номер провадження справи 27/52/16
13.06.2016 Справа № 908/1185/16
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вогонь” (69034 м. Запоріжжя, вул. Експресівська, 28)
про 19 829 грн. 30 коп.
Суддя Дроздова С.С.
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 166/20-19 від 07.06.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 27.03.1997р.
Концерн “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вогонь”, м. Запоріжжя про стягнення грошових коштів в розмірі 19 829 грн. 30 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2016р., справу № 908/1185/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 04.05.2016р. порушено провадження у справі № 908/1185/16, присвоєно справі номер провадження 27/52/16 та призначено судове засідання на 23.05.2016р.
Ухвалою суду від 23.05.2016р. розгляд справи відкладався на 13.06.2016р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.
13.06.2016р. продовжено розгляд справи № 908/1186/16.
До початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 13.06.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2016р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Господарським судом встановлено, що 13.02.2015р. між Концерном “Міські теплові мережі” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вогонь” (підрядник) укладено договір підряду № 15/15/ІН.
Відповідно до п. 1.1 договору одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу вказану у п. 1.2 договору за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу в порядку і строки, обмовлені даним договором.
Згідно п. 1.2 договору найменування роботи: "Теплові мережі від УТ-2 до житлового будинку по вул. Задніпровська, 25 м. Запоріжжя - технічне переоснащення".
Підрядник виконує роботу відповідно до проектно - кошторисної документації, будівельних норм і правил (ДБН) та графіку виконання робіт. Підрядник гарантує, що предмет договору відповідає видам діяльності, передбаченим його статутом та документами дозвільного характеру (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 30.09.2015р. до договору) договірна ціна за договором є динамічною, включає відшкодування всіх витрат Підрядника та оплату за виконану ним роботу, визначається на підставі кошторису, що є невід'ємною частиною договору (Додаток 1), та складає 92 228,40 грн. в тому числі ПДВ 20%-15 371,40 грн.
Згідно п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 06.04.2015р. до договору), за домовленістю сторін допускається надання замовником авансу в розмірі 145 136 грн., який повинен бути використаним підрядником для придбання матеріалів.
Відповідно до п. 5.3 договору підрядник приступає до виконання робіт протягом 3-х календарних днів після видачі замовником підряднику наряду-допуску на виконання робіт.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що роботи виконуються засобами підрядника та з матеріалів підрядника.
На виконання п. 4.1 договору замовником сплачено попередню оплату в сумі 145 136 грн.: 72 568 грн. платіжним дорученням № 2495 від 05.03.2015р. та 72 568 грн. платіжним дорученням № 5472 від 14.04.2015р.
Підрядником виконано роботи за договором, сторонами підписано акт форми КБ-2в, довідку КБ-3 за вересень 2015 року на суму 92 228 грн. 40 коп.
15.12.2015р. сторонами проведено залік взаємних послуг (робіт), зокрема за даним договором на суму 33 078 грн. 30 коп.
Переплата замовника за виконані роботи становить 19 829,30 грн. = (145 136 грн. оплачених коштів замовником мінус 92 228,40 грн. виконаних робіт мінус 33 078,30 грн. по акту взаємних вимог).
Відповідно до п. 4.6 договору передбачає, що у разі виникнення переплати коштів за виконанні підрядником роботи, підрядник зобов'язаний повернути надмірно сплачену суму замовнику протягом трьох днів з моменту направлення замовником відповідної вимоги.
Замовник, на підставі п. 4.6 договору та діючого законодавства України направив на адресу відповідача лист № 1189/34 від 26.02.2016р. з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 19 829 грн. 30 коп. до 09.03.2016р.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З аналізу вказаної статті вбачається, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.
Вимога була направлена відповідачу 26.02.2016р., отримана ним 25.03.2016р., про що свідчить поштове повідомлення форми 119, встановлений строк для повернення попередньої оплати сплив.
З урахуванням приписів ст.ст. 253, 530 ЦК України, термін повернення коштів для відповідача сплив 09.03.2016р., з 10.03.2016р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання, тому на день пред'явлення позову у позивача з'явилося право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Не зважаючи на те, що кожна із сторін договору прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідач станом на день розгляду справи переплату за договором у розмірі 19 829 грн. 30 коп. не повернув.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідач не виконав умови договору підряду 15/15/ІН від 13.02.2015р., факт виконання зобов'язань за договором підряду відповідач належним чином не довів.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
За таких обставин, а також враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вогонь” грошових коштів в розмірі 19 829 грн. 30 коп. за договором підряду № 15/15/ІН від 13.02.2015р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України - 13.06.2016року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вогонь”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вогонь” (69034 м. Запоріжжя, вул. Експресівська, 28, код ЄДРПОУ 38146525) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 19 829 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 30 коп., 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 14.06.2016р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.