Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
від "14" червня 2016 р. Справа № 906/302/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Гансецького В.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Желтовський В.М., дов. від 05.04.16р. № 037;
від відповідача: Мирошниченко О.Г., дов. від 01.01.16р.,
Закалюк О.З., дов. від 10.06.16р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Фірма "Норберт Шаллер Гез.м.б.Х" (м.Відень, Австрія)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" (м.Київ)
про витребування майна
Позивач звернувся з позовом про витребування на свою користь з володіння ТОВ "Берком" комплектний об'єкт "Цех копчення та дозрівання сирокопчених ковбас", що знаходиться за адресою: м.Бердичів Житомирської області, вул.Залізнична 4.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема, зазначив, що позивач вважає, що спірне майно знаходиться саме у відповідача, але достовірних доказів щодо цього позивач не має.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях щодо суті спору від 24.05.16р., від 13.06.16р. (а.с.91-92,178,179,180-182,192-196). Зокрема, зазначили, що спірне майно у відповідача відсутнє, позивачем пропущений строк позовної давності та, що позивачу належить звертатись з даними вимогами до банкрута ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат" в межах справи про банкрутство в господарському суді м.Києва.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.07р. між Фірмою "Норберт Шаллер Гез.м.б.Х." (продавець, позивач) та підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат" (покупець) укладено контракт поставки № 255/2007, за умовами якого продавець продає та поставляє, а покупець приймає та оплачує комплектний об'єкт - цех копчення та дозрівання сирокопчених ковбас в комплекті (а.с.11-25).
Загальна вартість контракту складає 630000,00 Євро (п.2.1 Контракту ).
Покупець частково розрахувався за поставлений товар.
Підпунктом 13.1 контракту визначено, що товар залишається у власності продавця (Фірми "Норберт Шаллер Гез.м.б.Х.") до моменту його повної оплати.
Оскільки підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат" повна вартість товару не була оплачена, то Фірма "Норберт Шаллер Гез.м.б.Х." залишилась власником товару (обладнання) поставленого боржнику за контрактом № 255/2007 від 06.07.07р.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.03.09р. порушено провадження у справі № 49/126-Б про банкрутство ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат".
Господарський суд м.Києва постановою від 04.11.15р. визнав покупця за контрактом № 255/2007 - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру (а.с.69-76) .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат" не може виконати зобов'язання за контрактом № 255/2007 від 06.07.07р. по оплаті вартості обладнання. Разом з тим, обладнання, а саме: комплектний об'єкт нового цеху копчення та дозрівання сирокопчених ковбас, що є власністю позивача, знаходиться у незаконному володінні ТОВ "Берком" та використовується у виробничому процесі відповідача з яким позивач не укладав жодних угод на право володіння та користування обладнанням.
Право вимоги щодо повернення спірного майна позивач обґрунтовує наявністю права власності на спірне майно. В якості доказів, які на думку позивача, підтверджують знаходження спірного майна на території ТОВ "Берком" за адресою: м.Бердичів, вул.Залізнична 4 позивач зазначив, що товар згідно контракту № 255/2007 був поставлений в повному обсязі 03.12.07р., змонтований та пущений в експлуатацію 13.03.08р. на виробничих площах ТОВ "Берком" за вказаною адресою. Позивач також посилається на копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR та звіти по монтажу обладнання, які засвідчені печаткою відповідача та в яких містяться серійні номери обладнання (а.с.57-62).
Господарський суд, вважає заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги пов'язані із захистом права власності шляхом пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні приписи містяться в частині 1 статті 321 ЦК України.
Захист права власності врегульований главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388), витребування грошей та цінних паперів (ст.389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст.391), визнання права власності (ст.392) тощо.
Згідно ст.387 ЦК України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).
Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Згідно з ч.1 п.19 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.14р. застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
З матеріалів справи вбачається, що в межах справи про банкрутство ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат" встановлено, що позивач - Фірма "Норберт Шаллер Гез.м.б.Х." є власником товару - цеху копчення та дозрівання сирокопченої ковбаси, поставленого боржнику за контрактом № 255/2007 від 06.07.07р.
Згідно контракту № 255/2007 від 06.07.07р. покупцем спірного обладнання є ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат", але, незважаючи на це, позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна від ТОВ "Берком", з посиланням на наявність доказів, які свідчать, що спірне майно знаходиться на території підприємства відповідача.
Дійсно, в матеріалах справи знаходяться копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 879/51/1173/001, № 879/51/1173/002, № 879/51/1173/003 в яких товароотримувачем обладнання за контрактом № 255/2007 від 06.07.07р. є ТОВ "Берком" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Залізнична 4) (а.с.57-59).
Також, в матеріалах справи містяться звіти по монтажу та сервісному обслуговуванню обладнання від 24.12.07р., від 15.02.08р. та від 14.03.08р., на яких знаходиться відбиток печатки ТОВ "Берком" (а.с.60-62).
Разом з тим, відповідач вказує, що спірне майно на момент розгляду справи не знаходиться у володінні ТОВ "Берком".
Відповідно до фінансового звіту відповідача за 2015 рік станом на 31.12.15р. зазначено основні засоби ТОВ "Берком" в сумі 1185,4 тис.грн. Розшифровка цього рядка надається в оборотно-сальдових відомостях: по рахунку 10 "Основні засоби" з загальною сумою 1164595,14 грн., по рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" з загальною сумою 728,52 грн., по рахунку 12 "Нематеріальні активи" з загальною сумою 20128,00 грн. (а.с.94-101).
Отже, з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що спірне майно у переліку основних засобів ТОВ "Берком" відсутнє, не обліковується та не використовується у виробничому процесі.
Згідно долученої до матеріалів справи копії ухвали господарського суду м.Києва від 07.08.12р. у справі № 49/126-б до майна, яке належить ТОВ "Русанівський м'ясокомбінат" та передано у заставу включено також і складові та комплектуючі обладнання з електричним нагріванням для обробки матеріалів (цеху копчення та дозрівання сирокопченої ковбаси) код 18840, 2007 року випуску, виробництва фірми NОRBERT, місцезнаходження майна: м.Київ, вул.Сагайдака 114 (а.с.168 на звороті).
Таким чином, позивачем не надано суду достовірних та належних доказів на підтвердження того, що спірне майно, яке належить йому на праві власності, існує в натурі та, що це майно знаходиться саме у відповідача - ТОВ "Берком" за адресою: м.Бердичів, вул.Залізнична 4 або за будь-якою іншою адресою.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідача спірного майна.
Наведені позивачем в якості єдиного доказу наявності спірного майна саме у відповідача - ТОВ "Берком" вищезгадані міжнародні товарно-транспортні накладні CMR та звіти по монтажу та сервісному обслуговуванню обладнання (а.с.57-62) суд не вважає належними та допустимими доказами, оскільки вказані документи належним чином не засвідчені, а їх оригіналів суду для огляду не надано. Крім того, вказані документи датовані 2007-2008рр. і вони ніяким чином не можуть підтверджувати фактичного існування спірного майна на момент розгляду спору в суді та його знаходження на цей час саме у відповідача.
Щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності, суд зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Господарський суд, всебічно та ґрунтовно розглянувши справу, дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в позові саме по суті позовних вимог, а не у зв'язку з пропуском позовної давності. При цьому, суд також зауважує, що заява відповідача про застосування позовної давності є обґрунтованою та підстАвною.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 14.06.16
Суддя Гансецький В.П.
Друк: 2 прим.
1 - у справу,
2 - представнику відповідача Закалюку О.З. (на ел. пошту).