 грн. - пеня (465 415,89 грн. - за тілом, 19 455,70 грн. - за відсотками);
2) заборгованості по кредитному договору № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008 у сумі 3 469 095,89 грн., з яких:
- 732 446,24 грн. - тіло;
- 1 951 962,36 грн. - відсотки;
- 784 687,29 грн. - пеня (756 361,73 грн. - за тілом, 28 325,56 грн. - за відсотками);
3) заборгованості по кредитному договору № 010/01-02/08-082 від 02.09.2008 у сумі 4 480 445,83 грн., з яких:
- 1 805 606,69 грн. - тіло;
- 2 459 983,81 грн. - відсотки;
- 214 855,33 грн. - пеня (167 402,00 грн. - за тілом, 47 453,33 грн. - за відсотками).
При зазначенні вказаних сум, суд, враховуючи допущені кредитором арифметичні помилки при їх сумуванні, виходив саме із наданих кредитором розрахунків (а. с. 37-49 кредиторських вимог) та доказів (а. с. 186-187 кредиторських вимог).
До того ж, кредитор не погоджується (у поясненнях б/н від 27.04.2015) та вважає необґрунтованою відмову ліквідатора у визнанні пені за кредитними договорами № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007 та № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008 (а. с. 163 кредиторських вимог).
Ліквідатором банкрута вимоги ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” до ТОВ “СЛАВИЧ” визнаються частково на загальну суму 17 996 823,79 грн., яка складається із:
1) заборгованості по кредитному договору № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007 у сумі 10 893 471,65 грн., з яких:
- 3 520 000,00 грн. - тіло;
- 6 879 308,41 грн. - відсотки;
- 494 163,24 грн. - пеня (333 993,15 грн. - за тілом, 160 170,09 грн. - за відсотками);
2) заборгованості по кредитному договору № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008 у сумі 2 805 860,68 грн., з яких:
- 732 446,24 грн. - тіло;
- 1 937 375,34 грн. - відсотки;
- 136 039,10 грн. - пеня (110 670,38 грн. - за тілом, 25 368,72 грн. - за відсотками);
3) заборгованості по кредитному договору № 010/01-02/08-082 від 02.09.2008 у сумі 4 297 491,46 грн., з яких:
- 1 805 606,69 грн. - тіло;
- 2 459 983,81 грн. - відсотки;
- 31 900,96 грн. - пеня (за відсотками).
При зазначенні вказаних сум, суд, враховуючи допущені ліквідатором арифметичні помилки при їх сумуванні, виходив саме із наданих ним розрахунків (а. с. 131-149, 151-156 кредиторських вимог) та письмових пояснень (а. с. 211-212 кредиторських вимог).
Вимоги ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” до ТОВ “СЛАВИЧ” у решті своїй, а саме в сумі 1 252 640,73 грн., ліквідатором банкрута відхиляються як такі, щодо яких кредитором пропущено строк позовної давності.
На підтвердження своєї позиції, ліквідатором банкрута надано суду відповідні розрахунки (а. с. 131-156 кредиторських вимог).
Таким чином, як вбачається із матеріалів заяви, ліквідатором банкрута не визнаються та, відповідно, відхиляються вимоги кредитора частково за відсотками по кредитним договорам № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007 та № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008, а також частково вимоги щодо нарахованої пені по усім трьом кредитним договорам.
При розрахунках заборгованості за відсотками по кредитним договорам № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007 та № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008 ліквідатор керувався приписами ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо застосування строку загальної позовної давності тривалістю у три роки, а саме:
- по кредитному договору № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007: з 06.03.2012 (дата звернення кредитора до господарського суду із даною заявою про визнання кредиторських вимог до банкрута) по 31.01.2015 (обумовлений умовами кредитного договору строк сплати відсотків за користування кредитом);
- по кредитному договору № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008: з 16.03.2012 (день, наступний за днем періоду, заборгованість за яким стягнуто за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2012 у справі № 5016/647/2012(3/52)) по 10.02.2015 (дата визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури постановою Господарського суду Миколаївської області у даній справі).
При розрахунках пені ліквідатор керувався приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо застосування строку позовної давності тривалістю в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу приписів ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.
Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
Однак, суд усе ж таки вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 611 ЦК України та статтею 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.
Зокрема, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із змісту ст. 551 ЦК України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Пунктом 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Частинами 1, 2 статті 1 Закону України “Про заставу” визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Як слідує із вищевикладеного, заяву про визнання кредиторських вимог до банкрута ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” було подано до Господарського суду Миколаївської області 06.03.2015.
А тому, з урахуванням приписів ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність щодо вимог по нарахованих відсотках тривалістю у три роки - це період з 06.03.2012 по 06.03.2015, а спеціальна позовна давність щодо вимог по нарахованій пені тривалістю в один рік - це період з 06.03.2014 по 06.03.2015.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що кредитор, при визначенні суми вимог по нарахованих відсотках, які він просить визнати, зазначає загальну суму прострочених відсотків за весь період їх нарахування замість суми нарахованих відсотків за конкретні періоди, що виходить поза межі строку позовної давності.
