про повернення позовної заяви
14.06.16р. Справа № 904/4950/16
Суддя Фещенко Ю.В. , розглянувши матеріали
за позовом Приватного підприємства "Агроекспо" (м. Херсон)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 5 від 02.04.2013 та договором поставки № 11 від 25.04.2013 у загальному розмірі 1 316 251 грн. 94 коп.
Приватне підприємства "Агроекспо" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" (далі-відповідач) заборгованість за:
- договором поставки № 5 від 02.04.2013 у сумі 569 561 грн. 61 коп., яка складається з наступних сум:
- 218 457 грн. 50 коп. - основний борг;
- 182 983 грн. 59 коп. - пеня;
- 150 954 грн. 13 коп. - інфляційні втрати;
- 17 166 грн. 39 коп. - 3% річних.
- за договором поставки № 11 від 25.04.2013 у сумі 746 690 грн. 33 коп., яка складається з наступних сум:
- 284 329 грн. 80 коп. - основний борг;
- 243 830 грн. 33 коп. - пеня;
- 196 187 грн. 56 коп. - інфляційні втрати;
- 22 342 грн. 64 коп. - 3% річних.
Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.
Так, статтею 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Суд не приймає в якості належного доказу надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, копію поштового опису вкладення у лист із заявленою цінністю та фіскальний чек від 28.04.2016 про направлення на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" за адресою: 74822, Херсонська обл., Каховський р-н, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 74, з наступних підстав.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 22016074 станом на 13.06.2016 місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" - 50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, буд. 21, прим. 1.
Таким чином, позивачем направлено позовну заяву на адресу (відзначену позивачем, як поштову), яка не підтверджена даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також будь-якими іншими доказами, і відповідно, копія позовної заяви з додатками, згідно доданих поштових документів, надіслана невстановленим особам, які знаходяться за вказаною адресою.
Отже, поштове відправлення не може бути доставлене відповідачеві.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд також зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 Господарського процесуального кодексу України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження по справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що позивачем направлені на адресу відповідача не всі документи, які додані до позовної заяви.
При цьому, відповідно до пункту 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у разі, коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви, але відсутні докази надсилання йому усіх копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Також, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
При цьому, під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Також, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Доказами відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України визнаються будь - які фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, виходячи з положень частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, підставами об'єднання позовних вимог для позивача, який звертається з позовом до суду є наявність між такими позовними вимогами одного із зв'язків:
- одна підстава виникнення;
- одні докази, якими підтверджуються заявлені вимоги.
Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому, та допускається можливість об'єднання в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в якому вказано, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за двома окремими договорами - договором поставки № 5 від 02.04.2013 та договором поставки № 11 від 25.04.2013, по кожному з яких підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного окремого договору. Необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги що виникли по кожному договору, з'ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару, судом має бути надана правова оцінка договору з точки зору правової природи укладених договорів, настання строку виконання зобов'язання, і в свою чергу при вирішенні вимог що виникли з договорів суд має надати оцінку договірним відносинам сторін по двом договорам, визначити строк їх дії, встановити чи є обставини на які зроблені посилання про наявність порушення відповідачем своїх зобов'язань підставою вважати їх такими що виникли з договорів, встановленню взаємовідносин сторін по кожному із вказаних договорів, встановленню зобов'язань кожної сторони по цих договорах, періодів виникнення та сум заборгованостей за кожним договором, а також нарахованих матеріальних втрат та штрафних санкцій, які позивач просить стягнути у одному позові.
Отже, сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості не пов'язані підставою їх виникнення.
В даному випадку підставою позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, які виникли з двох окремих договорів, і хоча правове обґрунтування вимог є однаковим (неналежне виконання), але вони не пов'язані між собою підставами виникнення і не є похідними один від одного.
Окрім того, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними договорами, з окремими позовами, які у встановленому порядку мають бути розглянуті компетентним судом.
Суд відзначає, що по кожній із заявлених вимог суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру із визначенням та дослідженням різного кола доказів щодо встановлення обставин, пов'язаних з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за кожним договором, що перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи у двомісячний термін, встановлений у статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Також, суд звертає увагу позивача, що відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими засобами. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Належність засвідчення копій передбачена Національним стандартом України Державної уніфікованої системи документації "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003" затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. Згідно пункту 5.27 вказаної системи передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (ФОП - за наявності).
Всупереч зазначених вимог, позивачем до позову долучено додатки не засвідчені належним чином, а саме: на копіях доданих до позовної заяви міститься лише печатка підпримєства-позивача та особистий підпис особи без зазначення назви посади особи, яка засвідчила копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії та без напису "Згідно з оригіналом".
Відповідно до пункту 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні статті 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.
Також суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у Постанові від 04.12.2012 по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 32, 36, 56, 57, 58, пунктами 5, 6 частини 1 статті 63, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути позовну заяву Приватного підприємства "Агроекспо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" про стягнення заборгованості за договором поставки № 5 від 02.04.2013 та договором поставки № 11 від 25.04.2013 у загальному розмірі 1 316 251 грн. 94 коп. і додані до неї документи без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що згідно з частиною 3 статтею 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Додаток:
- позовна заява від 25.04.2016 з доданими документами на 150 аркушах, в тому числі оригінал платіжного доручення № 846 від 06.06.2016 про сплату судового збору в сумі 19 743,78 грн.;
- поштовий опис вкладення;
- поштовий конверт;
- належним чином засвідчена копія спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 22016074 станом на 13.06.2016 на 1-му аркуші.
Суддя ОСОБА_1