Зокрема, по кредитному договору № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007, згідно наданого кредитором розрахунку, за період з 29.03.2012 по 31.01.2015 у межах строку позовної давності сума нарахованих відсотків становить 3 390 188,93 грн. (рядки 91-122 розрахунку), а сума 7 295 051,21 грн. являється загальною сумою прострочених відсотків за весь період їх нарахування (а. с. 39 кредиторських вимог).
А по кредитному договору № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008, згідно наданого кредитором розрахунку, за період з 26.06.2013 по 10.02.2015 у межах строку позовної давності сума нарахованих відсотків становить 537 294,45 грн., а сума 1 951 962,36 грн. являється загальною сумою прострочених відсотків за весь період їх нарахування (а. с. 41 кредиторських вимог).
Інших періодів нарахування відсотків, які неодноразово витребувалися судом, кредитором надано так і не було.
При цьому, ліквідатором банкрута самостійно проведено такі розрахунки за період з 06.03.2012 по 31.01.2015 (по кредитному договору № 010/01-02/07-051 від 11.09.2007) та з 16.03.2012 по 10.02.2015 (по кредитному договору № 015/01-02/08-037 від 27.03.2008).
Що ж стосується періодів нарахування пені за усіма кредитним договорами, то ліквідатором банкрута правомірно визначено періоди її нарахування.
Отже, дослідивши усі наявні в матеріалах заяви докази, розрахунки та судові рішення, враховуючи, що судом встановлено наявність у заяві кредитора арифметичних помилок та неточностей, з огляду на пропуск кредитором строку позовної давності, суд вважає, із урахуванням наведення ліквідатором відповідних розрахунків за відсотками та пенею за значно більший період, ніж це зроблено кредитором, з метою дотримання прав кредитора, суд погоджується з позицією ліквідатора банкрута стосовно суми вимог кредитора, що підлягає визнанню.
Однак суд, з огляду на приписи норм Закону про банкрутство та рекомендацій абз. 4 п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 “Про Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)” з урахуванням змін, внесених листом Вищого господарського суду України від 04.11.2014 № 01-06/1686/14, не погоджується із думкою ліквідатора банкрута щодо черговості задоволення вимог кредитора.
Приймаючи до уваги те, що грошові вимоги в сумі 17 996 823,79 грн. заявлені правомірно та в строк, встановлений для їх подання, обґрунтовані та документально підтверджені належними доказами, що містяться у матеріалах заяви, визнані ліквідатором банкрута, суд визнає грошові вимоги ПАТ “ОСОБА_1 Аваль” до ТОВ “СЛАВИЧ” частково в сумі 17 996 823,79 грн., з яких: 2 945 000,00 грн. - окремо (вимоги, які забезпечені заставою майна боржника), 14 389 720,49 грн. із задоволенням у четверту чергу вимог кредиторів, 662 103,30 грн. із задоволенням у шосту чергу вимог кредиторів; а грошові вимоги частково в сумі 1 252 640,73 грн. відхиляє з огляду на те, що кредитором пропущено строк позовної давності.
За змістом ст. 23 Закону про банкрутство до повноважень господарського суду відносяться такі процесуальні дії як визнання чи відхилення (повністю або частково) ухвалою вимог кредиторів за наслідками розгляду їх заяв.
Таким чином, положеннями Закону про банкрутство прямо не передбачено повноважень суду щодо зобов'язання розпорядника майна (а у даному випадку - ліквідатора банкрута) окремо вносити до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави, тим паче, за умови, що ліквідатором такі відомості внесено до реєстру самостійно.
Що стосується судового збору в сумі 1 218,00 грн., сплаченого кредитором за платіжним дорученням № 390550 від 04.03.2015 за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до банкрута, то суд також визнає ці витрати із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 23, 25, 26, 38, 41, 42, 45, 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль” (ідентифікаційний код 14305909) до Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВИЧ” (ідентифікаційний код 33730066) частково в сумі 17 996 823,79 грн., з яких: 2 945 000,00 грн. - окремо (вимоги, які забезпечені заставою майна боржника), 14 389 720,49 грн. із задоволенням у четверту чергу вимог кредиторів, 662 103,30 грн. із задоволенням у шосту чергу вимог кредиторів.
2. Відхилити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль” (ідентифікаційний код 14305909) до Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛАВИЧ” (ідентифікаційний код 33730066) частково в сумі 1 252 640,73 грн.
3. Визнати витрати Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Аваль” (ідентифікаційний код 14305909) на оплату судового збору в сумі 1 218,00 грн. із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку згідно ст. ст. 91, 93, 106 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Суддя В.С. Адаховська